Вірші про війну

Мойсей Фішбейн

МУЗИКАНТ. 1943

(Валентинові Мордхілевичу)

Не полонез. Ні жидів, ні поляків
Поле не знає. Це поле не макове.
Полум’я… Поле… Примарилось, Якове?
Це з-поза попелу: “Якове… Яків…”
Там, поза полем, барлоги ведмежі,
Там, поза полум’ям, олово, олово,
Грай, моя скрипонько, сни, моя голово,
Попелом, полем, перейдено межі,
Скрипонька ляже в хустину картату,
Не полонез, не примарилось, Якове,
Олово, олово, поле не макове,
Якове… Яків… Татусеньку… Тату…

Київ, 2004.

На відео: Вірш "Музикант. 1943" написаний Мойсеєм Фішбейном – видатним поетом і перекладачем, лауреатом премії імені Василя Стуса, членом Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України. Читає - автор.

* * *

Володимир Даник

МІНІАТЮРИ

(з альманаху "Холодний Яр", 2016 р.)

ЖИВЕМО

Отож тривожно, ніби дзвін –
І війни, й революції...
Бо живемо в епоху змін –
Це так, друже Конфуцію!

* * *

О, як і вирує, і квітне душа
Під сивим стривоженим небом!
У слова – терпіти... – є також межа,
Де все ж гостроти – більш, ніж треба.

* * *

БУЛИ

Може, все вирішує... команда?
То сокирі досить – ...гостроти?!
Вчора – друзі... Нині – окупанти!
Вороги... хоча були... брати.

* * *

ЗНОВУ

Оте одвічне – бути чи... не бути! –
Озвалось знову... Як уже не раз!
Болюче, гостро – Волноваха... Крути...
Сяйливий Крим... і гомінкий Донбас!

* * *

ПЕРЕМОГА

Буває мить – ніби струна туга...
Життя – дзвінке! Попри свою трагічність.
І береги у нього – мить і... вічність!
Бува, що саме мить... перемага.

* * *

СТРУНА

А пам’ять – ніби полум’я суцвіть,
Де стільки щастя і журби без ліку.
А пам’ять – мов струна, яка звучить!
Звучить, звучить і... не змовка довіку.

За матеріалами: Альманах «Холодний Яр», №2, 2016 р.

* * *

Валентина Харченко

Ветерани

Вже давно відгриміли бої
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої,
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.

Я сюди приходжу по весні
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні
Я люблю вас усіх й пам’ятаю.

Квіти червоні як пролита кров
Вам положу ветерани
В них моя вдячність і щира любов
Ліки цілющі на ниючі рани…

*Вірш люб'язно надіслано автором.

* * *

"Скільки ще жде матерів..." - вірші про війну від Сергія Губерначука

"Зупиніться ось тут…
Подивіться: йому – дев’ятнадцять,
а його вже нема,
і зима побілила портрет…"

(Сергій Губерначук)

Оксана Аннич. Вірш "Розстелені рядки"

"Розстелені на аркуші рядки,
Написані із горіччю на серці...
Їх зможуть зрозуміти ті батьки,
У кого діти мертві..."
(Оксана Аннич)

"Війна". Вірш Оксани Аннич

"О, Боже, глянь, як наша Україна
Припала ворогові на коліна!
Жорстоко наш народ вбивають,
Із рідної землі невинних проганяють..."
(Оксана Аннич)

"Міф з автоматом пісню співає..." - добірка поезій про війну від Тетяни Строкач

"Лелеченьки-лелеки... Така лелеча доля-
Оберігати землю, приносити дітей.
Мов мати-Україна, залюблена у волю,
Несуть крізь буревії мир й щастя для людей."

(Тетяна Строкач)

Марія Пригара. Вірші про війну.

"На горі Батиєвій
Хмара вогняна.
Ще тривожно в Києві,
Ще іде війна.
Налітає з заходу
Сотня літаків,
Прямо над Глевахою —
І на Васильків..." (Марія Пригара)

Володимир Даник. "Наше щастя" (з циклу поезій про війну)

"На Донбасі і горе, і кров,
І розтоптані танками ниви,
Та про місто ми чуємо знов,
Що у нього все ж... назва щаслива!.."

(Володимир Даник)

Вероніка Кремінна. "Підла війна (або "гібридний" сон)"

"Війна розкидала мою родину,
Нахабно вигнала із наших гнізд.
У рідній хаті - "братья"-окупанти...
І вже не буде скоро щастя, як колись..."

(Вероніка Кремінна)