На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Вірші про війну


Вірші про війну від Марії Пригари  (Стоїть верба над кручею, Лист мамі, Зенітниця) та Мойсея Фішбейна  (Музикант. 1943)

Марія Пригара

СТОЇТЬ ВЕРБА НАД КРУЧЕЮ

 

Де в'ється шлях покручений
І гине десь в яру,
Гнучка верба над кручею
Вклоняється Дніпру.
Уся укрита шрамами
Ота верба стара.
Гілля її поламане,
Посічена кора.
Тремтять сучки розколені,
Струсивши листя мідь.
Копни лишень при корені —
Осколок забряжчить.
В ту давню ніч загравою
Кривавилась ріка.
В пітьмі над переправою
Громадились війська.
Хто пліт штовхав із силою,
Хто гнав човна з коси.
— Не бий їх, Дніпре, хвилею!
Легесенько неси!
Як бомба вирву вириє
І піде хтось на дно —
Він знов на волю вирине,
Пливтиме все одно.
А кулі поруч хвиськали,
Шукали міни ціль.
Та ось, труснувши бризками,
Солдат підвівся з хвиль.
По схилу збіг сипучому,
Задихавшись на мить,
Сказав вербі над кручею:
«От звідси будем бить!»
Згинався стовбур колесом
У сяйві злих ракет.
Всю ніч захриплим голосом
Татакав кулемет.
Його трощили мінами,
Його вогнем мели,
Але в Дніпро не скинули
І знищить не змогли.
Солдат не впав поранений:
Він буде жить та жить.
Верба, укрита шрамами,
Як пам'ятник стоїть...

 

 

* * *

 


ЛИСТ МАМІ

Чом сьогодні наша мама
Невесела і сумна?
Чи сердита наша мама?
Чи нездужає вона?
Не виходить із кімнати,
Сумно дивиться в вікно.
Певне, це листи од тата
Не приходили давно.
Він за ріками й лісами.
Там у них бої, бої...
Що ж мені зробить для мами?
Як розважити її?
Може, їй зробити кошик
Із пухнатих колючок?
Щоб стояв на шафі кошик,
Наче сірий їжачок.
Може, в нашому садочку
їй каштанчиків набрать?
Поробить на кожнім очка
І носи намалювать?
Може, танк їй змайструвати?
Мама скаже: — Молодець! —
Осьде башта, ось гармати,
А на башті — прапорець.
Тільки б мама звеселіла,
Бо листів нема й нема.
От і зошит, і чорнило...
Напишу листа сама.
Кожну риску добре видно,
Цілих два рядки підряд:
«Не сумуй, мамусю рідна,
Тато вернеться назад».

 

 

* * *

 

 

ЗЕНІТНИЦЯ


Пам'яті Наді Богомолової — дівчини-зенітниці, що загинула, захищаючи підступи до Києва од фашистських літаків, навесні 1944-го року.
 

На горі Батиєвій
Хмара вогняна.
Ще тривожно в Києві,
Ще іде війна.
Налітає з заходу
Сотня літаків,
Прямо над Глевахою —
І на Васильків.
І лихою бурею
Заступивши світ,
«Юнкерси» обурено
Уривають літ.
Налітають хмарою,
Сіючи вогонь.
Кулемет розжарено —
Не однять долонь.
Кров туманить голову,
Наче уві сні.
— Надя Богомолова!
Вистоїш чи ні?
Всесвіт каламутиться,
Пада шкереберть.
Чорним круком крутиться
Над тобою смерть.
Бий її, мов блискавка!
Зрізуй на льоту!
Кулемет виприскує
Стьожку золоту.
Знов у небі димному
Спалахнув літак.
...Та вже бомба гримнула -
Не звестись ніяк.
Ще востаннє свиснули
Кулі по траві.
Ще гашетку стиснули
Руки неживі...
Ясно сонце світиться
Мерхне димний слід.
Дівчина-зенітниця —
Вісімнадцять літ!
Пада листя з шерехом
На обличчя їй.
Десь за дальнім берегом
Догорає бій...

 

     

За матеріалами: Марія Пригара. "Ручаї". Вірші та казки. Малюнки О. Животкова та О. Лебідь. Київ, "Веселка", 1968.

 

 * * *

 

 

Валентинка Харченко

Ветерани*

Вже давно відгриміли бої 
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої, 
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.

Я сюди приходжу по весні 
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні 
Я люблю вас усіх й пам’ятаю.

Квіти червоні як пролита кров
Вам положу ветерани
В них моя вдячність і щира любов 
Ліки цілющі на ниючі рани…

Вже давно відгриміли бої 
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої, 
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.

*Вірш люб'язно надано автором.

 

 
 
 
 * * *
 
 
 
Вірші про війну від Марії Пригари  (Стоїть верба над кручею, Лист мамі, Зенітниця) та Мойсея Фішбейна  (Музикант. 1943)
 

Мойсей Фішбейн

МУЗИКАНТ. 1943

(Валентинові Мордхілевичу)

 

Не полонез. Ні жидів, ні поляків
Поле не знає. Це поле не макове.
Полум’я… Поле… Примарилось, Якове?
Це з-поза попелу: “Якове… Яків…”
Там, поза полем, барлоги ведмежі,
Там, поза полум’ям, олово, олово,
Грай, моя скрипонько, сни, моя голово,
Попелом, полем, перейдено межі,
Скрипонька ляже в хустину картату,
Не полонез, не примарилось, Якове,
Олово, олово, поле не макове,
Якове… Яків… Татусеньку… Тату…

Київ, 2004.

 

 
На відео: Вірш "Музикант. 1943" написаний Мойсеєм Фішбейном – видатним поетом і перекладачем, лауреатом премії імені Василя Стуса, членом Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України. Читає - автор.
 
 
 
 
 
* * *
 
 
 

Оксана Аннич. Розстелені рядки. Вірш про війну на Сході України"Розстелені на аркуші рядки,
Написані із горіччю на серці...
Їх зможуть зрозуміти ті батьки,
У кого діти мертві..."
(Оксана Аннич)

 

Війна. Вірш Оксани Аннич"О, Боже, глянь, як наша Україна 
Припала ворогові на коліна!
Жорстоко наш народ вбивають,
Із рідної землі невинних проганяють..."
(Оксана Аннич)


 Вероніка Кремінна. Підла війна (або гібридний сон). Вірш біженки з Донбасу"Війна розкидала мою родину,
Нахабно вигнала із наших гнізд.
У рідній хаті - "братья"-окупанти...
І вже не буде скоро щастя, як колись..."

(Вероніка Кремінна)


Останні коментарі до сторінки
«Вірші про війну»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар