МУЗИКАНТ. 1943
(Валентинові Мордхілевичу)
|
|
Київ, 2004. |
|
Володимир Даник
МІНІАТЮРИ
(з альманаху "Холодний Яр", 2016 р.)
|
|
Отож тривожно, ніби дзвін –
* * *
О, як і вирує, і квітне душа
* * *
БУЛИ Може, все вирішує... команда?
* * *
ЗНОВУ Оте одвічне – бути чи... не бути! –
* * *
ПЕРЕМОГА Буває мить – ніби струна туга...
* * *
СТРУНА А пам’ять – ніби полум’я суцвіть, |
|
За матеріалами: Альманах «Холодний Яр», №2, 2016 р.
* * *
|
|
Валентина Харченко Ветерани Вже давно відгриміли бої Я сюди приходжу по весні Квіти червоні як пролита кров Вже давно відгриміли бої *Вірш люб'язно надіслано автором. |
|
"Зупиніться ось тут…
Подивіться: йому – дев’ятнадцять,
а його вже нема,
і зима побілила портрет…"(Сергій Губерначук)
"Розстелені на аркуші рядки,
Написані із горіччю на серці...
Їх зможуть зрозуміти ті батьки,
У кого діти мертві..."
(Оксана Аннич)
"О, Боже, глянь, як наша Україна
Припала ворогові на коліна!
Жорстоко наш народ вбивають,
Із рідної землі невинних проганяють..."
(Оксана Аннич)
"Лелеченьки-лелеки... Така лелеча доля-
Оберігати землю, приносити дітей.
Мов мати-Україна, залюблена у волю,
Несуть крізь буревії мир й щастя для людей."(Тетяна Строкач)
"На горі Батиєвій
Хмара вогняна.
Ще тривожно в Києві,
Ще іде війна.
Налітає з заходу
Сотня літаків,
Прямо над Глевахою —
І на Васильків..." (Марія Пригара)
"На Донбасі і горе, і кров,
І розтоптані танками ниви,
Та про місто ми чуємо знов,
Що у нього все ж... назва щаслива!.."(Володимир Даник)
"Війна розкидала мою родину,
Нахабно вигнала із наших гнізд.
У рідній хаті - "братья"-окупанти...
І вже не буде скоро щастя, як колись..."(Вероніка Кремінна)