Вірші про війну


 

 

На відео: Валентина Матвіїв. "Весь світ завмер..."

 

 

 

Валентина Матвіїв

ВЕСЬ СВІТ ЗАВМЕР...

Весь світ завмер в очікуванні лиха,
Що йде до нас із півночі війна...
В моєму ж серці все напрочуд тихо...
Може, тому що скоро вже весна?!..

Може, тому що є ще Бог Всевишній —
Він є початок всього і кінець!
І... скоро розцвітати білій вишні,
І йти з весняним вітром під вінець...

Може, тому що скоро зІйде грядка,
І що травою в луках зашумить...
Бо все в цей світ приходить по-порядку —
Та лиш Йому відома точна мить!

І тільки Він один, напевне, знає,
Що все, що було досі — недарма!
Я думаю, моя душа не крає,
Бо буде в нас ще не одна зима.

Ще поживем. Відборем. Відвоюєм.
За нами — правда і предвічний Бог!
Ще на кремлівських стінах намалюєм
Тризуб і прапор наших перемог!

А поки що... Готуймося до бою —
Божих дітей проти дітей пітьми.
Точім слова і чистьмо свою зброю —
Бо в Бога йде весна після зими...
(22.02.2022)

 

* * *

 

Надія Циба

ВІЙНА СТОЯЛА ЗА ДВЕРИМА

Війна стояла за дверима,
Вона ввірвалась в кожен дім.
Давно вже тліла, невгасима,
Коли Донбас хапали й Крим.

Нахабно ворог сунув лапу
Неситим бидлом із боліт,
Перекроїть зібравшись мапу,
Щоб поневолити весь світ.

Плекали мрії ці захланні
Роками, хоч брехали всім
Про мирні й дружелюбні плани,
А йшли нахабно вкрасти Крим.

Про благо й мир переконати
Нікому в світі не вдалось,
Виною всьому в них є НАТО,
Й десятки років так велось.

Розкрили, врешті, всі бажання,
Готові стерти й білий світ,
Якщо космічні поривання
Ведуть в смертельний долі хід.

Чи схаменеться ворог лютий,
Якому світ ввесь завинив?
Коли свідомість біс попутав
З добра не дочекатись див.
(20.02.2024 р.)

 

* * *

 

Тетяна Семенченко

А ЗАВТРА БУЛА ВІЙНА

Вже завтра була війна,
А поки маївки в планах.
Щільна на очах пелена,
Ховає майбутнє в загравах.

Не видно страшних руїн,
Засилля сирен не чути,
"Без паніки" - гасло новин.
І вірить народ розкутий.

А завтра була війна,
Від вибухів ранок здригнувся,
І смерть розгулялась сповна,
І приспаний люд проснувся.
Це завтра, а поки спить...

Лиш ворог давно не дрімає.
Чекає на слушну мить,
Вже напад у планах має.
Він носить той план повсякчас,
Невпинно готує зброю.
І винищить мріє нас,
А ми не лаштуємо строю.

Смертельних загроз не чуєм,
Не бачим потреб в обороні,
І час у розвагах марнуєм,
А танки уже на кордоні.

Омана завжди нищівна.
Прокиньмося! Ворог цілить!
Вже завтра була війна,
Хоч нині ніхто не вірить.
(24.02.2024)

 

* * *

 

Марія Карнаух

ЗА 200 ХВИЛИН ДО ВІЙНИ…

Пахне в повітрі весною п’янкою,
Ще мить і ступить вона на поріг,
Та з півночі холодом тягне,
Вітер шквальний збиває з ніг!

На Україну раттю суне
Вузькоока мокшанська орда,
У рідну домівку мою,Україну,
Суне ворогом чорна біда!

Знову шматують нашу землю,
І сіють не жито, а чорну  смерть,
Чаша стражданням і горем
Уже переповнена вщерть!

Судилась тобі, Україно моя,
Бути межею між світлом і тьмою,
На перехресті буття й небуття,
Точить ворог зуби і зброю!

Знов,Украіно,ти в небезпеці,
Стали на захист сини стіною,
Іх руки міцні і надійні плечі
Небо тримають над тобою!

Осяє наш шлях зоря перемоги
І буде ворог розбитий дотла,
Ми не зійдемо з цієї дороги,
Поки не зникне нічна  імла!

 

* * *

 

Валентина Матвіїв

ВВІЙШЛА ОРДА...

Ввійшла орда, обідрана, голодна,
На землю хліборобів, трударів...
Потомки ви "вєлікава" народа?!
Ні, ви — нащадки вічних злидарів!

Ви — голодранці, холуї у лаптях,
Ниці раби своїх недоцарів!
Аж тут вам заманулось прийти раптом,
Щоб підкорити край княжих синів!

Вам і не снилось, як ми тут живемо!
В найкращих снах не снилось, м@скалі:
Що ми їмо, вдягаємо і п'ємо,
Що в нас асфальт у кожному селі!

А вам дано — за ваше ж лихе серце! —
ПропОвзати в багнюці весь ваш вік!
Як ви могли подумать, що без герцю
Свій шмат землі віддасть вам трудівник?!

У наших жилах кров тече князівська,
Затим — козацька кров по них тече,
Тож ваше голодране дике військо
Від нашого меча не утече!

Ви хочете з землі нас постирати?!
А дзуськи вам! Навіть старі й малі
Готові танки голіруч тримати!
Тож йдіть туди... де ваші кораблі!!!
 
Поляжете усі! Всі до одного
В землі свободолюбних трударів!
А потім понесете кару в Бога:
За землю цю, за кров наших синів.

(31.03.2022)

 

 

 

 
На відео: Валентина Мірошник. "Україна-мати".
 
 
 

 

Валентина Мірошник

УКРАЇНА-МАТИ

Мені є Кого захищати, 
бо Я — Україна-Мати, 
Я маю Синів і Дочок, 
Я маю квітучий Садочок, 
Я маю високеє Небо, 
і Сонце... чого іще треба? 
Я маю  Ліси зелені, 
і Ріки, і синєє Море, 
Поля і високі Гори... 
Я маю Міста і Села, 
де лунає Пісня весела, 
хай їх обходить війна і горе... 
Я маю Що захищати, 
бо Я — Україна-Мати, 
Я маю козацький Дух волі 
і хочу Нащадкам щасливої Долі!

 

* * *

 

Леся Семенюк

БУЧА

...Я хочу кричати... ви бачили Бучу?
Від болю ламає, в душі стільки дір... 
Хай зникнуть із карти ті виродки сучі, 
Які нам принесли "расєйський свій мір".
Сивію від фото... німію крізь сльози... 
За що цю жорстокість принесли кати? 
Ця бісова свита, ця нечисть ворожа... 
Які НЕ були нам ніколи брати,
Бо має народ наш і гідність, і душу,
А виродки ці — бодай гірше лаина! 
расєя — це рак, що життя тільки рушить, 
В той час, як гниє у болоті сама!
Раби та убивці — клеймо вам до скону!
Ви будете нести найвищу ціну!
За тих, кому небо тепер стало домом, 
За цей геноцид і кроваву війну!

 

 
 
 
 
 
На відео: Леся Семенюк. "Буча".
 
 
 
 

 

Тетяна Аколішнова

БОЖЕ, ЗБЕРЕЖИ УКРАЇНУ!

"Україно наша, Україно-мати,
За що ж тебе, милая, прийшов ґвалтувати
Отой ворог з Московити, оті недолюдки?
За що принесли стільки горя й смутку?

Дітей наших убивають без жалю і болю,
Які встали боронити нашу честь і волю.
Проклинають у всім світі придурка і ката,
Який змусив росіян до рук зброю взяти..."

Їм у голову втілющив казки про нацистів,
З народу власного зкроїв неофашистів!
Схаменіться, схаменіться! Що ж ви наробили?
Немовляток з мамами ви, скоти, убили...

Потрощили вщент міста рідні й села...
Лине пісня над ними сумна-невесела.
Плачуть наші долини, і поля, і кручі,
Стогне матінка-земля, її ворог мучить.

І кривамими слізьми вода в ріки лине...
Боже, рідний, збережи нашу Україну!
Богородиця, зглянися, накрий омофором, 
Щоб ворожий супростат не вбив людей мором!

Щоб отрута не лилась в наші серця й душі,
Щоб захищені були з моря ми і з суші! 
Перемогу наближайте як можна скоріше,
Всі гармати щоб замовкли й панувала тиша!

Соловейко хай співає і радіють діти,
Що подолані назавжди кляті московити!

 

* * *

 

Вікторія Ковтун

БОЖЕ, ПРОБАЧ

Боже, пробач, що не цінували,
Ми щастя своє.
Вороги спокій забрали,
Та Україна в нас буде і є.

Не віддамо ми своєї Держави,
Нікому не віддамо.
Це наша колиска, дорога до мами,
За Неї, рідненьку, ми стоїмо.

Будуть у нас іще весни,
І пісня дзвінка солов'я.
Україна від зла вся воскресне,
Україна — радість моя.

 

* * *

 

Галина Римар

ВБЕРЕЖИ, МОЛЮ!

Кланяюсь у Ноги Тобі, Боже,
І цілую Стопоньки Святі,
Вбережи, молю, мій рід від злого
і країну дорогу, весь світ!

Кожного захисника-солдата,
що за Правду б'ється, за своє!
Село кожне, місто українське,
кожен дім і всіх, хто там жиє!

 

* * *

 

Тетяна Строкач

ХІБА МОЖНА ТАКЕ ПРОБАЧИТИ?

Хіба можна таке пробачити?
Ви забрали у мене хату,
Вже ніколи не усміхатимусь,
Бо немає і мами, й тата...
Хіба можна таке пробачити —
Ваші танки, ракети, міни?
Вже немає у мене братика,
Він слухняним був...та загинув...
Хіба можна таке пробачити?
У підвалі живі та мертві...
От би хлібчика хоч окрайчика,
І водички, та ще цукерку...
Хіба можна таке пробачити?
Я ж маленька іще дитина...
Та дорослою зразу стала я...
Ворог нищить усю країну...
Я все ж виживу. Постараюся.
Сонця промінь ясний побачу.
Закарбую навічно в пам'яті
І ніколи вас не пробачу!!!

 

 
 
 
 
На відео: "Хіба можна таке пробачити?". Вірш Тетяни Строкач читає В. Корженівський.
 
 
 

 

Віра Юрчишин

ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ!

Це наша Земля!
Чи чуєш, сволото?
Це наша Весна —
З квітів, крові і плоті...
І нас не злякати,
Ординська навало,
І нас не зламати —
Пліч-о-пліч ми стали!!!
Душити ми будем,
Вбивати за волю!
"Помилуй" не буде —
НізАщо й нікому!
Тобі, сарана,
Не втямити й досі,
Що ЛЮД УКРАЇНСЬКИЙ
У силах, у змозі
За рідну сорочку
Повстати єдино,
Аби збувалась 
суверенна УКРАЇНА!

 

* * *

 

Галина Мирослава

БОМБА НЕ РОЗРІЗНЯЄ

бомба не розрізняє кольори шкіри
бомба не відрізняє тебе від твого ворога
не бачить націй і народностей
релігій і безбожництва
їй байдуже скільки тобі років
хто твої предки
де ти народився
чого досягнув
скільки в твоєму серці любові 
а в очах ніжності
як ти усміхаєшся
і як плачеш
ти для неї лише ціль
координата
вирахувана і проставлена рукою
так схожою на твою
тільки випущена тими гомінідами з ряду приматів
які так і не стали людьми
 

 

 
 
 
 
 
На відео: Галина Мирослава. "Бомба не розрізняє".
 
 

 

 

Людмила Кибалка

ЩЕ ХВИЛИНА    

До обрію тягнеться стежина.
Проводжає мати сина –
Виросли вже крила.
Ще хвилина...
Упала сльозина,
Мов із неба краплина.
Чекатиме його рідна сторона
Та велика родина.

 

* * *

 

Наталя Карпенко

ВІЙНА...​​

Війна! Порожні вулиці, сирени, укриття,
Вдягає ляльку поспіхом розгублене дитя. 
Вломились «визволителі» злодюгами у дім.
Поборемо, здолаємо!  Дамо вогню усім! 

Ніколи не пробачимо загарбницьку орду
За долі покалічені, за сльози і біду.
Війна. Летять над згарищем лелеки й журавлі,
І вперто лізе паросток зелений з-під землі.

 

 

 

На відео: Наталя Карпенко. "Війна".

 

 

 

 

Юлія Забіяка

ПОВЕРТАЙСЯ, ТАТУСЮ...

Повертайся, татусю, скоріше, 
Вся родина на тебе чекає.
Ми з тобою ще вивчимо вірші,
Переможе народ наш, я знаю! 

Я люблю тебе дуже, мій татку,
І молюся за тебе до Бога.
Та Небесного Тата прохаю: 
"Отче Наш, нам пошли перемогу!"

 

* * *

 

Юлія Базя

РАНОК 24-ГО...

У всіх інших країн зараз квітень, 
А в нас — ранок 24-го. 
Десь радіють усміхнені діти,
А у нас півжиття вже стертого.

Десь чути, як пахне квітами,
Десь плани і цілі поставлені. 
Хтось радіє, бо може радіти,
Ми ж не можемо — душі розчавлені.

У когось весна, щастям сповнена,
Хтось чекає кохання відвертого. 
В нас зима ще… Весна знекровлена. 
У нас ранок 24-го…

(13.04.2022)

 

* * *

 

Віталій Міхалевський

ДОБРОГО ВЕЧОРА!

                   "Ми з України!"
                   (Віталій Кім)

Всім доброго вечора! Ми з України!
Ні слава, ні воля не вмерли ще, ні!
Ми  Суми і Харків, і острів Зміїний,
Ми  Київ, Чернігів, Херсон і Ірпінь!

Ми є Маріуполь! Відплата вже близько. 
Ніколи не були братами русні,
Бо нас колисали у різних колисках 
І різні співали весільні пісні.

Ми  Львів, Миколаїв: в нас доля едина. 
Тому не жалійте ні сил, ані куль.
Всім доброго вечора! Ми  Україна!
Усе буде добре —  4.5.0!

 

 

 

На відео: Віталій Міхалевський. "Доброго вечора!"

 

 

 

Людмила Муріна

А ТИ СІЙ КВІТИ...

А ти сій квіти...
Навіть якщо завтра — кінець світу.
Загоюй рани людям і землі,
Роби, що дав Господь можливість вміти.
Пильнуй ланів, щоб були з хлібом на столі.
Ділись, чим Бог послав, і витри сльози.
Поплачем після Перемоги всі разом,
Коли від крові вмиють землю теплі грози
І мирна тиша увійде у кожен сон...
А ти сій квіти...
Навіть якщо завтра — кінець світу.
Сади садок. Хай виростає до зірок.
Служи землі. Цінуй, люби, лелій.
Вона віддячить дітям 
І всім, хто хоче й вміє вільно жити.
Сій квіти жовті, сині — різні, 
Щоби вони встелили всі шляхи,
Якими повертатимуться грізні,
Найкращі в світі наші вояки
Додому, до родини і до щастя,
Яке вимолюємо в Бога зараз всі.
Сій хліб і квіти — всупереч напастям.
Багато сій...

 

* * *

 

Тетяна Строкач

ЗАГАДАЮ БАЖАННЯ

Загадаю бажання, найдорожче у світі!
Щоб настав мир в країні, і не гинули діти,
Щоб під небом блакитним колосилися ниви,
Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.
Щоб не плакали мами у журбі над синами,
Перемога настала в боротьбі з ворогами.
Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,
Щоб і пісня, і слово українські звучали.
Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.
Хай здійсниться бажання це моє неодмінно!

 

 

 

На відео: вірш Тетяни Строкач "Загадаю бажання".

 

 

 

Сергій Рубан

ГЕРОЇ ІЗ АЗОВСТАЛІ

З якого ви, хлопці, металу?
З якої ви, хлопці, сталі?
Тримали ворожу навалу
Герої із Азовсталі.

Зламавши війни канони,
Тримали що було сили...
Азовського гарнізону
Відважні внуки Атілли.

Поклали і тіло й душу 
Ви всі на вівтар свободи.
Де море впивається в сушу,
Проклали у вічність сходи.

Ваш подвиг в зеніті слави,
Ви — стражі людського роду.
З якого ви хлопці сплаву?
З якої міцної породи?

Вкраїни сторінка нова,
Історії нашої віха —
Мужні хлопці з "Азову",
Незламні солдати — морпіхи!
(27.05.2022 р.)

 

* * *

 

Олена Горголь-Ігнатьєва

УКРАДЕНА ВЕСНА

І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою.
Підніме очі закривавлений Ірпінь,
Йому плече підставить сива Буча.
А Бородянка і Гостомель-побратим
Порушать тишу стогоном болючим.
Демидів враз прокинеться від сну,
Від болю ран ворожих окупантів.
На повні груди крикне: "Я живу!!!
Я витримав оцих потвор-мутантів".
Козаровичі, пошматовані вогнем,
Потоптані, знесилені і босі.
Тавровані ординським тим мечем
Піднімуть хвилю в морі стоголоссям.
І Димер, Катюжанка, і Синяк
Сплюндровані поганською рукою ката
Без сліз, бо їх давно уже нема
З колін устануть, бо прийшла розплата.
Почує це Іванків — сивий дід.
Вони його живого розпинали,
Він навіть не стогнав, він гордо переніс.
Його тортури дикі не зламали.
Чоло насупить древній наш Лютіж
Поранений, обстріляний, побитий.
Тримав він оборону, як справжній захисник,
Сміливістю своїх людей прикритий.
А Вишгород, наш славний волонтер!
І день, і ніч збирає поміч всім нужденним.
Ви очі бачили, отих святих людей,
У них вогонь добра горить священний.
Засяє сонцем Вишгородський край.
Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м'ята.
І мама заспіває "Котика-котка",
І принесе "від зайчика" гостинця тато.

 

 

 

На відео: Олена Горголь-Ігнатьєва. Вірш Украдена весна» ("І буде мир... І вишні зацвітуть...").

 

 

 

Галина Потопляк

ХОЧУ ПЕРЕМОГИ
 
Не хочу літа, хочу перемоги.
Простих занять, мелодії вітрів.
Без сліз, без нервів, жити без "тривоги".
І щоб родинний вогник завжди грів.

Щоб було свято на Різдво і Паску
Таке велике, як цей Божий світ.
Бабуся одягалася в запаску.
Матуся позривала пустоцвіт.

І залишила зав'язь із плодами.
Щоб батько більш від рани не стогнав.
Ступати хочу босими ногами
Й метеликів ловити поміж трав.

Так хочу перемоги над ордою.
Над злом, брехнею. Хочу просто жить.
Пустити всі печалі за водою
І кожним днем прожитим дорожить.

І пам'ятати, просто пам'ятати
Хто ворог твій, а хто твій захисник.
Кордони укріпляти, не латати
І вчити мову, МОВУ! не язик.

Ой, скільки хочу... Та чи дочекаюсь.
Чи потече водиця з джерела...
Я словом рідним квіточки торкаюсь
Й прошу у Бога — лиш би розцвіла....

 

* * *

 

Світлана Гуцуляк-Федорович

УКРАЇНСЬКИЙ СОЛДАТ

Не кажіть лише мамі, що тут по коліно води.
Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.
Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий...
Український солдат наймужнішого війська в Європі...

Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,
Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.
Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм...
А про решту — не треба, бо справді не спав я добу вже...

Не кажіть лише мамі, що іноді просто боюсь,
Що навіки залишуся тут, у холоднім окопі.
Ви скажіть їй що виживу, просто скажіть, що молюсь...
Український солдат наймужнішого війська в Європі...
(27.11.2022)

 

* * *

 

Ілля Чернілевський

Я ПОВЕРНУСЯ...

Танцює в повітрі, свистить біля ніг
Осколків і куль нелюдська завірюха
І мій кулеметник говорить мені
"Пішли повоюємо трохи, Ілюха" 
І бачимо ми, як життя наші Бог
В цю мить підганяє під розмір окопу
А я заряджаюсь і думаю "ох"
Як хочеться снікерса і кока-колу
Як хочеться тиші, без мін, без арти
Як хочеться просто її обійняти
Та мирні думки відсуваються в тил
І пальці засмоктує холод гранати
Ми з Юрою вчора курили на двох
І Юра ділився секретами браги
А зранку навідався сєпарський ВОГ
І Юру невдовзі двохсотим забрали
Війна не прощає двозначність, брехню
Війна — це отруйний укус саламандри
І серце своє я ховаю в броню
Яку не зірвати. Мене — не зламати
І сонце встає
І говорить усім
Квітневу, палку і тремтливу промову
Що скоро часи набуття, воскресінь
Що вірити маємо ми в перемогу
І палець правиці кільце обійма
Так міцно, неначе дитину матуся
І чуючи залпи свинячих гармат
Кажу собі впевнено:
Я повернуся...

* Молодий талановитий поет Ілля Чернілевський 
у травні 2022 року загинув в бою за Україну...  
Вічна пам‘ять!

 

 

 

На відео: Ілля Чернілевський. "Я повернуся.."

 

 

 

Галина Калина

  МЕНІ БЕЗ ТЕБЕ 
  НЕ ТРЕБА НЕБА…​

Мені без тебе не треба неба,
не треба ночі, не треба днів…
Мені без тебе землі не треба,
мені не треба без тебе слів…

Тому, тримайся, збирай всі сили,
мої молитви — твоя броня,
Мені без тебе ніщо не миле,
я не жила ще, повір – ні дня.

Я все блукала, я все шукала…
собі розради в рутині днів,
І не працюють чужі поради,
не зрозуміє, хто так не жив.

Жити чеканням…в серці надія,
що зійде сонце нового дня.
Ти лиш тримайся! Я в тебе вірю!
Моя молитва — твоя броня!

https://mizhriadkiv.com/3764/

 

* * *

 

Руслана Лоцман

СТАРА СОРОЧКА
 
Стара сорочка, давня, як війна.
Сорочка наша, вишита хрестами.
Минулі війни пам'ята вона,
Не стерлись біль і квіти за літами.

У ній справляли, може, весілля.
Я ж одягну її у час воєнний.
Стара сорочка нині звеселя,
Бо є в нас те, що зветься незнищенним.

Крізь сотні літ свободи дух живий.
Крізь тисячі років лунає пісня.
Воєнний досвід у нас всіх старий,
Бо з ворогом-сусідом завше тісно.

Старі сорочки, наче оберіг,
Вони із нами йдуть до перемоги.
За тих, хто зараз і раніш поліг,
За тих, хто відрива чортяці роги.

За тих, хто захищає кожну мить...
Несімо енергетику народу.
Бо Україна ж вічно буде жить.
Цінуймо її історичну вроду.

FB — Ruslana Lotsman

 

* * *

 

Мар'яна савка

МІЙ БОГ

Мій бог формує всю ніч батальйони,
Прицільно стріляє, веде бої.
Мій бог толерує мої прокльони
І протирає скельця свої.

Мій бог не ховається поза спину,
Він над дітьми розстеляє покров.
Мій бог скуповує кровоспинне
Й стає у чергу здавати кров.

Мій бог не може поки що спати,
Коли вся країна на варту встає.
Мій бог дозволяє мені не прощати
І називати усе — як є.

 

 

 

На відео: Мар'яна Савка. "Мій Бог формує всю ніч батальйони..."

 

 

 

Василь Мелюс

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ
ВІЙНА..
.

...Коли закінчиться війна,
Скажу прихистку-Знам'янці:
"Прощай!
Мені вже
в Мар'їнку пора,
бо зачекалася
згорьована вона..."
А песику Жучку гукну:
"Що ж, вибачай.
Додому їду. Лапку дай.
І руку на, лизни, мою.
Здружились ми.
Але — адью..."

...Коли закінчиться війна,
З валізою худою
приїду на вокзал.
Як і тоді, у березні,
зайду в очікування зал,
З якого вигнало, було,
сирен виття, —
Ця мить не йде у забуття!..
А потім сяду
в переповнений вагон —
Верстатимуть колеса
за перегоном перегон...

...Коли закінчиться війна,
Мигтітимуть
зустрічні ешелони
Із хлопцями безвусими
й дядьками-вусаннями
по вагонах.
То поспішатимуть додому
дембілі-бійці,
Що ворогу хребта зламали. —
Браво! Молодці!!!
Тю-тю, рашисти, —
по-вашому не вийшло...
Спіймали облизня,
у пельки б ваші дишло?!..
*  *  *
Вся Україна заспіває,
аж покотиться луна!
Усе це буде!!!
Коли закінчиться війна...

(12.11.2022 р.,
м.Знам'янка)

 

* * *

 

Іринa Сало

ЗИМА БЕЗ СВІТЛА – ЦЕ НЕ СТРАШНО

Зима без світла — це не страшно,
страшно — без сина, без тата, без брата,
без душевних розмов, без вечері разом,
без тих, кого забрала війна,
страшно, коли тримаєш у долонях руку,
а вона льодяна.

Зиму без світла можна пережити,
а втрату можна? Мабуть, ні.
Бо їх вже більше не вернути, не обійняти,
не притулитись, не поцілувати,
і не заговорити, бо вуста німі.

Зима без світла – це не важко,
бо є і свічка, і камін, і в небі ліхтарі.
Важко – день і ніч у боротьбі,
пораненого друга прикривати собою,
побратима нести у труні,
важко писати:

«Мила, якби я загинув,
поцілуй від мене малого
і пам'ятай – хоч я не поруч, але я з тобою.»

Так важко чекати дзвінка,
коли повсюди лунає тривога,
і при свічці тихенько вимовляєш слова:
«Ти лиш бережи їх всіх, Боже».

Джерело: https://glavcom.ua/

 

 

 

На відео: Іринa Сало. Вірш «Зима без світла – це не страшно».

 

 

 

 

Олена Проніна

24 ЛЮТОГО

Вже рік минув, а лютий не скінчився.
Закляк, завмер, застиг, заціпенів,
Кривавим лезом вістря у зіницях.
Бездушний кат на страті мирних днів.

Несеться страх, ширяючи незримо,
Плететься караваном дикий відчай.
Та наша міць стійка, цупка, озима!
Без права здатись, вийти на узбіччі.

Вже рік минув, та біль все не вщухає.
За Ірпінь, Харків, Бучу та Донецьк!
Щоб кров'ю захлинулась псяча зграя
Безбожників проклятих. Хай їм грець!

Джерело
 

 

* * *

 

Тетяна Геращенко

ТІГРАН ОГАННІСЯН, МИКИТА ХАНГАНОВ

За віком ще діти, не справами,
Борні присвятили життя.
Ціна у свободи незважена,
Коштовна до неба виттям.

Ще світу не бачили вільного,
За нього віддали усе.
Зросли у війні не за вибором,
Боролись за нього проте.

Не смерті боялись, не старості,
Доросліше ворогів,
Сміливіше гауляйтерів,
Змістовніше за катів.

"Це смерть, пацани. Прощавайте."
Промови останньої стрім.
Герої не тільки Бердянська,
У світла кордон, вартові.

(25/06/2023, р. Геране)

 

 

На відео: Новини Приазов'я: «Микита вбитий пострілом у голову, а Тигран – пострілом у серце». Вбивство підлітків у Бердянську.

 

 

 

 

 

 

Петро Вірин

СЕСТРИЧКО! РАНИ ЩЕ БОЛЯТЬ…


Медикам і ними врятованим
у цій війні присвячується.


Сестричко! Рани ще болять
І ниє тіло…
Поспати б ще хвилин із п’ять
І знов – за діло.

(Щоб я зумів на ноги стати,
Не спала й ти…)
Негоже довго так гуляти,
Нам треба йти!

У тебе вдома – мама, діти…
У мене – теж.
Тож нам зарано ще радіти,
Життю, без меж!

Тобі ще треба врятувати
Чимало нас.
Мені ж – на фронті воювати…
Такий вже час!

Нам доля вкотре посилає
Важкий рубіж…
(За мою ногу не хвилюйся,
Сміливо ріж…)

Я клятих орків буду бити
І без обох,
Допоки точно буду знати –
Останній здох.

Тоді зустрінемось з тобою
А може й ні:
Не кожен дорожить собою
На цій війні…

(27.07.2023)

 

* * *

 

Олександр Браверман

У КУРА‌ХОВО В ЛIКАРНI...

У Кура‌хово в лiкарнi,
— Пiсля вибухiв ракет!
На столі в операцiйнiй,
— Шестирiчний пацiєнт!

В неї личенько блiденьке!
Й ледве чуть її слова!
— Ви скажіть менi, будь ласка,
А чи буду я жива?

В мене дуже мрiй багато,
Хочу щуку на гачок!
В сiчнi — щоб гостей до хати,
Торт й на ньому ciм свiчок!

У бувалих, з хiрургiї,
Сльози вийшли на очах!
Так, за що, скажiть на милiсть
Нашим дiтям весь цей жах?!!!

Щоб дiвчатко стiлькох рокiв,
Мрiю мало — далi жить!
Бо воно iз-за сволоти,
Тут поранене лежить!

Iнструменти всi готовi,
Є i бажаний прогноз!
Плавно мова припинилась,
Почав дiяти наркоз!

Час наркозу — добiгає...
Медсестра зiйшла на крик!
— В неї подих зупинився,
Й серця ритм з екрану зник!

Принесли дефiбрилятор,
Струм! Розряд! I ще розряд!
I забилось серденятко!
Поновився пульсу ряд!

— Все нормально! Будеш жити!
Тебе янгол уберiг!
Будеш щук своїх ловити,
Й в сiчнi їстимеш пирiг!

Богу так було завгодно,
Щоб жило мале дитя!
Бо невинне те створіння,
— Це i є — саме життя!

Джерело:
"Українська поезія"

 

 

 

 

На відео: Олександр Браверман. "У Кура‌хово в лiкарнi..."

 

 

 

 

Янголи. Ілюстрація Нікіти Тітова.

"Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 
Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.
Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!"

(Тетяна Радюк)

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."Низький уклін захисникам —
Щодня і в дощ, і в спеку
Стоять на варті нашим снам
І захищають землю.
Тікають орки тут і там,
Мости палають гучно,
Бо йде український солдат
Вражині буде скрутно!.."

(Єфросинія Чубінська)

 

 

Сьогодні, 20 січня, в Україні відзначають День вшанування захисників Донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість називають Кіборгами. Кіборги — символ непереможної України.

"Нам кажуть, що не витримав бетон,
а як же вої – витримали пекло,
коли на них скидали безліч тонн
й текла рікою кров солдатська тепла.
Нам кажуть, що не витримав бетон,
де "Кіборги" москвинів били вміло,
на смерть стояв Безсмертний Легіон
і невідомо звідки брались сили..."

(Святослав Щербина)

Вірші про кіборгів написали: Марія Яновська, Ганна Верес, Наталка Слободянюк, Галина Онацька, Світлана Онуляк-Мінтенко, Святослав Щербина, Віктор Погуляй, Василь Ткачик (Т. Василько), Ігор Іванко, Микола Паламарчук, Надія Кошіль, Наталя Мазур, Роман Прус, Сергій Сергієнко, Зоя Енеївна.

 
 

"Господи, важкі Твої хрести!..
Як би Ти навчив їх полюбити?
Як би Ти навчив їх пронести
Так, аби Тебе не розлюбити?..
Борсаюсь під надважким хрестом...
Падаю, встаю і знову ницьма...
Але трохи полежу пластом -
І встаю, мов щойно кута криця..."

(Валентина Матвіїв)

 

 
 

День Незалежністі України"Незалежність України —
Це коли твоя дитина
Спить під рідні колискові,
Сил черпаючи у мові.
Це, коли героям шана,
Що за волю полягли,
Не лише десь на папері,
А у серці, у сім'ї..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

 

Ілюстрація Юрія Волянюка."Завивають сирени
тривожно, невпинно —
Гірка нині доля у тебе,
моя Україно!
Своїми грудьми
ти Європу
й пів Світу прикрила.
Та вірю, що вистоїш, нене,
й розправиш
свої білі крила!..."
(Василь Мелюс)

 

Painting by Anna Glot (Makeyeva)."...Ми боремось за мир у нашім краї,
Ми боремось за щастя й майбуття.
Як тяжко не було б на серці,
Та віру нашу не зламать.
І зовсім скоро радість повернеться,
І буде Україна наша розквітать."

(Тетяна Прокоф’єва)

 
 

Ілюстрація Антона Логова."І ніч бува — чорнюща і тривожна.
Здається, її витримать не можна!
Та ранок і усміхнено, і щиро
Перемагає сумніви й зневіру."

(Володимир Даник)

 

 

 

 

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."...  так завжди і виходить, що —
відхиляємося від традицій і...
повертаємося до них!
Бо і сильні ми
не тільки нашою волею,
а і силою наших традицій!
Бо коли у нас є і воля, і сила...
Ті воля і сила, що з глибин віків...
Ми непереможні!

(Володимир Даник)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова. Ікар."Ну, хтось не поспіша, а хтось уже й зумів —
Упертий зміст життя... у літери друковані!
Бо що там не кажіть, а крига почуттів,
Коли приходить мить... стає стрімкою повінню."

(Володимир Даник)

 

 

 
 

 

 

 


"...О, Боже, прошу, не дозволь, щоб Україна
Припала ворогові на коліна!
Дай сили нашим янголам боротись!
Не допусти країні нашій розколотись!.."

(Оксана Аннич)

 

 

 

 

Мурал у Покровську.

"у порожньому
і такому холодному
що пробирає наскрізь
домі
відучора порядкує вітер
кіптЯва стеля напівуцілілого будинку
пам'ятає
як у грубі спалювали
мумії древніх дерев
які час тримав для історії
вкриваючи пледами землі від вогню
від вітру
від злого ока
у безлюдному темному домі
вже нема нікого..."

(Галина Мирослава)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."Вірю усім серцем і в душі
В синє небо чисте, неозоре,
В спокій, в сміх дитячий запальний,
В ясні ранки, в рідне Чорне море.
Круасани й кава... у кафе...
Буде Мир! В думках, в будинках, в сім'ях...
Круасани й кава... Це усе...
Заживе й розквітне Україна!"

(Юлія Гринюк)

Поезії про війну написали: Галина Потопляк, Олександр Висоцький, Лариса Юсковець, Валентина Матвіїв, Ольга Киця, Олеся Репа, Оля Голущук, Галина Савка, Олег Майстришин, Юлія Гринюк, Марина Лавришин, Леся Воробець, Яна Полікарпова, Віктор Остроух, Олександр Браверман, Віктор Лясковський, Василь Ковтун, Олег Побережний, Софія Федина-Прилуцька, Олександр Врублівський, Тетяна Власова, Олена Харитонова, Валерий Шульга, Світлана Дубницька, Наталія Матвієнко, Сергій Олійник, Олег Хромченко, Галина Савка, Галина Індиченко, Олеся Лісова, Марина Великоіваненко, Наташа Кищенко, Вікторія Ковтун, Надія Циба, Володимир Кручок, Сергій Найда, Ольга Пустовгар, Галина Білецька, Тетяна Прокоф’єва.

 

Ілюстрація Нікіти Тітова. "— Алло, привіт, розкажи мені, як ти?
Країна, що варта усіх галактик
Моя незалежна, доросла держава…
Розкажи мені, як ти? Як твої справи?
— Привіт, я в порядку, поруч з народом.
Відтепер, вiн синонім до слова «Свобода»
І це — є найвища винагорода,
Яку не придбаєш за нафту чи газ.
А сусіда мого охоплює сказ…"

(Олександр Висоцький)

 

Ілюстрація Оксани Касаткіної.

"Мої думки про тебе – невгамовні пташки,
Тріпочуть крилами та рвуться в піднебесся.
Я відпускаю їх, хоча прощатись важко,
І вболівання прагнуть затягнути в плесо.
Світлини з нами, на війні немов ікони,
Молитви зміст – хай б'ється серденько іскристе.
І розпускаються душі квіткові грона,
Коли нарешті бачу я від тебе звістку..."
(Ніна Колодяжна)

 

Painting by Anna Glot Makeyeva"У спадок дід лишив мені державу!
А потім ще й рушницю залишив...
Він добре знав, які часи для нас настануть,
Про це він часто з слізьми говорив...
......
Мій діду, Слава Україні!
Тримай за нас увесь небесний полк!
Вже скоро сонце зустрічатиме гостинно
Незламний ворогом, нескорений Народ!"

(Софія Федина-Прилуцька)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."...Моє ймення зріднилося з краєм,
Біль і радість сплели ці узори,
Сонце квітами тут проростає,
І я сильна, як сила любові.
Доки віра у серці палає,
Я жива, ніби батьківське слово,
Хай молитва від зла захищає
Мою мову, країну, героїв."

(Інна Паламарчук)

 

 

Галина Римар. Пишу листи Захисникам (вірші українським воїнам). Пишу листа подяки, бо живу, бо бачу сонце..."Хоча ніякими словами не передати Вдячність за життя,
можливість бути і творити, і Господа щодня молити!
Всіх закликаю щось робити!
Коли думка одна — то сильніша вона.
РАзом — до Перемоги!!!
Слава Богові, Героям, Україні з Богом!"

(Галина Римар)

 

 

 

Коли закінчиться війна. Картина 11-річного Максима Бровченка із Запоріжжя."Настане скоро світлий день,
Війна скінчиться, ворог щезне,
Ми вирвемося з пекла, ми не вмрем,
В долонях Бога Україна вся воскресне!

(Наталія Грегуль)

 

«Коли закінчиться війна» — картина 11-річного Максима Бровченка із Запоріжжя.

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."Одні казали їй: "Пишайся сином!"
А інші: "Нащо він туди пішов?!.." —
Гірчило їй від слів таких полином,
А часом аж холола в жилах кров...
Ну, як таке ви можете казати
У вічі цим найкращим матерям,
Які зростили мужнього солдата,
Що не віддасть Вкраїни ворогам?!.."

(Валентина Матвіїв)

 

 

"Колись ми думали -
            Героі лиш в кіно -
То десь далеко і давно бувало…
… в хустині чорній жінка
дивиться в вікно…
… у небо… яке з милим роз’єднало…
І це не фільм, не сон, а зараз…
тут-у нас, сьогодні й вчора…
…в нашій Україні…"

(Алла Хоровко-Доманська)

 

 Ілюстрації Олесі Вакуленко"Кланяюсь у Ноги Тобі, Боже,
І цілую Стопоньки Святі,
Вбережи, молю, мій рід від злого
і країну дорогу, весь світ!
Кожного захисника-солдата,
що за Правду б'ється, за своє!
Село кожне, місто українське,
кожен дім і всіх, хто там жиє!"

(Галина Римар)

 

 

Танець з лелекою. Картина Олега Шупляка."Пробач мені, мамо, за те, що загинув,
За те, що поліг на кривавій війні.
За те, що одну на всім світі покинув,
Благаю, пробач, моя мамо, мені!
Пробач, що не буде у тебе онуків,
Що вже не почую дзвінких солов'їв,
За те, що країна, у кро'ві і муках,
Щоденно втрачає найкращих синів..."

(Наталія Кузьмічова)

 

Painting by Amariya Yarema.

"Летіть, янголята,
Розправте крилята,
І захистом станьте
Хоробрим солдатам.
Хай кулі минають,
Снаряди та міни.
Живими додому
Вернутись повинні!"

(Тетяна Строкач)

 

"Вже рік як у дім наш ввірвалась війна,
І мир розірвала на шмаття,
Рік стогне від болю земля ще жива,
Розтерзана в вирві нещастя.
Удерлася в край наш о лютій порі,
Про сенс щось верзла й неминучість,
Ракетам у небі торувала шляхи,
Шахедам прослала маршрути..."

(Наталія Грегуль)

 

"Знаємо, що неньку нашу Україну,
Просто не дозволите скривдити ви, ні!
Повертайся, доню,
Повертайся, сину,
Повертайтеся
з війни
живі..."

(Віктор Савенков)

 

 

"Розквітає квіточка у мами,
Оченята дивляться на світ,
Зранку бачить посмішку ласкаву,
Ввечері читає  лиш: пли-віт...
Тато дуже скучив, моя рибко,
Обійняти хоче так тебе!
Трохи снігу намете на гірку,
Морозець тебе наздожене..."

(Інна Паламарчук)

 

Painting by neivanmade."Зима без світла – це не страшно
страшно без сина, без тата, без брата
без душевних розмов, без вечері разом
без тих кого забрала війна
страшно, коли тримаєш у долонях руку,
а вона льодяна.
Зиму без світла можна пережити,
а втрату можна? Мабуть, ні..."

(Іринa Сало)

 

Ілюстрації Нікіти Тітова"Злітає в небо синє пісня солов'їна,
на світі завжди буде вільна Україна!
Міста і села світлом сповнені любові —
не віддамо нікому душі їх без бою.
...Злітає в небо синє пісня солов'їна,
а серце крається: триває зла година..."

(Алла Пахарь)

 

 

Ілюстрація — Serhii Mirchuk "Одна у всьому світі ти, одна, 
Така розкішна і струнка, як вишня! 
Не личить тобі, Дівчино, війна,  
Що з берегів кривавим морем вийшла. 
Не личить тобі, рідна, цей полон, 
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию. 
Забрали спокій, вкрали мирний сон 
І розлили отруту, мов ті змії..."

(Наталія Кузьмічова)

 

Наталка Морозенко, Катерина Шпакович. Війна замість весни. Ілюстрований вірш. Natalka Morozenko. War instead of Spring. Translated by Olga Bezzubov. "В нас немає більше тата – «братушки» убили.
В нас немає більше  мами – «братушки» зганьбили.
І бабусі в нас немає – «братушки» полонили.
Міста нашого немає – «братушки» розбомбили.
Хати нашої немає – «братушки» розбили.
Саду нашого немає – «братушки» спалили.
Та над нами зійде сонце,
Небо розвидніє,
Бо є кому боронити,
Навіть в страшній днині..."

(Наталка Морозенко)

 

Картина Олесі Гудими."А я пеку солодощі в надії,
Що все повернеться на колії свої.
Що буде мир, здійсняться чиїсь мрії,
Додому прилетять наші птахи.
Пеку солодощі, бо вірю в перемогу,
У світ, де кожний досягне мети;
Де кожен знайде знов свою дорогу…
Без віри зараз важко у житті..."

(Вікторія Весна)

 

Марія Дем'янюк. Сьогодні натрапила на такий малюночок поблизу дитячого майданчика.  Не зовсім гарно видно, але там сонечко, хмаринка, квіточка  усміхаються.  Наші дітки зростатимуть у вільній Україні.

"Збираю себе по краплинах,
Збираю себе по камінчиках,
Збираю себе по хмаринах,
Вплітаючи сонце у вінчики.
Збираю себе по пелюстках
У цілісну літа квітку,
Збираю себе по пір'їнах,
По клекотах в небі лебідки..."

(Марія Дем'янюк)

 

Картина Олега Шупляка."Сохне на сонці білизна, молоточок стукає, 
Мир та спокій у дворі, 
Бджілка над квітами літає,
Голуби воркують у дворі.
Який же «статус» треба мати,
Щоб мирний план цей зруйнувати?
Хто ти? «Бог» чи «цар»? Може, звірина?
Скоріше — нелюд зі звірячою личиною!.."

(Вероніка Кремінна)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова"Я вірю, що закінчиться війна,
І будуть люди рахувати втрати.
Понівечила скільки доль вона?
А скільки діточок ростуть без тата?
В землиці свіжі рани заживуть,
Нові будинки можна збудувати...
Руїни, сльози — війн кровава суть.
Ніколи сина не поверне мати..."

(Марія Яновська)

 

Картина Любові Міненко."Так все влаштовано у світі,
Щось настає, а щось мина.
Хто бореться за право жити,
Той наче промінь запала."

(Артем Кулигін)

 

 

 

 

Картина Олесі Гудими."Я дякую Богу за ніч і за день,
 За кожну прожиту хвилину,
 За наших героїв, за мужніх людей,
 Які бережуть Україну!"

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

 

 

Ірина Потапенко. Хроніки війни у віршах та ілюстраціях. Серденько. Iryna Potapenko. Chronicles of war in poems and illustrations. My heart."Стогне Дніпр
Змиває кручі
І ковтає 
Сльози
З Бучі
Тяжеліють
Кров‘ю
Хмари
Тягнуть
Потяги
Криваві
Вітер
Їх несе
Солоний
На ворожії
Кордони..."

(Ірина Потапенко)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова"Вiйна знецiнила життя,
I душi вщент заполоняють
Безмежний простiр в небесах,
А ïх з землi iще гукають,
Хоч скрiзь ненависть, бiль та страх."

(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)

 

 

 

"Мій хрест горить. Він на тотемі.
Він в попіл ладен. Лиш би край.
Усім болить.
Усім, хто в темі. Усім, хто здатен.
І нехай."

(Христина Стець)

 

 

 

Малюнок Снурнікової Віолети (15 років). Напад на Україну."У кожній квартирі,
Та у кожній хатині,
Чекають на день
у сонці та мирі.
У кожному місті,
У кожнім селі,
Вже є перемоги,
Великі й малі..."

(Маринка Українка)

 

 

"Місто спить в камуфляжі, на вулицях люду катма,
В комендантську годину при тьмавім, безкровнім світчаді
Обіймаю тебе, обіймаю тебе, обійма...
Під чергові розряди сліпих іскандерів і градів.
Не вмикатиму світла — молюся, щоб сильне   крило 
Укривало цей дім та відводило натиск армади, 
Обіцяй мені вижити, як би у вас не гуло!
Обіцяю тобі обіймати... Тепер на заваді..."

(Домініка Дем)

 

"Змiнив гарненьку сукню
Плямистий камуфляж,
I не цiкавлять нинi
Нi мода, анi пляж.
Вони в тероборонi,
I на передовiй,
Багато в Украïнi
Cмiливих героïнь!"

(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)

 

 

"Мій тато не повернеться додому... 
Він — ангел, і тепер — на небесах... 
Я вдячний Богу за такого тата!
Як жаль, що він тепер лиш у думках. 
Ніколи не візьме мене на руки 
І пісню він уже не заспіва. 
Я вдячний долі за такого тата! 
Як жаль, що він тепер лиш спогляда..."

(Карина Гусельникова)

 

 

Welcome to free Ukraine. Stanislav Lunin

"Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан 
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!.."

(Степан Чарнецький, Григорій Трух)

 

Gabriel Rosenstock presents a bilingual haiku in English and  Irish about war in Ukraine 2022.

 

 

 

 

 

 

 

Картина Яни Чорнобровкіної."Дорога лягла до Тарасовой кручі,
Де плине розлого Дніпро на гремучий.
І линуть з небес пророчі слова,
Їх сила — свята, Україна — жива!
— Мамусю і татко, ми переможем?
— Звісно, рідненький! — сказав йому кожен. —
Вір, неодмінно здолаєм пітьму.
Світло з небес подолає війну!"

(Тетяна Аколішнова)

 

Ілюстрація Наталі Курій-Максимів."Благаєм небеса і світ увесь:
– Спиніть війну! Спиніть війну! – благаєм.
Важкий упав на плечі хрест.
Крізь жах і смерть свій шлях долаєм."

(Ганна Максимович)

 

 

 

 

"Народе мій милий,
яка наша доля?
Важко нам вдається
відстояти волю.
Але ми всі разом,
як кулак єдиний,
будем захищати
неньку Україну..."

(Григорій Донець)

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."Що з нами збудеться, мила, 
що з нами стане? 
Вітер сліпий жебракує поміж містами. 
Мох проростає дахами, 
тоншають стіни. 
Те, що здавалось непевним, 
стало постійним. 
Те, що здавалось далеким — 
стало свідомим.
Хочу додому, чуєш!!!! 
Я хочу додому..."
(Марко Терен)

 

Kurama (Japan). Poems about war in Ukraine (2022)

"Aware of a poet?
Aware of a poet?
A poet of Cossack broods over the land.
Not noting a bullet.
Not noting a bullet.
You see a poet of Cossack in Borodyanka."

(Kurama)

 

 

Неношені черевички. Картина художниці Ірини Потапенко.  Пам'яті дітей, що загинули під час війни... Біль..."У країні небесній, далекій
Де, на жаль, не літають лелеки,
Де немає ні сліз, ані болю,
Дивний сад розцвітає весною...
На деревах, між тих  білих квітів,
Черевички новенькі для діток,
Різнобарвні, яскраві, красиві,
Та не взули їх і не носили..."

(слова Тетяни Строкач,
музика Ольги Тимошенко)

 

Ілюстрація художника Юрія Журавля."Якби ви знали, москалі,
Що засідали у кремлі.
Як вас Бандерівці чекали
І що для вас приготували.
Ви не напали б уночі.
Якби хоч трохи мізки мали.
І добре все прорахували.
Ви не пішли б нас «захищати»,
Себе вам треба рятувати.
Спецоперація у вас? 
Покажемо вам майстер-клас!.."

(Людмила Федорова)

 

"бомба не розрізняє кольори шкіри
бомба не відрізняє тебе від твого ворога
не бачить націй і народностей
релігій і безбожництва
їй байдуже скільки тобі років
хто твої предки
де ти народився
чого досягнув..."
 
(Галина Мирослава)
 
 
Малюнок Аніти Сергієнко.

"Священна вiйна в Украïнi!
Не стих вiд гармат соловей!
Iз нелюдом в битвi єдинiй
Вiн спiвом єднає людей!
За те, щоб дитина спокiйно
У власному домi знов гралась,
Щоб поряд батьки з нею були,
Родина щоб знову смiялась."

(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)

 

Ілюстраціі Нікіти Тітова."І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою..."

(Олена Горголь-Ігнатьєва)

 

"Моє сонечко, моя квітонька,
Моя радість, моє зайченятко,
Чом всміхаєшся, моя донечко,
Мабуть знову наснився татко?
Моя зіронька, моє серденько
Уві сні шепотіла тихенько:
Я чекаю на тебе татечку
І молюся щодня, як і ненька..."
(Марія Дем'янюк)

 

Молитва. Ілюстрація Валентини Мірошник. Арттерапевтичний малюнок. Антистрес. Емоції під час війни. ​Альбом Гріфонаж-емоція."Дай, Боже, миру нашій Україні. 
Помилуй нас, і край наш  бережи. 
Твоя любов велика і безмірна, 
і наші молитвИ всі чуєш Ти... 
Хай постріли вже більше не лунають! 
Достатньо їх! Від тисячі ракет,  
вже полягло багато невинних душ, 
прийми до себе їх…"

(Валентина Мірошник)

 

Київ. Ілюстрація Нікіти Тітова. "Мій Київ, рідний Київ, Україно, 
ти — серце наше, Львів — наша душа.
Тебе Дніпро рукою огорнуло, 
мій рідний Київ, дім мого тепла.
Одне з найстарших міст у світі,
в тобі є стільки слави і добра, 
що хватить огорнуть усю Європу
від ворогів ганебних й всього зла..."

(Карина Гусельникова)

 

 

"Мені приснився мирний сон:
Я був удома, у своїй кімнаті,
Зі мною робот і блакитний слон,
І радісно всміхались мама й тато.
В садочок уві сні ходив.
Про Кожум'яку казку нам читали.
Із пластиліну я ведмедика зліпив.
І у піратів весело ми грали..."
 
(Людмила Федорова)
 
 

"Повстань!
Повстань, народе мій!
Берись за зброю вмить!
Іде війна народная,
Священний бій кипить!
Повстань!
Повстань, народе мій!
Берись за зброю вмить!
Нехай під окупантами
Завжди земля горить!"

 

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко."In a glorious country
Hard working people
Flourish happily
Ever after.
Their houses are decorated
With flowers and gardens.
In the spickandspan homes
Songs to the Sun are sang..."

(Galyna Rymar)

 

Малюнок Валентини Мірошник"Ніколи не забудемо ми,
що з нами зробили ви!
Завжди ми будем пам'ятати,
як ви хотіли нас «спасати»!
Дзвонили вранці всі,
новини всі — в війні!
Зробили горе нам сьогодні ви,
прокляті москалі!.."

(Тетяна Сверлович)

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко." Сонечку! Почуй мене!!! Почуй, Світе Білий!!!
І прикрийте Небо врешті!!!! Небо України!!!!!
Сонечко почуло Крик і зреагувало:
коршуна спалило вмить й ворога скарало.
Зігріло планетоньку, втомлене всміхнулось:
— Живіть, мої Добрі Діти! Й додому вернулось.
Й ожила планетонька у Світлі й Надії.
Слава Вам, Пташаточка!!! Слава Україні!!!!"

(Галина Римар)

 

Ілюстрація Валентини Мірошник."Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Бо співають, співають пісень
Україні і про Україну, 
Щохвилини, щоночі, щодень.
Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Не лишають гніздечка свої, 
Бо співають для доні та сина
У години щасливі й лихі..."
(слова Ксенії Бондаренко,
музика Ольги Тимошенко )

 

"Сказав мені батько, що я вже дорослий
І маю подбати про маму й сестру,
Що відьма-війна розпатлала коси
Й круками насипала в небо пітьму. 
Що гаспиди повзають поміж містами,
А василіски зжирають людей,
Що поле рясніє не хлібом, — хрестами,
В підвалах ховають матусі дітей..."

(Ксенія Бондаренко)

 

"Люлі, люлі, моя нене,
Спи, матусенько, дрімай. 
Нічка вже минула темна,
Ти ж не спала, спочивай.
Молитвами всі гармати
Від країни відведу,
Я молитимусь за тата,
Утоплю в сьозах біду."

(Ксенія Бондаренко)

 

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко.««А ми же братья» суне на гостину,
Куди ти без запрошення поліз!
Сто копанок тобі, а не Вкраїну,
Не вибачимо ворогові сліз!
Відстоїмо! Нам є за що стояти!
Поборемо! Усі ми як один!
За нами правда! З нами Божа Мати! 
В однім строю і дід, і батько, й син!»

(Наталя Карпенко)

 

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко."Реве та стогне Дніпр широкий,
Як грізний Бог виходить із води.
Він Україну, неньку синьооку,
Порятувати хоче від біди.
І хвилі — сльози котить, наче мати.
І стогін рветься з глибини.
"Закрийте небо! — просить він у НАТО. —
І світ врятуйте від війни!""

(Людмила Федорова)

 

"Ми на своїй землі,
Тож її сила в нашій крові. 
Забули москалі:
Козаки — Воїни Христові!"

(Людмила Кибалка)

 

 

 

 

Ілюстрація Олександра Міколи."На шостий день прийшла весна,
Проте зима не відпускає
На серці — біль, на серці — жах,
Війна — не домисли, триває...
Вже сьомий день гуде земля,
Сирени виють, не вщухають,
Лягають глибами дома —
Херсон і Харків не вмирають!
Не на колінах Київ наш,
Супротив чинить вся держава
Блакитно-жовтий гордий стяг
Наш захисник, і наша слава..." 
(Тетяна Мунтян)

У добірку увійшли поезії про російське вторгнення в Україну 2022 року, які написали: Роман Коляда, Наталка Поклад, Любов Сердунич, Сергій Осока, Галина Мирослава, Ольга Пустовгар, Наталія Бугай, Марія Солтис-Смирнова, Тетяна Мунтян, Алла Бійчук, Юрій Лях, Тетяна Семенченко, Ірина Галишко, Лариса Юсковець-Сєрікова, Марія Чайківчанка, Вікторія Ковтун, Людмила Добровольська, В'ячеслав Стрий (Прибузький), Галина Сливка, Антоніна Генелюк, Тетяна Радюк, Олег Криворот, Лариса Аврамчук, Антоніна Мелешко, Наталія Паснак (Мельник), Максим Коровниченко, Марко Терен, Рената Вольська, Тетяна Аколішнова, Сергій Чирков, Аліна Войтенко, Юлія Дмитренко-Деспоташвілі, Карина Гусельникова, Катерина Проценко, Оксана Аннич.

 

"Доню, подивися в небо: 
зіронька зорює...
Це від тата —
Нас з тобою  боронить 
Янгол з автоматом.
Заспокоїлась нарешті?
Віченьки заплющи,
Всі побоювання лишні,
Не хвилюйся дужче..."
(Марія Дем'янюк)

 

"...Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем 
Тих усіх, котрі були тут прислані 
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
Чом відводиш очі, Білорусь?"

(Олександр Ірванець)

 

"Це наша Земля!
Чи чуєш, сволото?
Це наша Весна —
З квітів, крові і плоті...
І нас не злякати,
Ординська навало,
І нас не зламати —
Пліч-о-пліч ми стали!!!.."

(Віра Юрчишин)

 

Малюнок Марічки Волошиної."слава україні
героям слава
нас не злякає жодна облава
нас не спинити гадам ворожим
ми переможемо ми переможем
нас не здолати нас не зламати
ми не про ґрати не про захвати
відсіч дамо щурам тим безбожним 
ми переможемо ми переможем..."

(Катерина Волошина)

 

"Україно наша, Україно-мати,
За що ж тебе, милая, прийшов ґвалтувати
Отой ворог з Московити, оті недолюдки?
За що принесли стільки горя й смутку?
Дітей наших убивають без жалю і болю,
Які встали боронити нашу честь і волю.
Проклинають у всім світі придурка і ката,
Який змусив росіян до рук зброю взяти..."

(Тетяна Аколішнова)

 

 

Байрактар. Bayraktar."Прийшли окупанти до нас в Україну
Форма новенька, воєнні машини
Та трохи поплавився їх інвентар
Байрактар… Байрактар…
Російскі танкісти сховались в кущі,
Щоб лаптем посьорбати довбані щі
Та трохи у щах перегрівся навар
Байрактар… Байрактар…"

(Тарас Боровок)

 

Малюнок художника Юрія Журавля."Там небо рвалось «Градами»,
І чорний дим, і сніг.
Країну ви не зрадили,
Хоч падали із ніг.
Ви — «кіборги», нескорені,
А ворогів їсть лють.
Поранені... Не скоро! Ні!
Вам поміч не дадуть..."

(Марія Яновська)

 

Янголи. Ілюстрація Нікіти Тітова.

"Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 
Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.
Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!"

(Тетяна Радюк)

 

 Ганна Максимович. Малюнок для солдата. Соколята. Поезії про війну. Вірші про українських воїнів."Соколята, соколята!
Пам’ятайте свого тата!
Він загинув і у небо
Світлим ангелом полинув.
Буде завжди рідний тато
Із небес оберігати,
Щоби вас не оминала
Добра доленька крилата."

(Ганна Максимович)

 

Вальс пам'яті. Героям України, живим і полеглим, присвячується. Слова і музика Олени Лози. Аранжування Валерія Чуйкова.  Виконує Люцина Хворост (слова, ноти, відео)"Аж до останку 
Тримаймося пліч-о-пліч 
Перед світанком,
У найтемнішу ніч, 
В пам'ять про тих,
Хто тілом від куль прикрив, 
В пам'ять про сотні
Вбитих твоїх синів!"

(Олена Лоза)

 

Галина Мирослава. Востаннє. "і він видихався
ця швидкість була не його
і плутались кроки
і серце стискало без жалю
ховалося сонце лягаючи в очі на дно
і він відчував
що все далі від світу
все далі..."

(Галина Мирослава)

 

Малюнок Юрія Журавля"Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки 
Й подарував їй славну долю й щиру.

Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні... 
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі..."

(Галина Римар)

 

Ліна Костенко. Вірш, присвячений Василю Сліпаку. Міф. Ті, що народжуються раз на століття...

"Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата, —
вибирають найкращих..."

(Ліна Костенко)

 

 

Ірина Мацкова. Присвята захисникам України. Поезії про війну. У добірці використано картини Олега Шупляка"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,

Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

(Ірина Мацкова)

 

Володимир Ухач. Три патрони (збірка патріотичних віршів)

 "Моя Україна не зубожіла,
Досить стогнати!
ЇЇ вічна слава вогнем не згоріла – 
Треба лиш знати.
Моя Україна стрічає світанки
У променях бою.
В її поєдинках загоюють рани
Могутні герої.
Моя Україна не тужить,
Вона здобуває!
Хто землю осквернить, спаплюжить,
В блаженному гніві палає..." 

(Володимир Ухач)

 

Донька загиблого героя Саша Матвієнко (м. Кропивницький)онька з татком говорить:
— Я тебе кохаю!
На щоцi сльоза бринить:
— Я тебе чекаю!!!
Знов питає про нього
У матусi-неньки... 
— Вiн з вiдрядження свого
Їде, твiй рiдненький!"

(Юрій Сафроненко)

 

Володимир Даник. Добірка поезій про війну"А нам пам’ять гірка серце крає –
Скільки юних забрала війна!
Все під небом високим минає,
Тільки слава – повік не мина!.."

(Володимир Даник)

 

 

 

 

 

Тетяна Строкач. Вірші про війну. Лелеченьки-лелеки. Автор картини Олег Шупляк. "Лелеченьки-лелеки... Така лелеча доля —
Оберігати землю, приносити дітей.
Мов мати-Україна, залюблена у волю,
Несуть крізь буревії мир й щастя для людей."

(Тетяна Строкач)

 

 

 

Сергій Губерначук. Вірші про війну. Малюнок Дарини."Зупиніться ось тут…
Подивіться: йому – дев’ятнадцять,
а його вже нема,
і зима побілила портрет…"

(Сергій Губерначук)

 

Оксана Аннич. Розстелені рядки. Вірш про війну на Сході України"Розстелені на аркуші рядки,
Написані із горіччю на серці...
Їх зможуть зрозуміти ті батьки,
У кого діти мертві..."
(Оксана Аннич)

 

"Війна розкидала мою родину,
Нахабно вигнала із наших гнізд.
У рідній хаті — "братья"-окупанти...
І вже не буде скоро щастя, як колись..."

(Вероніка Кремінна)

 

 

 

 

Війна. Вірш Оксани Аннич"О, Боже, глянь, як наша Україна 
Припала ворогові на коліна!
Жорстоко наш народ вбивають,
Із рідної землі невинних проганяють..."
(Оксана Аннич)

 

Вірші про другу світову війну""Вже давно відгриміли бої 
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої, 
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.
Я сюди приходжу по весні 
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні 
Я люблю вас усіх й пам’ятаю."
(Валентина Харченко)

 

"Навесні каштани відцвітають,
Кожен рік скидають білий цвіт,
Я забути хочу все, але тривоги,
В пам’ять спогади несуть із давніх літ."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

 


Останні коментарі до сторінки
«Вірші про війну»:
Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi , 2022-07-13 08:35:56, #
Христина , 2022-10-28 15:48:01, #
Мир , 2022-10-30 19:01:08, #
Гуцуляк Світлана , 2022-11-27 10:12:00, #
Лесь Маланка , 2022-11-27 12:03:23, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 5     + Додати коментар
Топ-теми