|
Ксенія Бондаренко
НАША НЕНЬКА — УКРАЇНА
Я — зерня, ти — колосочок,
Я — дочка, а ти — синочок,
Я — верба, а ти — калина,
Наша мова — солов'їна!
Я — озерце, а ти — море,
Я — гора, а ти — простори,
Я — лісок, а ти — тополя,
Я — свобода, а ти — воля!
Я — криничка, а ти — сонце,
Я — хатинка, ти — віконце.
Українська ми родина,
Наша ненька — Україна!
* * *
ГОЛУБКА У НЕБІ
— Мамо, дивися, голубка у небі
Несе нам послання святе.
І каже: "Рідненькі, молитися треба,
І Бог вам спасіння пошле!"
— Он Ангел Небесний, дивися, матусю,
Він каже: "В добро вірте, люди!"
Я вірю всім серцем і я не боюся!
Я знаю, що щастя нам буде.
* * *
СОЛОВ'Ї З БАТЬКІВЩИНИ НЕ ЛИНУТЬ
Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Бо співають, співають пісень
Україні і про Україну,
Щохвилини, щоночі, щодень.
Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Не лишають гніздечка свої,
Бо співають для доні та сина
У години щасливі й лихі.
Солов'ї з України не линуть,
Залишаються вічно співати —
Захищають свою Батьківщину,
Що навчила у небі літати.
* * *
МИ — СОНЯЧНІ КВІТИ
Ми — соняхи, діти матусі-землі,
Ми — сяйво любові й добра,
Ми — сонячні квіти, ми — сонця малі,
Ми — промені світла й тепла.
В серцях бережемо майбутнє своє —
То віру, свободу і волю,
Для долі щасливої все у нас є:
То небо блакитне і поле.
* * *
А МАЛЬВИ КВІТНУТЬ
А мальви квітнуть на землі
А мальви щедро майоріють,
Барвисті мальви — цвіт душі,
Добра, любові і надії.
О, мальви, мальви, ви цвітіть!
Цвітіть, народу берегині!
Ви — душі предків всіх століть,
Буття й майбутнє України.
* * *
ЩЕБЕЧЕ ЛАСТІВКА ВЕСНІ
Щебече ластівка весні:
— Чи вже пора мені додому?
— Лети, до Ненечки, лети,
Скажи, що й я прийду потому.
— Боюся крила обпалити,
Вогонь в гнізді моїм горить.
— Лети, тебе чекають діти,
А я прийду, прийду за мить.
— Завжди летіла після тебе,
Дерева ще не розцвіли!
— А ти поглянь, поглянь у небо,
І сонце радісно хвали!
А я залишуся, ще трішки,
Розмову маю добру я,
Із Богом йду додому пішки
Й молюся, щоб цвіла, цвіла Земля.
* * *
А СОНЦЕ СВІТИТЬ, ЯК ЗАВЖДИ
А сонце світить, як завжди
А небо наше синє-синє!
Молімся щиро, від душі,
За мир і спокій в Україні!
Молись, народе український,
Молись, дитинонько, молись,
Дай, Боже, сили й віру війську,
Хай буде щастя, як колись.
Життя триває, серце б'ється,
І груди дихають сповна,
І страх лихий, мов сон минеться,
І прийде знов до нас весна!
* * *
МЕНІ ОДИНАДЦЯТЬ, І Я ВЖЕ ДОРОСЛИЙ
Сказав мені батько, що я вже дорослий
І маю подбати про маму й сестру,
Що відьма-війна розпатлала коси
Й круками насипала в небо пітьму.
Що гаспиди повзають поміж містами,
А василіски зжирають людей,
Що поле рясніє не хлібом, — хрестами,
В підвалах ховають матусі дітей.
Мені одинадцять, і я вже дорослий,
Я хочу країну свою захищати,
Звільнити від ворога землю для порослі…
До тебе я йду. Чекай мене, тато.
* * *
КОЛИСКОВА ДЛЯ МАМИ
Люлі, люлі, моя нене,
Спи, матусенько, дрімай.
Нічка вже минула темна,
Ти ж не спала, спочивай.
Молитвами всі гармати
Від країни відведу,
Я молитимусь за тата,
Утоплю в сьозах біду.
Спи, матусенько рідненька,
Ворогам нас не здолати,
Я ж співатиму тихенько,
Буду щастя колихати.
Люлі-люлі, люлі-люлі,
Люлі-люлі, лю...
* * *
Я СЬОГОДНІ ПРОКИНУЛАСЬ РАНО
— Я сьогодні прокинулась рано,
І душа затремтіла моя,
Уві сні я побачила, мамо,
Україну в багряних вогнях.
Може, сон мій, матусю, пророчий?
Може, й справді країна горить?..
Небо мирне я бачити хочу,
І його волошкову блакить.
— То лиш сон був, моє ластів'ятко,
Небо наше барвінком цвіте,
Світить сонечко й гріє завзято
Те зерня, що ось-ось проросте.
|
|