|
Маринка Українка
ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
У кожній квартирі,
Та у кожній хатині,
Чекають на день
у сонці та мирі.
У кожному місті,
У кожнім селі,
Вже є перемоги,
Великі й малі.
Народ України чекає на свято,
Коли будуть раді тато і мати,
Це свято лунатиме через степ і дороги,
Йому буде назва — День Перемоги!
* * *
Чому так в серці болить?
Бо хвилюємося кожну мить,
Коли над головою куля летить,
Колі рідне місто горить.
Чому так в серці колить?
Бо кожна родина страждає,
Коли сина поруч немає,
Коли плаче маленька дитина,
Коли палає моя батьківщина!
То як же далі нам бути?
Чи зможемо все це забути?
Ні, ніколи цьому не бувати,
Таке серця не віють забувати.
* * *
Сьогодні я знову одна,
бо зараз скрутна хвилина,
Прокидаюсь, борюся, молюся,
Тримайся, моя Україно!
Сьогодні я знову одна,
але в серці нас дуже багато.
Буває година складна,
зараз тиша — краща за свято.
Сьогодні я знову одна,
але мене вже не злякати,
і ніяка ворожа нога,
не підступить до нашої хати!
* * *
сиджу на чужбині та сльози роняю,
чому я не в танку, чому не стріляю?
чому я народжена жінкою бути?
чому я не можу Вкраїну забути?
Бо кожен, хто страх цей відчув,
під обстрілами у подвалі відбув,
ніколи болю цього не забуде,
ніколи життя, як раніше, не буде.
не тільки чоловіки в Україні сміливі,
у нас жіночки — бійкі та кмітливі,
готові вони теж із танків стріляти,
готові вони теж до смерті стояти...
вибач мене, моя Батьківщино,
що я поїхала у важку хвилину....
вибач, прошу тебе, ненько моя,
бо я і вдалечі — донька твоя!
|
|