Домініка Дем. «Місто спить в камуфляжі…» — добірка віршів про російське вторгнення в Україну 2022 року (читати та слухати, відео)


 

На відео: Домініка Дем. "Місто спить в камуфляжі" — вірш про війну. Читає Марія Гончар.

 

 

 

Домініка Дем 
(Яна Демчук)

МІСТО СПИТЬ В КАМУФЛЯЖІ

Місто спить в камуфляжі, на вулицях люду катма,
В комендантську годину при тьмавім, безкровнім світчаді
Обіймаю тебе, обіймаю тебе, обійма...
Під чергові розряди сліпих іскандерів і градів.

Не вмикатиму світла — молюся, щоб сильне крило 
Укривало цей дім та відводило натиск армади, 
Обіцяй мені вижити, як би у вас не гуло!
Обіцяю тобі обіймати... Тепер на заваді

Поміж нами кордони. Так сталося, пташе, війна...
Я щоночі/щодня воскресаю одного заради: 
Обіймати тебе, обіймати тебе, обійма...
Щоб на мить затулити від вибухів, куль та снарядів.

Місто кашляє димом і раптом змовкає... нема
Ні тривожних сирен, ні гудків гвинтокрилої зграї, —
Обіймаю тебе, обіймаю тебе, обійма...
До світанку над містом нечутно тебе обіймаю.
(10.04.2022)

 

* * *

 

ДЕНЬ ШІСТДЕСЯТИЙ: ІДЕ ВІЙНА

Янголові Києва напиши: дам тобі Привида і крижі Дужі, 
титанові, котрі в борні зрушити ворог не зможе, ні.
Скільки б не казився він, скільки б не лютував,
Від конов'язей, від валунів і трав,
З чорної кузні, де тане в вогні метал,
Дам я незламності вірним твоїм синам.

Янголові Харкова... легеню, ти стоїш, 
там де у спину щоразу ніж,
Де безперевно один затяжний рефрен: 
зойк амбулансів й сухоти нічних сирен.
Бачу твій стяг і буденну звитягу діл,
24/7 прикривати беззмінно тил,
No passaran терикону тримаєш пруг —
Не впокорити москитам твій вільний дух!

Янголові Маріуполя напиши: 
всі твої опалені рубежі,
Блокпости і вулиці, імена названі/ неназвані, 
десь там на
Стінах схронів, безхресних могилах й ті, 
вимолені в муках родільних — вони святі.
Жодне не зникло, усі перелічені, кликані... 
Се неодмінно гряде, 
судний день...
— Каїне, Каїне брат твій де?!

Янголові Львова скажи про те, — 
бачу твою працю і той вертеп,
Де вокзал і костел давно одне — всюди Богу
моляться, нізвідки не
Дожидають підступу, тамують любов і лють, 
Теплий хліб розламують, прибульцеві віддають.

Писар підвівся, спітніле торкнув чоло 
Навхрест заклеїв вібруюче тужне скло,
Дзвін на Михайлівській гучно вістив, що Спас 
Зранку воскресе, хоча комендантський час... 
Грізно в Гаазі озвалась тривка луна.
День шістдесятий. Ремарка: іде війна.

 

* * *

 

В ПРЕЧИСТЕ ТІЛО ВПИЛИСЯ  КАТИ...

В пречисте тіло впилися  кати —
Ти помирав тривало і болюче...
Чи зможеш, Спасе, чи забудеш Ти,
Як орки гвалтували Тебе в Бучі?!
І когут онімів. Лише сову 
Спроквола чути з-за дніпровських гребель.
Петро, апостол, став до ЗСУ. 
Він дуже прагнув захистити Тебе.
Ти міг, звичайно, в іншому авто
Поїхати по трасі вільним рухом,
Та показав мені недавно хтось
Твій волонтерський в обгорілім брухті.
Ти, безперечно, був у тім аду,
Де довго ворушилися завали. 
Невпізнаного, ні не у саду,
В подвір'ї маріупольськім ховали.
Я не молюсь. Пробач мені цей гріх.
Я  не знаходжу слів правдивих, чесних...
Заради них, прошу,  заради них —
Зроби це ще раз, Господи,
воскресни...
(22.04.2022)

 

* * *

 

НИТКИ ЛЮБОВІ

Довга голка, коротка нитка, у хірурга в руках етер...
Що тобі розповісти, світку? Кожен з нас вже не раз помер.
Чи ти знову ковтнеш оскому, ніби креслиш глобальну ціль?
Ми усі, хто не має дому і чий дім на щодня приціл.

Що ти скажеш? Питання руба. Як відхрестишся — скаже кат,
Блазень міцно стискає губи, він шикує новий парад. 
Розтинаючи горі плесо, по ошатним бузкам дворів
Суне наволоч на Одесу, на ранковий, весняний Львів.

Кожен з нас без сучасних рацій має власне GPRS,
Найточнішу з усіх локацій, ту де рідні, де ти воскрес.
Ми це бачили...  плем'я суче, поголів'я отари (Z)ет,
Білі стрічки на вбитих в Бучі... що ж, їх фюрер завжди естет!

Гірше ковіду, чи Еболи, культ стагнації і страху,
Озирнутись — король то голий, а прислузі дали труху.
Ми йдемо до молитви в церкві, — гул тривожних сирен, як  тать 
І стають між живими мертві, пильно дивляться і мовчать...

"Co jest z tobov?" 
"Я поряд знову!",  
"Sve u redu?"
"Where are you?" — нас єднають нитки любові, 
десь у відчаю на краю.

(18.05.2022)

 

 

За матеріалами: https://www.facebook.com/

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"
 
(Ірина Мацкова)​
 

 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Домініка Дем. «Місто спить в камуфляжі…» — добірка віршів про російське вторгнення в Україну 2022 року (читати та слухати, відео)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар

Споріднені публікації, за тегами:     Вірші    Україна    Поезії    Відео українською онлайн    Війна   


Топ-теми