Галина Римар. Поезії війни


 

На відео: Галина Римар. «Слава Вам, Пташаточка!» (балада про війну в Україні).
Читає Єлизавета Слюсаренко.

 

 

 

Галина Римар

ВБЕРЕЖИ, МОЛЮ!

Кланяюсь у Ноги Тобі, Боже,
І цілую Стопоньки Святі,
Вбережи, молю, мій рід від злого
і країну дорогу, весь світ!

Кожного захисника-солдата,
що за Правду б'ється, за своє!
Село кожне, місто українське,
кожен дім і всіх, хто там жиє!

 

* * *

 

ПРО МАМИНУ МОЛИТВУ-ОБЕРІГ

Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки
Й подарував їй славну долю й щиру.

Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні...
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі.

І зріс хлопчина — з козаків козак,
сміливий, волелюбний, легінь файний!
Аж тут приніс на землю ворог зла —
почав стріляти з кулеметів, градів...

Розбив житло стількох наших людей!
Ні вибачень, ні каяття не знати...
І добровольцем парубок пішов,
геть молодий, його б лише кохати...

Він боронив із іншими свій край.
Не спав ночами, мерз в сирих окопах.
А ворог все підступно наступав,
та наші ворогу чинили спротив!

І якось запроданець видав їх.
Навів приціл московський посіпака —
і вистрелив, звірюга, в хлопчаків —
й упали непорушно хлопці наші...

На кожного удома рідні ждуть!
Вони ж лежать... Лиш вітер, вітер струже...
Матусі ж день і ніч навколішках стоять
перед Іконами святими, плачуть-тужать...

Та ось як мами теплая сльоза,
з пелюсток рушника стекла росинка
на рану неживого юнака —
і рана затягнулася! О диво!!!

До діток Богородиця прийшла —
матусі їх Молитвою просили
уберегти єдинеє дитя.
У кожної — єдиная дитина.

А ворог вже радіє, ґелґотить,
ногою тіла хлопців підбиває.
Аж тут хлопчина удає, що спить,
а сам швиденько автомат хапає —
без зброї ворог — на коліна впав:
— Прашу, пусті... Ми — братья,
                  сдєлай міласть...

В полон повів хлопчина вбивцю сам,
і друг за ним пішов тихенько слідом.
Як мамина Молитва захища!
Молімось всі за рідну Україну,
Щоб ниций ворог на коліна впав,
Щоб Богородиця Героїв Захистила!

 

* * *

 

МАМИНІ ВИШИВАНКИ

Вишивала матінка соняхи
на сорочках синочкам, донечкам,
щоб сіяло сонечко у душі,
щоб зростали світлими дітоньки.

Вишивала ненечка жолудят
ще й міцні листочки дубовії.
Щоби сильні духом росли сини,
стійкими і мужніми, як дуби!

Донечкам дрібнила калинки цвіт,
щоби щастя мав їхній славний рід,
щоб родились донечки і сини,
щоби захищав цвіт всіх від біди.

Ой калинонька, ой ряснесенька
розростається, молодесенька!
Цвіт і ягідки – діткам на добро.
Всі плоди душі – світу на тепло.

 

* * *

 

СЛАВА ВАМ,
ПТАШАТОЧКА!!!

У славній країні
живуть-поживають
робочії люди,
що втоми не знають.

Обійстя їх квіти,
садки прикрашають,
в хатках чепурненьких
про Сонце співають.

І діток ізмалку
навчають любити
рослинок, пташаток,
усе-все на світі!

Сусіда ж заздренний,
що Світла не любить,
збирає бандитів —
нечистому служить.

Вночі, коли Сонце
ще спить й добрі Люди, —
таємно влітає
двоглавий безумний.

Вбиває батьків,
і жінок, і стареньких,
їх житла руйнує
і ранить маленьких!

— Мамо, скоро Сонечко,
вийдемо гуляти, —
промовля маляточко
однієї хати.

— Так, моя надієчко,
дорогий мій світе,
скоро квіти сіятимем,
скоро весна, літо...

Обірвалась мовонька
нені і дитини.
Коршун свої пазурі
на них розчепірив.

Викрав маленяточко!
Зойкнула Матуся...
Почула це Пташечка:
— Хутко уберуся!

Почистила пір'ячко,
водиці дзьобнула
і крізь тьму до Сонечка
в повітря пірнула.

До Сонечка Світлого —
Рятунку просити,
щоб спалило коршаку
крила, дзьоба, пиху.

Крилечка стомилися,
а летіти треба!
Крикнула востаннє:
— Ой прикрийте небо!

І упала крихітна,
униз полетіла.
Її сестри  й братики
за неї злетіли.

— Разом всі кричатимем,
Сонечко почує!!!
І випалить коршунів,
Добрий Рід врятує!

Та й понеслись серденька
вище й вище вгору,
а до Сонця високо...
Й упали на море...

Чаєчки зібралися —
світання заграло —
і до Сонця дружная
полетіла зграя.

— Сонечку Пресвітлеє,
використай Силу,
вирятуй Людей з біди,
спаси Україну!

Хмарою недоброю
прилетіло хиже
яструб'я і затулило
птиць від Сонця...

Тиша...
Мама пташеняточок
своїх полишає:
— Підростайте, Дітоньки...

І ввись піднімає.
— Сонечку! Почуй мене!!!
Почуй,
Світе Білий!!!
І прикрийте Небо
врешті!!!!

Небо України!!!!!

Сонечко почуло
Крик
і зреагувало:
коршуна спалило вмить
й ворога скарало.

Зігріло планетоньку,
втомлене всміхнулось:
— Живіть, мої Добрі Діти!
Й додому вернулось.

Й ожила планетонька
у Світлі й Надії.
Слава Вам, Пташаточка!!!
Слава Україні!!!!

 

* * *

 

ПОВІР!

ЗемлИченько,
повір,
не
Твій
це
хрест:
вогонь
терпіть
і вибухи
пекельні!
Дияволо
прислужник
московит
Тебе
на вічну мученьку
прирік?
Укинь
його у пекло
безіменно.
Хай
квітнуть луки
і буя Життя!
Сміються діти
І мале Джмеля.
..
Для цього створені вони
Творцем.
Позбавсь, планетонько,
тряхни Лицем.
Хай буде тут, як в Божому Раю,
дитячий сміх, щасливі мама й тато,
і солодко у конюшинці спить
Натомлене і радісне Бджолятко.
Більш не терпи, Землице,
отряхнись,
поскинь недобре те
і усміхнись!

 

* * *

 

МАКИ...

А  маки,  маки!!!
Розцвілись,
мов ружі!
Їх
так багато!!!
То все
добрі
Люди.
Їх душі світлі
ниньки –
коло Бога...
А тут лишилися
краплинки крові.
Їх біль
за милу неню
УКРАЇНУ.
І їх Молитва –
за життя
щасливе.
За рідний край
Там
Молять повсякчас:
"...Живи, Народе!
Пам'ятай про нас..."
Не виривайте Маки –
Свічі щирі
за мир
і процвітання
України.

 

* * *

 

КАЗКА
ПРО ДОБРЕ СОНЕЧКО

В однім
прекраснім
краї
ліси й гаї
розкішні,
там ріки
і озера
прозорі
й чисті-чисті!
І птахам там
привільно,
й звірятам
любо жить.
Ніхто дерев
не нищить,
не смітить,
не кричить.
Цей край —
дитинство
світле,
де Казочки
живуть.
Хтось
тільки
засумує —
й вони
умить
прийдуть.
Розвіють
всі тривоги,
і страхи,
і жалі.
Бо Казочки —
чарівні,
предобрі
і ясні!
Як Сонечко
виходить,
всіх гріє
залюбки,
то Джерельце
дарує
йому
нові пісні...
Та якось
в милий
край цей
прокрався
лиходій.
Усіх сварив,
негідник,
бо
панувать
хотів.
На вушка
птиць, звіряток
шептав
страшні думки.
І сни приносив
злісні
маленькій
дітворі.
Він Джерельце
безжально
під землю
заховав,
а з ним
казки
позникли
й засумував
весь
край.
Ніхто не каже діточкам
премилих казочок,
усі-усі нахмурені,
без радісних думок!
Тож Сонечко
насупилось,
зібрало Промінців
і всіх послало
до землі -
спалити
злі думки.
Хатки ж від зла
потворного
послало стерегти
завзятих, милих
песиків.
Це славні
вартові!
А котикам
наказ дало
тихенько
муркотіти,
щоб добрий
і спокійний сон
був у дорослих
й діток.
І знов
гармонія
і лад!
Все славно,
як колись.
Коли
зустрінеш
Сонечко —
удячно
усміхнись!

 

* * *


ТИ ПРИЙДЕШ!

Ти прийдеш.
Я знаю, ти прийдеш.
Поцілуєш мами скроні сиві
І пригорнеш сина до грудей
На порозі рідної хатини.
Ти собою захищаєш світ,
Щоб могли ми мріяти, любити.
Рідний України захисник,
Ми за тебе молимось щомиті.
Знаю, біль рве груди і ятрить,  
Не вернути мужніх побратимів!..      
Янголики, янголи святі...
Як за ними плаче Україна!
Нас простіть, матусеньки, простіть           
За синочків, що пішли у небо,
У полях волошками зросли
Й маками кривавими черлено...
Боженьку, у чім наша вина?
На своїй землі не вправі жити
Й мовою своєю у своїй
Україні рідній говорити?
Ти прийдеш.
Я знаю, ти прийдеш.
Поцілуєш мами скроні сиві.
І пригорнеш сина до грудей
На порозі рідної хатини!
Ти собою захищаєш світ,
Щоб могли ми мріяти, любити,
Рідний України захисник,
Ми за тебе молимось щомиті.

 

* * *

 

НА ВОДОХРЕЩА

Освятив усю водицю Батенько наш нині,
Щоб жили благословенні у добрі і мирі!
І ніяка злая сила люд не підкоряла,
Усі болі і хвороби Водиця Зціляла.

Ой умиюся чистенько, Світлу уклонюся,
За збереження країни й роду помолюся.
Щоб у наших патріотів кістоньки зміцнялись,
Усілякі шви і рани умить заживлялись.

 

* * *

 

УКРАЇНОНЬКА — ПОНАД УСЕ!

Сила нації завжди в єднанні!!!
Лави дружнії враг не проб'є!!!
А нападнику зло віділлється!!!
Влада Бога скрізь, усюди є!!!

А народ наш бережений Богом!!!
Україна — вільна і свята!!!
Край героїв, похвали достойних!!!
Розцвіте привільная земля!!!

А народ наш з Богом буде жити!!! Бо
Їство людини — у Добрі!!!
Недолюдцям нема в світі місця!!!
Іроди позникнуть на віки!!!

Сильні, благородні, світлоносні
Легіні й красуні — ось мій рід!
А розбійники заздренні, люті
Виродяться й зникнуть — весь набрід!

А моя земля з руїн устане,
Бо це Божа, праведна земля!
Осяйна свобода і незламність,
Героїчна сила в нас жива!

Україна з попелу повстане,
Наче фенікс, дивом оживе!!!
А гнобителів і казнокрадів
Царювання скінчиться уже!!!

І розвіється нечистий порох,
Їдкий слід від нечисті — рефе.
Слава Богові! Героям слава!
Українонька — понад усе!

 

* * *

 

ДОРОГІЙ ДИТИНОНЬЦІ!

Розкажу тобі про диво!
Хочеш —  вір, а хочеш — ні!
Буде край, де всі щасливі —
і дорослі, і малі!
Ту країноньку величну
усі створимо трудом.
Україну відбудуєм,
й стане краще, ніж було!!
Вір!! Станеться диво!
Вір!! Щастя прийде!
Бо Сам Господь Всесильний
нам
Долю
кує!
Ворогів усіх Герої
знищать, виженуть гуртом!
Бо із нами сила, Правда,
з нами Віра, з нами Бог!
Куди не дивлюся —
я бачу Веселки,    
по всенькому Небу
від дня й до смеркання!
Їх много-премного,
красунь семибарвних,
і кожна виконує
наші
бажання!!
Щоб Україна
звільнилась від  злого,
а я знаю, впевнена —
це стане скоро!
Щоб діти здорові
росли і щасливі
і все було добре
у світі й країні!

 

* * *

 

УКЛОНЮСЯ ТВОРЦЕВІ

Уклонюся Творцеві
за все:
за Землицю,
Водицю,
за Сонечко,
за Синочків рідненьких,
Донечок!!!

Поклонюся рідненькій Земличеньці,     
Її добрій джерельній Водиченьці,
Усій зелені то ж рослинонькам,
Усій живності то ж тваринонькам:

— Ой Ти Земленько-Берегинечко,
Всі рослиноньки і твариночки,
Ти, Водиченько, що срібнесенька,
Бережіть наших діток пильнесенько!

Проженете із нами ворога —
Зацвіте вся планета молодо!!!
Хто поранений — то ізцілюйте!
Злонападників же розстрілюйте!!

А як прийде Ілля,
Нарву чарів-зілля —
Щоби рід наш міцнів.
А ворожий рідів.

Наготую гілля
Із берізки, вербички, ліщиноньки,
Із дубочка, каштана, калиноньки
Та й окропом обдам,
Поклонюся Богам,
За здоров'ячко роду,
На зцілення Воякам:

Щоби кісточки укріплялися,
Як потрощені злим — ізросталися,
Щоб всі рани умить заживлялися.
А ворожі кістки розпадалися!

 

 

 

 Ілюстрації Олесі Вакуленко

Ілюстрації Олесі Вакуленко.

Вірші люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 
 
 
Дивіться також на нашому сайті:

Козак ЗСУ

"...Янголики прилітають, гей-гей.
Янгелики прилітають,
Козаченька ісціляють, гей-гей.
Козаченька ісціляють...
Клятий ворог ізлякався, гей-гей.
Злючий ворог ізлякався,
Із країноньки забрався, гей-гей..."

(за народними мотивами)

 

Галина Римар. Казки для усієї родиниЧитаючи чудові твори Галини Римар, ми бачимо, що авторка добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайома з дитячими мріями. Злет душі пані Галини знайшов своє місце у її творчості, оповіданнях, казках, поезії, музиці, натхненній співпраці з талановитими людьми.

 

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

(Ірина Мацкова)​
 
 
 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Галина Римар. Поезії війни »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми