Наталія Кузьмічова. «Ми — нездоланні!» (добірка віршів про війну)


 

Слава Україні! Смерть ворогам! Ілюстрація — Tsvenger Art.

"Слава Україні! Смерть ворогам!"
Ілюстрація — Tsvenger Art.

 

 

 

Наталія Кузьмічова

МИ — НЕЗДОЛАННІ!

(добірка віршів про війну)


*** 
Простягає Весна долоні, 
Кволі, змучені, ледве теплі... 
А земля її у полоні —
В ненависнім ординськім пеклі. 

Знов Весну сплюндрували змії, 
Заповзли в її щиру душу.
Гірко плаче вона і мліє
У полоні тім  осоружнім. 

Розтоптала орда надію
На життя, на любов, на щастя.
Та воскреснуть вона зуміє, 
Завесніє і все їй вдасться. 

Зацвіте і розправить крила, 
Не одного народить сина. 
Не зігнулась і не скорилась, 
Моя Веснонька — Україна. 
(25.02.2022 р.)

 


***
Передумали, перемислили, 
Пересіяли, перевіяли, 
Згуртувались всі і не скисли ми, 
Не злякались, не стали повіями. 

Не лягли під сусіда підлого, 
Не скорились, а стали сильними. 
Вільні, дужі, до шляху світлого, 
Стільки літ вже йдемо крізь терни ми! 

Скільки літ у ярмі ми бовтались, 
Розсварились і роз'єдналися! 
В спільнім горі ми враз оговтались. 
Дай нам, Боже, навік з'днатися! 

Дай нам, Боже, добра і злагоди, 
Дай нам розуму, сили й стійкості! 
Дай же миру і Сходу, й Заходу, 
Україні — наснаги й міцності! 
(27.02.2022 р.)

 


***
Я йшла сьогодні рідним містом, 
Сніжок легенький сипав в очі... 
Війна йде поруч, ненависна, 
А я в це вірити не хочу. 

Йде поруч, з пострілами й свистом, 
З сиренами, з обличчям звіра. 
Я йду своїм коханим містом... 
Стріляють! Вірю і не вірю.

Не вірю! У моєму місті
Була я вільна і щаслива. 
Немає в нім війні цій місця! 
Безглуздо і несправедливо... 
(5.03.2022 р.)

 


***
Я ще довго боятимусь ночі
І молитимусь тихо в кутку... 
Смерть за вікнами дико регоче, 
Десь дитятко кричить в сповитку.

Знов гримить, вибухає і трощить! 
Спалах, мить... обірвалось життя... 
Хтось колись цю війну напророчив, 
Чи зурочив, 
чи розум відтяв. 

Я ще довго боятимусь ночі
Й не боятимусь смерті удень. 
Хтось лихий цю війну напророчив, 
Не спитавши у мирних людей. 
(6.03.2022 р.)


* * *

 

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА... 

Коли закінчиться війна, 
Помию вікна ізнадвору. 
Нап'юсь солодкого вина
І справ перероблю я гору. 

Коли прийде кінець війні
І згинуть вороги прокляті, 
Засяє сонце у вікні
І стане тихо в моїй хаті. 

І я тоді гайну в село, 
Там дім, що все ще пахне Татом. 
Там моє серце проросло
Й душа навчилася співати. 

Там все моє: город і хлів, 
Дахи з димком і димарями.
Там чути трактори з полів, 
І видно небо з журавлями... 

Війна! Сирени рвуть навпіл
І душу, й серце, і свідомість. 
Щомить новини з міст і сіл... 
Війна за волю, мир і совість. 

Закрийте небо, вас молю! 
Закрийте нас від смерті, люди! 
Врятуйте тих, кого люблю, 
Бо й вас у світі цім не буде! 
(9.03.2022 р.)

 


***
Дощем запахло. Крапельки малі
Стрімким потоком покотились містом... 
Отак би під дощем лягти чи сісти 
Й набрати собі сили від землі. 

Змішалось все — і день, і ніч, й пітьма, 
І сонце, і весна, й життя зі смертю... 
І кожен в цій жахливій круговерті, 
І празнує обжинки ця війна. 

Дощем запахло. Скоро проросте
Мала зернинка на 
вкраїнській ниві. 
Весна іде, яскрава і вродлива! 
Дасть Бог і хлібом, й миром проросте. 
(27.03.2022 р.)

 

 

Ілюстрація — Bright Arts

Ілюстрація — Bright Arts.

 

 

***
Я вимолила дощ, я вимолю ще й сонце
І неба голубінь, і вранішню зорю.
Хай місяць в мирну ніч загляне у віконце
І тиша без тривог дасть слово солов'ю. 

Я вимолю цей день, цей вечір без печалі, 
Без гуркоту гармат і клекоту орди. 
Щоби гаї й сади нас цвітом зустрічали, 
Щоб в світі не було ні горя, ні біди. 

Я помолюсь за мир, за перемогу й спокій, 
За воїнів в бою, за мирний наш народ. 
Дай, Боже, сили нам у битві цій жорстокій! 
Славетний краю мій, ти вартий нагород! 

Молюсь за тебе знов, благаю тобі долі
І щастя, і добра, і щедрих врожаїв. 
Заколоситься знов твоє безкрайнє поле
Й скарає наш Господь тих клятих ворогів. 
(2.04.2022 р.)

 


***
Як ви, лелеки? Скажіть мені, рідні, 
Як ви летіли додому із півдня? 
Як ваші очі і як ваші крила? 
Чи вашу волю війна не спалила?

Як ви, лелеченьки, крізь громовицю, 
Дім розпізнали і сад, і криницю? 
Били ракети, вищали сирени... 
Ви все спішили у край свій, до мене. 

Як ви, лелеки і як вам живеться?
Скоро біда ця, дай, Боже, минеться. 
Гнізда будуйте, дітей в них плекайте. 
Будемо жити, назад не вертайте! 
(9.04.2022 р.)

 


***
Ніколи нас не вилікує час
І ця війна нам довго буде сниться. 
Як ви прийшли, щоб "захистити" нас, 
Ми мирно спали, щиро хтось молився... 

Хтось ніжно обіймав своє дитя, 
До когось кошеня мурчало стиха... 
Та раптом обірвалося життя,
Коли ви принесли в країну лихо. 

О, скільки ви скалічили людей, 
А скільки безневинних розстріляли! 
Ви одержимі! Хай ніхто й ніде
Не дасть життя мерзенній цій навалі! 

У пекло, в яму, в вічне забуття, 
У вир проблем й Господнього прокляття! 
Лише без вас нам світить майбуття, 
За все й за всіх нам кожен з вас заплатить! 
(10.04.2022 р.)

 


***
Колись збудуємо життя
Нове. Старого вже не буде. 
І будуть іншими вже люди, 
Й ніщо не кане в забуття. 

Ми не забудемо війни, 
Хоч як хотілося б забути, 
Живими рідних повернути... 
І згинуть, щезнуть дикуни. 

Ми будем цінувати все —
І день, і ніч, і мирний ранок, 
І теплий, й вітряний світанок, 
І все, що Бог нам принесе. 

Як ми любитимем свій край, 
Свій дім і тишу, й спокій в місті, 
Вербу й калину у намисті, 
І сонце, й небо, й поле, й гай! 

Ми цінуватимемо всіх —
І рідних, і близьких, й знайомих. 
Будем єдиними в усьому
І миром встелиться нам шлях. 
(18.04.2022 р.)

 

* * *

 

ВЕЛИКОДНЄ

І воскресне Христос
На святій українській землі, 
І воскреснуть усіі закатовані 
                   й вбиті ордою. 
Усміхнуться з небес Янголята — 
                    пташата малі, 
Що навіки залишаться в пам'яті 
                  й снах дітворою...
І воскресне земля, 
Закривавлена, спалена злом, 
Заквітує уся, 
Зійде житом, добром сколоситься. 
Ще почуєм щасливу
І радісну пісню здаля, 
Що завів соловейко, 
А гай оживе й звеселиться. 
І настане той час, 
Коли світлом наповниться день, 
Коли сонце з небес
Нас зігріє і дасть нам надію. 
Коли небо блакитне щодня цілуватиме нас
І любов на Землі
Не погасне, не вмре й не зміліє. 
Нині свято прийшло. 
Дай нам, Боже, і сили, й снаги
Пережити цей жах, 
Це страшне і непрохане лихо! 
Хай ніколи у світі ніде 
            не повториться зло, 
Згинуть хай вороги,
А навкруг буде мирно і тихо. 
Геть прокляту війну! 
Чуєш, враже, Христос наш воскрес! 
Перемога добра 
Неодмінно прийде в кожну хату! 
Скільки ще в нас попереду 
           щастя і сліз, і чудес!  
Будем жити у мирі
Й країну свою прославляти. 

Зі Світлим Христовим Воскресінням
вас, друзі! 
Миру й щастя вам та Україні! 
(24.04.2022 р.)

 

 

***
Яких наслухалась пісень, 
Яких казок, якої тиші! 
Яким був сонячним мій день, 
А мирне небо — найсинішим! 

Яка колись була весна,
Як ніжно пташечка співала! 
А біла вишня край вікна
Мене з дороги зустрічала.

Бриніло літо запашне, 
До ніг моїх тулились трАви.
І осінь кликала мене, 
Й зима, із римами й думками... 

Ні сну, ні спокою, ні рим, 
Поділись десь і мрії, й плани.
Світ став жорстоким і лихим, 
І стогін котиться полями... 

І сонце сходить без тепла, 
І небо зраджене палає. 
І темінь скрізь, і море зла, 
Й кінця оцій війні немає... 
(11.05.2022 р.)

 

 

Ілюстрація — Serhii Mirchuk

Ілюстрація — Serhii Mirchuk,

 

 

 

***
Цвітуть бузки, бо що отим бузкам... 
Цвітуть собі і пахнуть, Боже, раєм! 
А ми іще одну весну втрачаєм, 
Людей втрачаєм... Боже, за що нам? 

За що нам, Боже, хто й коли звинив? 
Хто з нас коли забрав у когось зе'млі
Чи вбив когось? Та ми ж сьогодні в пеклі, 
В страшних руїнах, в пащах ворогів! 

За що нам, Боже? Вбережи синів! 
Дай тим Героям витримки і сили! 
Щоб назавжди бур'ян отой скосили, 
Отой осот. Щоб й дихати не смів! 
(17.05.2022 р.)

 

* * *

 

ВИШИВАНКО МОЯ

Вишиванко моя, моя доле, 
Мій святий оберіг, моя пісне! 
Золоті колосочки у полі
І волошки, мов небо, блакитні.

Вишивала барвінком хрещатим 
Ту сорочку моя Україна. 
Насадила добра біля хати, 
Щоб втішалася кожна дитина. 

Вишивала вона вечорами
Для синів сорочки і для дочок. 
Й проводжала у бій з ворогами, 
Вклавши в душу землиці шматочок.

— Вишиванко моя, сорочино, 
Вбережи від біди і нещастя! 
Дай же вижити кожній дитині, 
Дай добра усім, миру і щастя!

Гірко плаче моя Україна, 
Низько голову в горі схиляє... 
Її діти стоять до загину, 
Рідну неньку в бою захищають. 

Та прийде перемога і воля, 
Ступить син на поріг, усміхнеться. 
Зацвіте вишиванкою доля
Й миром небо до нас обізветься. 
(19.05.2022 р.) 

 

* * *

 

ПІД ЗВУКИ СИРЕН

Дощ, що під плач сирен... 
Як пахне це диво миром! 
Яка його пісня мила
І мудрий кожен катрен. 

Дощ, між руїн, ракет, 
Між вибухів, між уламків, 
Між "градів" і поміж танків... 
А дощ пише свій сонет. 

Цей дощ посеред війни.
Який він прозорий, чистий! 
Умив моє рідне місто, 
Нам небо закрив грудьми. 
Цей дощ, серед зла й пітьми... 
(21.05.2022 р.)


 

***
І ніби й не було весни... 
Чи ми її не пам'ятаєм?.. 
У вирі лютої війни
Ми й літа цього не чекаєм. 

Бо якось, чесно, всеодно, 
Весна чи літо, лиш би тихо. 
Життя, немов страшне кіно, 
Зі смертю, злом, із кров'ю й лихом. 

Пішла весна, пішла без слів, 
Така пахуча і прекрасна.
А літо через кілька днів
Прийде й загубиться у часі... 

Але ж війна не назавжди. 
Дай, Боже, влітку перемоги! 
Від нас всі біди відведи, 
Дай літу мирному дорогу! 
(29.05.2022 р.)

 

 

 

Під звуки сирен... Ілюстрація — Kristina Teryohina.

"Під звуки сирен..." Ілюстрація — Kristina Teryohina.

 

 

 

***
Колись зміліє день і сонце ляже спати, 
І вицвітуть в полях волошки й сокирки.
Закінчиться війна і відгримлять гармати,  
Засвітяться теплом і спокоєм шибки. 

Тоді, коли дуби одягнуть жовті шати, 
Коли калина знов намисто одягне, 
Як горобина парк візьметься прикрашати, 
Сплакне моя земля й полегшено зітхне... 

І буде осінь знов, впадуть каштани спілі, 
Неначе їжачки покотяться до ніг... 
І вітерець легкий озветься десь у гІллі, 
Нам скине клен з плеча листочок-оберіг. 

І змиє дощ шляхи, і зарубцює вирви, 
Що зяють і болять у душах і серцях.
Сипне осінній сад нам яблук переспілих
І тиша забринить на зранених полях...
(16.06.2022 р.)

 

* * *

 

УКРАЇНІ

Одна у всьому світі ти, одна, 
Така розкішна і струнка, як вишня! 
Не личить тобі, Дівчино, війна,  
Що з берегів кривавим морем вийшла. 

Не личить тобі, рідна, цей полон, 
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию. 
Забрали спокій, вкрали мирний сон 
І розлили отруту, мов ті змії. 

Одна ти, Україно, в нас, одна! 
Тобі так личить це безмежне поле, 
Цей сад і матіола запашна, 
Це дивне літо й тепле Чорне море! 

Одна така, найкраща на весь світ, 
Де рід козацький жив і буде жити. 
Ти йшла до волі сотні довгих літ... 
Дай, Боже, тобі шансу не впустити! 
(30.06.2022 р.)

 


***
Була колись і тиша, й тихий рай, 
Й високе небо. В небі — ні хмаринки... 
Пахтів любисток, м'ята й материнка, 
І сонця, й лІта в серці — через край. 

Колись було і сіна повен віз, 
І жита, й ячменів було в коморах... 
Повигрібав добро те лютий ворог
Й від заздрощів ще більше знавіснів. 

Було колись у кожного із нас
Своє життя, свій дім і своя доля, 
Колосся золотого в ріднім полі, 
І радості, і волі про запас. 

Забрали все: і дім, і хліб, і сіль, 
Квітучу весну й літо з цвіркунами. 
А лютий все мете й мете снігами... 
Той лютий, що приніс війну і біль.
(7.07.2022 р.)

 


***
А липень озирається навколо, 
Шукає щось, неначе щось згубив... 
І поле, мов у замкненому колі... 
Вже й жито зріє. Полю не до жнив. 

Дощі і сонце, ніби все, як треба — 
Радій собі, рости й плекай хліби. 
Здригається земля й палає небо, 
І чути клекіт дикої юрби. 

Згубило поле пахощі духмяні, 
Хоч пахнуть терпко зрілі полини... 
І літо це несправжнє десь за гранню, 
Зі смородом і присмаком війни... 
(18.07.2022 р.)

 


***
Мені нічого не потрібно, 
Усе, що треба, я вже маю. 
Я не багата і не бідна, 
І манни з неба не чекаю.

Не вимагала щастя в Бога, 
Що дав Господь, тим і раділа. 
Хоч не легка моя дорога
Та все здолати я зуміла. 

Не знала я і не гадала, 
Що прийде день, чорніший ночі... 
Все суне, й суне та навала, 
Й ковтнути Україну хоче. 

І того болю вже по вінця, 
І відчай серце розриває! 
Я зневажаю тих ординців, 
Що нас грабують і вбивають! 

Мені нічого не потрібно, 
Плекаю віру і надію. 
Здолає все країна рідна
І я за неї порадію. 
(3.08.2022 р.)

 


***
Не спиться, знов ревуть сирени,
Притихли коники в траві. 
І сон ніяк не йде до мене, 
Й думок, думок тих в голові... 

Не спиться, все ревуть сирени. 
Каштан так швидко постарів... 
Вже не веселий, не зелений, 
Стоїть без спокою, без снів. 

Не спиться. Тулиться до вікон 
Отой каштан — мій давній друг. 
Зронив каштанів вже без ліку, 
Не раз він плакав від розлук... 

Алея. Мій каштан рідненький 
Вже звик до горя і пітьми.
Скидає листя помаленьку, 
До сонця тулиться грудьми. 

Не спиться... Вже давно у місті 
Нічні не світять ліхтарі... 
Сирени плачуть навіть в листі
Й малих каштанах на землі... 
(6.08.2022 р.) 

 

 

***
А що сьогодні? Як в природі... 
Й страшні новини як завжди.
Такої лютої біди, 
Здається й вигадати годі. 

Заклякло все — і небо синє, 
І поле, спалене свинцем.
І гинуть, й гинуть під вогнем 
Міста і села України.

І плаче дощ, й гуляє спека. 
Все, як завжди, в повторі знов. 
І знову, й знову стигне кров, 
Від цього горя й цього пекла... 
(10.08.2022 р.)

 

 

 

Усе буде Україна. Ілюстрація Альони Жук.

"Усе буде Україна!". Ілюстрація Альони Жук.

 

 

 

Моїй Україні, незламній, сильній, 
вільній і незалежній, присвячую 

МОЯ УКРАЇНА

Моя Україна — найкраща, єдина, 
Червона калина, коріння моє. 
Люблю тебе, рідна моя Батьківщино
І горда, й щаслива, що ти в мене є! 

Люблю твою душу і мрію крилату, 
Лани неозорі і ріки, й моря, 
І рідне село, там, де батьківська хата, 
Де я народилась, де виросла я. 

Немає у світі такої красуні, 
В віночку з колосся, під небом ясни'м. 
Щоденно цілую твої я долоні, 
Так затишно й тепло під сонцем твоїм. 

Смачнішого хліба у світі немає, 
Як твій, Україно, пухкий коровай, 
І пісні такої, що з серця лунає, 
І казки такої, коханий мій край. 

Ти м'ятою пахнеш, любистком духмяним, 
Черемхою маниш, бузком запашним. 
Умита росою, що падає зрання
І дощиком теплим, і снігом рясним. 

А мова твоя, чарівна, солов'їна,  
За душу бере, зачаровує світ. 
Ти — величава красуня царівна, 
Любов лебедина, п'янкий дивоцвіт. 

Ти — горлиця пташка у синьому небі, 
Розправила крила у вільний політ. 
Милуюсь тобою, молюся за тебе, 
Краса тополина, волошковий цвіт. 

Тут все наймиліше, і свято, і будні, 
І ранки, і дні, й запашні вечори. 
Тут літо тепліше, весна незабутня
І жайвір весняний аж ген  угорі. 

Поглянь, Україно, весь світ із тобою
Повстав проти сили, брехні і біди. 
Пишаюсь тобою, а серце від болю
Холоне й кричить: "Не зігнись, не впади!"

Ти вистоїш, рідна, з тобою надія, 
Любов і Господь, віра й правда свята. 
Хай збудеться все, про що прагнеш і мрієш! 
Ти вільною станеш, живи й розквітай! 
(24.08.2022 р.)

 


***
А літа ніби й не було, 
Пішло, промчало.
Забрало радість і тепло'... 
А ми — з металу. 

Вже осінь дивиться в вікно,  
Сумні очиці... 
А ми зміцніли вже давно, 
А ми — із криці.  

Ще вабить промінь золотий
І синь бездонна. 
Ще гай пахучий і густий... 
А ми — з бетону. 

Здається, світом править зло
І ми на грані... 
Та як би важко не було, 
Ми — нездоланні! 
(1.09.2022 р.)

 


***
У нас не буде бабиного літа, 
Лиш дим війни і ще не видно завтра... 
Сьогодні вся земля вже кров'ю злита, 
Кипить, палає ненависті ватра.

Вони нам винні і весну, і літо, 
І осінь будуть винні, й білу зиму. 
За що вмирають в муках наші діти? 
Що ми їм, підлим, в цьому світі винні? 

Мерзенні й дикі! З них Господь спитає, 
За що прийшли вбивати українців. 
Розплата близько, шансів в них немає. 
Хай будуть Богом прокляті ординці! 
(18.09.2922 р.)

 


***
Я постаріла на роки
За цю війну, за це жахіття... 
За двадцять перше це століття
До Бога всі мої думки.

Я постаріла на віки, 
Свій біль дощами виливаю... 
О, Боже милий, я благаю
Твоєї  сильної руки! 

Дай миру й спокою Землі, 
Не дай скотитися у Всесвіт! 
Спини цей дикий, хижий клекіт, 
Не дай нам впасти в цій імлі!  

Дай щастя й долі, дай життя
Моїй землі, моєму роду! 
Дай сили й стійкості народу
І віри в наше майбуття!  
(18.09.2022 р.)

 

 

Ілюстрація — Oleg Gryshchenko

Ілюстрація — Oleg Gryshchenko.

 

 

***
Ви скажете: тиша не завжди добро. 
Невже вона конче для тебе вагома? 
А я свою тишу, що б там не було, 
Ціную усюди — в дорозі і вдома.

Ви скажете: тиша — то щось для стільців, 
Що нишком присіли й піднятись не хочуть. 
Для хворих, старих, для глухих і сліпців, 
повільних, інертних, до їжі охочих... 

А я свою тишу, зігріту теплом, 
Обвиту любов'ю у рідному домі, 
Плекаю, хоч вітер і дощ за вікном... 
Вона мені конче потрібна й вагома. 
(15.09.2019 р.)

*Коли писала цей вірш, не думала, 
що тиша буде мати для мене, 
та й для всіх нас, 
таке велике значення... 

 

 

***
Дай зігрію тебе, мала, 
Затулю від війни і страху.
Чуєш, "гради" гримлять здаля... 
Ми ще, мила, під рідним дахом.

Дай погладить тобі живіт
І за вушком почухать трішки. 
Мій пухнастий сіренький кіт,
А вірніше — гарненька кішка. 

Сядеш поруч, струснеш біду, 
Замуркочеш, примружиш очі... 
Десь гарцює війна в саду, 
Наче відьма, мов потороча.

Ми удвох переборем страх, 
Стільки випало нам на долю... 
Ти засни на моїх руках, 
Все здолаємо ми з тобою. 

Спи, маленька, ми ще в раю, 
Ще у ріднім до болю домі. 
Врешті тиша...Та я не сплю. 
Чи вціліємо — невідомо... 

Ти мій рідний сіренький кіт, 
А вірніше — рідненька кішка... 
(23.09.2022 р.)

 

 

***

Жорстокий світ, із війнами і ранами,
Стихіями — вітрами і вулканами.
Сумний цей світ, з могилами і втратами,
З голодними і бідними, й багатими.

Шалений світ, нескорений, невпійманий,
Глибокий, невідомий і незвіданий, 
Амбітний і пихатий, і нестриманий,
З крутими поворотами й екстримами.

Цей світ здається нам таким безрадісним,
Цинічним і брехливим, хитрим, заздрісним.
ЖивЕмо ми у ньому, бідні й зраджені...
А всі гріхи у світі нами саджені.

 

* * *

 

ОСІННІЙ АНГЕЛ

Осінній Ангел прилетів
І сів біля віконця. 
Він хмари крильцями розвів 
І виглянуло сонце.

Все враз зясяяло кругом,
Надворі потепліло,
Пішов від нас нудний циклон
І небо посвітліло.

Осінній Ангел залюбки
По всіх світах мандрує,
У наші стукає шибки,
Нам благодать дарує.

Він Осені крилатий син,
Гарнесенький і світлий. 
На маму Осінь схожий він,
І добрий, і привітний.

Літає Ангел золотий,
А поруч — мама Осінь,
Туман розвіює густий,
Дарує чисту просинь.

Він з листям грається в гаю,
Вигадує букети, 
Виймає скрипочку свою
І виграє сонети.

Несе на крильцях ясний день,
Тепло, любов і ласку, 
Мелодію своїх пісень
Й осінню добру казку.
(2018 р.)

 

Янгол. Mariart.

Painting by Mariart.

Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також:

Наталія Кузьмічова (Авраменко)  — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла ЦеркваНаталія Кузьмічова (Авраменко)  — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла Церква. Про себе розповідає так: "Народилась у селі Шкарівка Білоцерківського району, що на Київщині. Маю середню освіту. Вірші й прозу писала ще навчаючись в школі. Серйозно почала писати вірші 9 років тому. Люблю писати акровірші, маю чимало віршів для малечі. Найулюбленіша тема — природа, бо виросла в селі і щодня пізнавала всю її красу і велич. Маю вірші філософського змісту. А коли почалась війна, стала писати вже про війну. Хоч писала про неї ще з 2014 року. Патріотка своєї країни. Люблю її над усе й пишаюсь, що народилась в Україні і є українкою."

 

 

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

(Ірина Мацкова)​
 
 
 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Наталія Кузьмічова. «Ми — нездоланні!» (добірка віршів про війну)»:
Пушнова Євгенія Вікторівна , 2022-09-29 00:46:48, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми