Наталія Кузьмічова (Авраменко) — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла Церква.
Про себе пані Наталія розповідає так: "Народилась у селі Шкарівка Білоцерківського району, що на Київщині. Маю середню освіту. Вірші й прозу писала ще навчаючись в школі. Серйозно почала писати вірші 9 років тому. Люблю писати акровірші, маю чимало віршів для малечі. Найулюбленіша тема — природа, бо виросла в селі і щодня пізнавала всю її красу і велич. Маю вірші філософського змісту. А коли почалась війна, стала писати вже про війну. Хоч писала про неї ще з 2014 року. Патріотка своєї країни. Люблю її над усе й пишаюсь, що народилась в Україні і є українкою."
Наталія Кузьмічова
ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Вже біла зима свято нам посилає,
Насипала вранці сніжку.
Святий Миколай йде до нас, поспішає,
Несе подарунки в мішку.
Святий Миколаю, Тебе ми чекаєм,
Усі, і дорослі й малі.
Тебе прославляєм, Тебе ми вітаєм
На нашій гостинній землі!
Усім діточка́м подаруй дивну казку,
Здоров’я, турботу й тепло.
Святий Миколаю, зроби так, будь ласка,
Щоб в світі сирі́т не було.
Святий Миколаю, тебе ми благаєм,
Не треба нам горя й війни!
Дай миру і спокою нашому краю,
Усіх ворогів прожени!
Жорстокі бої не вщухають сьогодні,
В окопах — найкращі сини.
Ціною життя, будь-якої погоди,
Кують перемогу вони.
Святий Миколаю, ми просим уклінно,
Врятуй їх від кулі й біди!
Живими верни їх з війни неодмінно,
Нещастя і смерть відведи!
Хай наші Герої вертаються з бою,
Нехай їх Всевишній хранить.
Хай мамине серце не рветься від болю
Й ніколи душа не болить.
Дай щастя і радості кожній людині,
Достатку й любові у дім.
Дай волі і злагоди нашій країні
Й добра українцям усім!
"Одна у всьому світі ти, одна,
Така розкішна і струнка, як вишня!
Не личить тобі, Дівчино, війна,
Що з берегів кривавим морем вийшла.
Не личить тобі, рідна, цей полон,
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию.
Забрали спокій, вкрали мирний сон
І розлили отруту, мов ті змії..."(Наталія Кузьмічова)
"Пробач мені, мамо, за те, що загинув,
За те, що поліг на кривавій війні.
За те, що одну на всім світі покинув,
Благаю, пробач, моя мамо, мені!
Пробач, що не буде у тебе онуків,
Що вже не почую дзвінких солов'їв,
За те, що країна, у кро'ві і муках,
Щоденно втрачає найкращих синів..."(Наталія Кузьмічова)
Наталія Кузьмічова. Весняні поезії
"Марить марець мімозою милою,
Міниться, мається, мучиться, ми'лує,
Мнеться, марудиться, мурчиком муркає.
Місячна магія... Мовчки милується.
Марець минає. Малює-малюється,
Місить, міліє, мандрує, маніжиться.
Міряє, миється, мріями мріється,
Мружиться, мовить, молитвами молиться."
"Я чула, як сьогодні рано-вранці
Казковий Серпень стукав у віконце.
Юнак високий із ясни́м рум’янцем,
Веселий, чемний, лагідний, мов сонце.
А за плечима в нього торба синя:
Там спілі груші, морква, помідори,
Кавун смугастий, сливи, жовта диня
І яблука. Несімо до комори!.."(Наталія Кузьмічова)