|
Наталія Кузьмічова
ЛІТО, ЛІТО, ЛІТЕЧКО
(Акровірш)
Літо. Лілії цвітуть
І ромашки тут, як тут.
Тихо спіє колосок,
Он гриби біжать в лісок.
Липа рясно зацвіла
І запахла, як змогла.
Терпко пахне полином...
Ой, як хОроше кругом!
Літній дощ десь взявся враз
І полив усіх він нас.
Тут і там пройшовсь, такий
Елегантний, чепурний.
Черешневий зорепад
Кине літо у наш сад.
Ось така кругом краса!
... Просто літні чудеса!
* * *
ПОСТУКАВ СЕРПЕНЬ У ВІКОНЦЕ
Я чула, як сьогодні рано-вранці
Казковий Серпень стукав у віконце.
Юнак високий із ясни́м рум’янцем,
Веселий, чемний, лагідний, мов сонце.
А за плечима в нього торба синя:
Там спілі груші, морква, помідори,
Кавун смугастий, сливи, жовта диня
І яблука. Несімо до комори!
В руках яскраві айстри і жоржини,
В долонях сонях теплим сонцем сяє.
Нам обіцяє Серпень ясну дни́ну,
Хай Україна в полі хліб збирає.
Розв’язуй торбу, Серпню синьоокий,
Твої дари́ ми будем куштувати!
Скупай нас ще раз в річечці глибокій,
Зігрій нас літом, дай тепла' у хату.
А ще тебе ми просимо уклінно:
Дай злагоди й достатку всій родині.
Даруй нам мир і спокій, і терпіння,
Дай щастя й долі рідній Україні!
(01.08.2018 р.)
* * *
СЕРЕДИНА СЕРПНЯ...
Середина серпня...
Літечко, присядь!
Скоро швидко смеркне,
Прийде листопад.
Охолонуть ночі,
Засиніють дні,
Ранок спати схоче,
Ляже на стерні...
Вечори осінні,
Довгі і сумні,
Вмостяться у сінях,
Плакатимуть в сні...
А дощі з вітрами
Утрамбують шлях,
Стукатимуть в браму,
Загудуть в садах...
Затуманить очі
Біла пелена,
Грізно затріпоче
Холод край вікна.
У калюжах сірих
З'явиться льодок,
Вранці білий-білий
Випаде сніжок.
Шарудіти буде
В полі сухостій.
Ще так те'пло всюди...
Літечко, постій!
(15.08.2022 р.)
* * *
СЕРПНЕВИЙ РАНОК
Серпневий ранок каву зготував,
Пішов у сад, зірвав достиглу грушку.
Росою все навкруг понапував
Й намалював у небі синю смужку.
Побіг мерщій на викошений лан,
Попестив ніжно висохлу травину...
А навкруги веселий вітрюган
Гасає й бешкетує щохвилини.
Серпневий ранок, тихий, осяйний,
Ще хоче всіх теплом своїм зігріти.
Бере його в обійми день новий,
Щоб десь за містом наздогнати літо...
|
Наталія Кузьмічова (Авраменко) — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла Церква. Про себе розповідає так: "Народилась у селі Шкарівка Білоцерківського району, що на Київщині. Маю середню освіту. Вірші й прозу писала ще навчаючись в школі. Серйозно почала писати вірші 9 років тому. Люблю писати акровірші, маю чимало віршів для малечі. Найулюбленіша тема — природа, бо виросла в селі і щодня пізнавала всю її красу і велич. Маю вірші філософського змісту. А коли почалась війна, стала писати вже про війну. Хоч писала про неї ще з 2014 року. Патріотка своєї країни. Люблю її над усе й пишаюсь, що народилась в Україні і є українкою."