Оксана Аннич. «Боже, вбережи Україну!» — вірші про російське вторгнення в Україну

Оксана Аннич

УКРАЇНУ ВБЕРЕЖИ!

Мова для ворога — як зброя...
Лиш від одного слова
      пульсує в нього скронях.
 

Як і в часи дикунської орди,
Забігли й нищать навкруги усе вони.
Москаль і лях ненавидять нас без різниці:
Один — за землю, інший — за пшеницю.

За що ж ти, бідна Україно, потерпаєш?
Тисячоліття спокою не маєш!
Усім — неначе кістка в горлі поперек!
Не знаєш, звідки ждати небезпек!

Хтось маску одягне і зробить вигляд,
Що саме він — надійний і хороший приклад.
Не знаєш, хто є ворог, а хто друг,
Хто схоче загребти усе до своїх рук.

О, Боже, прошу, не дозволь, щоб Україна
Припала ворогові на коліна!
Дай сили нашим янголам боротись!
Не допусти країні нашій розколотись!

Щоб не даремно всі герої помирали —
Вони ж усі життя за волю віддавали!
Прошу, рятуй хоча б заради внуків і дітей,
Аби в їх поколінні не було смертей.

Нехай живуть собі як вільні люди!
Хай в їх домах здоровʼя, щастя буде!
Нехай про це лише в книжках читають,
Яка війна насправді — не відчують і не взнають.

* * *

ПОСЛАННЯ РОСІЙСЬКОМУ СОЛДАТУ 
ВІД УКРАЇНСЬКОЇ МАТЕРІ

"Російський солдате!
Я, українська мати,
Хочу тебе запитати:
Чи маєш ти маму і тата?

Чи дозволив би ти в них стріляти за те,
що на мові чужій розмовляти
Не хочуть вони? Скажи! Не мовчи!
Доки ти не прийшов, ми не знали біди!

Залишиться слід твій навіки.
Не буде прощення тобі й твоїм дітям 
За гріх цей! Хіба що у пеклі горіти,
Бо душі невинні змусив тремтіти.

Дуло наставив свого автомата,
За що ти розкидав повсюди гранати?
Ракетами б'єш по моєму народу 
За те, що ми прагнемо мати свободу?

Нас, українців, Господь береже,
Світ підставляє своє плече.
Владі твоїй нас не скорити,
Скоро у полі всі будете гнити.

Скажи, російський солдате!
Як можеш ночами у спокої спати?
На землю пролив ріки крові,
Через кулі твої діти гинуть від болі!

Невже ти вважаєш, що кари не буде?
Ні люди, ні Бог — ніхто не забуде!
Тобі не відмитись від цього жахіття,
Про це писатимуть книги століття.

Захочеш із часом знайти виправдання: 
"Нам дали наказ, це було завдання.
Не міг я по-іншому, мусив стріляти."
Від совісті будеш не раз ще тікати!

На землю чужу прийшов із війною,
На мирних людей підняв свою зброю.
Називаєш нацистами нас і хохлами,
Катуєш до смерті, ріжеш ножами.

Знай, тіло помре та душа буде жити.
Дух українській ніколи не вбити!
Україна — незламна, відважна і сильна 
Буде назавжди незалежна і вільна!