Наталя Карпенко. «Поборемо! Усі ми як один!» — вірші про російське вторгнення в Україну 2022 року


 

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

 

 

 

Наталя Карпенко

ВІЙНА

Війна! Порожні вулиці, сирени, укриття,
Вдягає ляльку поспіхом розгублене дитя. 
Вломились «визволителі» злодюгами у дім.
Поборемо, здолаємо!  Дамо вогню усім! 

Ніколи не пробачимо загарбницьку орду
За долі покалічені, за сльози і біду.
Війна. Летять над згарищем лелеки й журавлі,
І вперто лізе паросток зелений з-під землі.

 

* * *

 

ПОБОРЕМО! ЗА НАМИ ПРАВДА!

«А ми же братья» суне на гостину,
Куди ти без запрошення поліз!
Сто копанок тобі, а не Вкраїну,
Не вибачимо ворогові сліз!

Не буде тобі нашої хліб-солі,
Не буде тобі нашої землі,
Збіговисько неволі і сваволі,
Що вигострило зуби у кремлі.

Відстоїмо! Нам є за що стояти!
Поборемо! Усі ми як один!
За нами правда! З нами Божа Мати! 
В однім строю і дід, і батько, й син!

 

* * *


НАЧУВАЙСЯ, ВРАЖИЙ СИНУ!

Коли сусід пішов війною, 
Тоді всю волю у кулак,
Тоді громадою за зброю,
В три шиї гнид і посіпак.

По наших дітях б’ють гармати,
Розкрив обійми руський мир.
Нас не потрібно визволяти,
У мишоловці вбивчий сир.

Тож начувайся, вражий сину,
Щодня росте народна лють.
Ми як один за Україну,
Своє життя не продають! 


* * *


ДАЙТЕ РУШНИЦЮ!

Дайте мені рушницю,
І не здригне рука.
Кидає бомби вбивця
На маму і малюка.

 

 

 

Ілюстрація Антона Логова.

Ілюстрація Антона Логова.

 

 

МОВЧИТЬ БУДИНОК

Мовчить будинок. Завмерли кроки.
Він щойно дихав, гойдав малят.
Лічили діти на пальцях роки.
Не буде більше у ньому свят.

Ковтнула вирва високі стіни,
Перекосився побитий дах. 
У чорних вікнах блукають тіні,
Блукають злидні, блукає страх.

Мовчить будинок. Там тільки вітер
Веде розмови свої пусті. 
Там тільки вітер, безхатько вітер
Гойдає люльку на самоті.

 

* * *

 

ЇДЕ ПОТЯГ

Їде потяг. Рейки, шпали... 
Їде в потязі Котусь,
Ми його з собою взяли.
Я додому ще вернусь.

Я не плачу. Нас чекають 
Там, де бомби не летять,
Де в підвали не тікають,
Де у ліжку діти сплять.

Я не плачу. Я вернуся.
Олівці малюють дім.
Ось город. А ось бабуся.
Ось квітник на заздрість всім. 

Їде потяг далі й далі,
З нами буде все гаразд.
В провідниці тьоті Галі 
Чай і ковдра є для нас. 

Їде потяг. День згасає,
Спить бабуся і Котусь.
Мама нам котка співає,
Я додому ще вернусь. 

 

* * *

 

ГОЇТЬ РАНИ ЗЕМЛЯ

Зеленішає поле оране,
Закосичилися поля.
Не здолати нас, чорний вороне,
Гоїть рани моя земля.

Кучерявиться гілка зламана, 
Гілка зламана зацвіте.
Буде дерево з того пагона,
Не замірюйся на святе.

 

* * *

 

УСЕ БУДЕ УКРАЇНА

І хай там що, а день пішов у наступ,
І хай там що, весна бере своє. –
Обабіч вирв піднявся кущик рясту,
Обабіч вирв лелека гнізда в’є.

І попри біль, все буде Україна,
І попри грім, у полі посівна.
Тримає стрій нескорена країна,
Тримає стрій попечена весна.

 

 

 

На відео: Марія Гончар читає вірш Наталі Карпенко.

 

 

 

У ДИТЯЧІМ САДКУ...

Стало тихо в садку дитячім. 
У куточку сумує м’яч.
На майданчику вітер скаче.
І нікого... Хоч сядь та й плач. 

Нікогісінько... Круг вербички 
Мостять стежечку муравлі. 
Де ви, капчики й черевички, 
Де чомучки мої малі?

 

* * *

 

ГОЇТЬ РАНИ МОЯ ЗЕМЛЯ

Зеленішає поле оране, 
Закосичилися поля.
Не здолати нас, чорний вороне, 
Гоїть рани моя земля. 

Кучерявиться гілка зламана, 
Гілка зламана зацвіте.
Буде дерево з того пагона,
Не замірюйся на святе.

 

* * *

 

ОТО В НЕЇ МІЦЬ!..

Квітує у лузі жовтенька кульбабка 
І бавить стонадцяті діти малі.
Той цвіт не затьмити. Квітує і крапка! 
Вона не віддасть ані п’яді землі. 

Кульбабку під корінь... Вона не здається,
Її не примусиш рости силоміць.
Вона пиріям у обличчя сміється,
Вона крізь асфальти... Ото в неї міць! 

 

 

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

 

 

 

А ПТАШКА СПІВАЄ!

А пташка співає! У неї весна.
Вона прилетіла додому.
Ту пісню ніколи не вкраде війна,
Ту пісню не вбити нікому.

А пташка співає край палених віт,
Вона відбудує гніздечко.
І гупає в грудях на весь білий світ
Її тріпотливе сердечко.

І пташка боїться. І пташці болить.
І пташку лякають тривоги.
Та пташка співає. Дзвіночком дзвенить
Над згарищем клич перемоги.

 

* * *

 

ЗАВЕСНІЛО...

Завесніло! До стежки тулиться 
Срібним янголом білоцвіт. 
Зеленішає кожна вулиця, 
Зеленішає всенький світ.

Де присіли травневі промені, 
Вуха звісили лопухи.
А під ними, неначе в комині, 
Поховалися всі страхи.

 

* * *

 

НЕ ЗДАЮСЬ...

На смарагдове рядно 
Квітень висипав пшоно. 
А пшоно те золоте 
Знай веснянками цвіте. 

Квітне поле, квітне дім, 
Того сонця стане всім.
Я в кульбаби жити вчусь 
І ніколи не здаюсь.

 

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

 

 

 

БЕЗРАДІСНА ВЕСНА

Цвіла весна, самотня і безрадісна, 
Війна ходила стежками весни.
Дітей не пожаліла лапа заздрісна,
Криваві черевики у війни.

Блукає сум у капчику забутому,
Мовчазна хата тулиться до трав.
Спинилися годинники у лютому,
Цвіла весна, та цвіт злодюга вкрав.

 


* * *

 

ДАЙ ДОЩУ...

Дай дощу нам, сива хмаро,
Хай впаде на зайду ржа.
Та нахраписта почвара
Геть забула, де межа.

Геть забула гидь спесива,
Українець – не батрак!
Змий ту зайду, хмаро сива, 
То пожадливий хробак. 

 

* * *

 

ВИШИВАНОЧКА — НАША СИЛА

Вишиваночко світанкова,
Твоя усмішка люба нам.
Твоя ниточка веселкова –
В горлі кісткою ворогам.

Твоя вишивка білокрила – 
Закодований оберіг.
В твоїй усмішці – наша сила,
Досвід прадідів і доріг.

 

* * *

 

БУДЬ!..

Червню заклечаний, будь нам розрадою.
Ти усміхаєшся, отже живеш.
Ти з діда-прадіда вірою й правдою
Кожну хвилиночку сієш і жнеш. 

У твого подиху сила потроєна,
День твій гойдається на висоті.
Будь милосердним до нашого воїна,
Хай бережуть його сили святі.

 

 

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

Ілюстрація Олесі Вакуленко.

 

 

 

БУДЕ ЇМ!

– Буде їм! Європи захотіли?
Буде їм! І воля буде, й дім...
Буде їм! І як вони посміли  
Синьо-жовтий прапор… Буде їм! 
 
Іч які! Мене не поважають.
Іч які! Руки не подають.
Іч які! Своєю розмовляють.
Іч які! Своє не віддають.

– Ми такі! Тобі нас не здолати,
Твоя правда встелена кістьми.
Нам свою історію писати,
Ми непереможні. Ми – це ми!

 

* * *

 

НАС НІХТО НЕ ПЕРЕМОЖЕ

Нас ніхто не переможе,
Доки разом ти і я.
Доки кожен – все, що може,
Доки ми одна сім’я. 

Ми сім’єю сіть велику
Плетемо, як павуки.
Щоби збити з пантелику,
Щоби кату – не з руки.

Щоб на голову не впало,
Вузлик – хрестик, вузлик – хрест.
В’ється стрічка вліво-вправо
Лабиринтом перехресть.

Буде тобі, вражий сину,
Стане тобі наших сліз. 
Ми накриємо країну, 
В нашу сторону не лізь!

 

 

Painting by Yuliya Osyka

Painting by Yuliya Osyka.

 

 

 

З НАМИ ВОЛЯ, З НАМИ НАША ВІРА

Нелюди! Хіба так роблять люди?
Нищить все розлючена орда.
Хай там що, по-їхньому не буде,
Буде в нас і світло, і вода.

Буде! Начувайся, бузувіре,
Сієш ворожнечу, те й пожнеш!
З нами воля, з нами наша віра.
Нас не залякати! Не діждеш!

 

* * *

 

– Ква! Жалілася ропуха.
– Це не я! Це жук і муха…
Липне все до язика,
Я не винна, що така!
– Маєш очі завидющі,
Маєш лапи загребущі,
Маєш кругле черевце.
Хочеш те і хочеш це.
Прилетіла чапля біла
І рапату жабу з’їла.
Вже ніде не чути ква,
Крекче вітер і моква.

 

* * *

 

ПЕРЕМОЖЕМО!

Сніг кружляє і летить,
Стелить коцики.
А на серці шкряботить,
Як там «котики»?
Їм без даху і стіни
Так незатишно.
Та за спиною сини,
Наше завтрашнє.
Сніг іде, іде, іде...
Міць помножимо!
Завтра сонечко зійде,
Переможемо!

 

Вірші люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше поезій Наталі Карпенко читайте на нашому сайті:

Вірші для дітей від Наталі Карпенко
Пропонуємо почитати нашим дітлахам чудові віршики Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає малюкам про космос і погоду, про зиму і природу — про усе, що нас оточує.

Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, працює педагогом-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!

 

 

 

 

 

Читаймо також на нашому сайті:

Вірші про війну

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"
 
(Ірина Мацкова)​

 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Наталя Карпенко. «Поборемо! Усі ми як один!» — вірші про російське вторгнення в Україну 2022 року»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми