Публікації за тегом: Наталя Карпенко

"А у слові, а у слові
Зріє гілочка любові,
Зріє смуток і надія,
Надимає крила мрія.
А слові, а у слові
Звуки різнокольорові,
Дотик радості й скорботи…
Вдих і видих. Пісня й ноти."  (Наталя Карпенко)

"– Е-е-е! Дійшло таки сюди,
Що тепер робити?
– Треба бігти до води,
Треба руки мити!
Повертайтеся назад,
Та тримайтесь хати.
Дослухайтеся порад,
Не панікувати!"

(Наталя Карпенко)

"Мамине дитятко,
Мамине пташа,
Мамине зернятко,
Мамина душа.
Сяють оченята,
Квітне мамин цвіт.
Тупу ноженята,
Тупу-тупу в світ."

(Наталя Карпенко)

"Скільки для усмішки треба?
Мало й багато нараз!
Сіє хтось світло для тебе,
Сіє хтось світло для нас.
Хтось таки – та поділився,
Хтось тепле слово сказав.
Хтось таки – та поступився,
Хтось тобі руку подав…" 

(Наталя Карпенко)

"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."

(Наталя Карпенко)

"Які найдієвіші ліки у світі?
Обійми! Вам скажуть дорослі і діти.
Обійми! Обійми!
Обійми втамують і біль, і образу.
Обійми! Обійми!
Обійми, це те, що подіє одразу."

(Наталя Карпенко)

"...Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти."

(Наталя Карпенко)

"Чи чули ви, як тихо шепче ліс,
Як весело виспівує струмочок?
Чи бачили, як  пагін новий зріс
І як квітує поле і садочок?.."

(Наталя Карпенко)

"Листопад рахує кроки – раз, і два, і три, 
З ним крокують попід руки хмара і вітри. 
Розминає хмара ноги, вниз ось-ось пірне, 
А вітрисько вздовж дороги долу гілля гне."

(Наталя Карпенко)

"Жовтий листочок, жовта мітла,
Купа велика, купа мала.
Листя червоне, листя руде…
Тепле кубельце жовтень пряде." 

(Наталя Карпенко)

"Космея, Явдошка, розтріпана  пані…
І як цю красунечку тільки не звуть.
А може це зорі на аероплані   
Спустилися з неба на землю… Й цвітуть!

Такі вони милі, такі вони рідні,
Я знаю з дитинства цих любих сестриць.
Вони непримхливі й водночас тендітні,
І дуже вже схожі усі до зірниць..."

(Наталя Карпенко)

"Станцюй-но дощик гопака
В Купайла перед носом.
У тебе вдача козака!
Ми дуже тебе просим."

(Наталя Карпенко)

"Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!"

(Наталя Карпенко)

 

"В небі сонечко – блись!
– Не ховайся, озвись,
Ходить дід-вітровій.
Любе сонечко, грій!"

(Наталя Карпенко)

"У верби-вербиченьки таке миле личенько,
У верби-вербиченьки усмішка ясна.
Опустила вербонька коси на травиченьку,
Заплела вербиченьку квітами весна."

(Наталя Карпенко)

"Після подорожі спить
У воді краплинка.
Сниться крихітці блакить
І пухка хмаринка."

(Наталя Карпенко)

"Прокидайся, квіточко, прокидайся,
У весняне платтячко зодягайся. 
Вже торішнє зіллячко перепріло,
Вже торішнє зіллячко в землю сіло."

(Наталя Карпенко)

"Затулили сонечко
Хмари дощові,
Скачуть за віконечком
Краплі по траві."

(Наталя Карпенко)

"Морозець ковтнув тумани,
Відв’язав сріблясті сани,
Посадив у сани вітер
І помчав гуляти світом."

(Наталя Карпенко)

"А на вулиці сніг! І летить, і кружляє в таночку,
І сідає до ніг, і цілунками тулиться щік! 
Це хазяйка зима зодягає святкову сорочку, 
На порозі стоїть Новий рік! Новий рік! Новий рік!"

(Наталя Карпенко)