Вірші про кіборгів

Наталка Слободянюк

Я – КІБОРГ!

Я – Кіборг!
Кіборг  я – надзвичайна людина,
та  із плоті і крові  таки.
І сумує за мною дружина,
на дзвінок мій чекають батьки.

Так пишається мною країна –
я ж виконую справно наказ.
Найстрашніше – це смерть побратима,
а зі мною все буде гаразд.

Бо я Кіборг – незламний і сильний,
хтось придумав цю байку про нас.
І малюнок маленького сина
рятуватиме  серце  не  раз…

Ще не раз буду я воскресати,
підійматись крізь морок і дим.
У сльозах промовлятиме мати:
«Повертайся додому живим…»

На згорілих постану руїнах
переможцем  у дивній війні.
Я життя  віддаю  Україні,
бо воно не належить мені.

Так, я Кіборг – по духу й по крові,
войовничий солдат проти зла.
Я укотре  померти  готовий,
щоб  моя  Україна  жила!

(24.01.2015, м. Вінниця)

Джерело

* * *

Галина Онацька

КІБОРГ

(зі збірки "Спиніть війну!")

Ущент обгоріла Донецька земля,
В аеропорту руїнах,
З чого тільки "сепар" по них не стріляв
Жахалася вся Україна.

Там вижити шансу ніхто вже не мав,
Так густо лягали снаряди,
Бо ворог безжалісний танків наслав,
Та кидав у бій навіть "гради".

Стогнала земля та поплавивсь метал,
Падали стіни з бетону,
Немов би картонний, горів термінал...
Тримали бійці оборону.

Ніхто не жалівся, ніхто не злякавсь,
Хоч знали, що бій цей останній,
А кожен із "сепарів" подивувавсь,
Їх мужності тій незвичайній.

Мов кіборги сильні, без їжі й води,
У кіптяві, в ранах, і в гарі ,
Вкраїну собою від горя й біди,
Закрили від клятих "сепарів".

Без сну, відпочинку, бо ким замінить?
Їх мало і зміни немає,
Як кіборги стали, сталевими вмить,
Лиш серце живе і кохає.

Молитися ніколи, є лише мить,
Патрони аби зарядити...
І матінка перед очима стоїть,
А комусь згадалися діти...

Чи буде коли іще радісна мить:
Вернутися в рідную хату,
Обняти усіх...Так ще хочеться жить!!!
А в серці рішимість: СТОЯТИ!!!!

І, мов в м’ясорубці, змішалось усе –
Кривава страшна мішанина,
Та знову хтось вістку недобру несе:
Рашистів ще хлине лавина.

Вже стіни упали, немов не було,
А Кіборги, ніби із сталі, –
Трималися хлопці... А лихо ревло.
В руїнах отих терміналів.

Гранати, снаряди, свист куль без кінця,
І доля така невблаганна,
Та б’ються іще патріотів серця,
Хоч кров’ю стікають їх рани.

І хтось вже на небі, у Бога в Раю,
Небесні поповнює Сотні,
За Батьківщину кохану свою,
За мрії про волю високі.

Ураз помутилась свідомість бійця,
В очах пелена лиш кривава...
Стояв за Вітчизну...Стояв до кінця...
Героям всім, Кіборгам – Слава!!!!

На руки взяли побратими його,
Хоч був у обіймах у смерті,
І винесли з бою, як брата свого,
Бо мужні і сильні, і вперті.

В супереч долі, на зло ворогам,
Маючи рани смертельні,
Вижив Герой, хоч платив він життям,
Мов кола проходив пекельні.

Вижив... Казали, що він не жилець...
"Не просто так Кіборга вбити" –
Всміхається сильний і мужній боєць –
"На зло ворогам буду жити!"

І буде завжди в патріотів серцях
Цвісти-розквітать Україна,
І будуть стояти вони до кінця,
За славну Вітчизну єдину.

Джерело

* * *

Світлана Онуляк-Мінтенко

НЕЗЛАМНІ КІБОРГИ

...Аеропорт тріщав,
як...той мороз, безжальний,
Свистіли кулі, вітер вовком вив,
І розуміли хлопці — бій був вирішальний,
І кожен з них до Господа молив.

І бив то враже злісно, і щосили,
І побратима захищав плечем,
І...  ангели подекуди  були безсилі,
Бо демон з пекла бив, рубав вогнем.

Отой скажений пес,
                             ота облуда,
Що святості немає ні на гріш,
Ото продажне, як колись іуда
За тридцять срібляків, і в спину ніж.

Летіли гради, кулі — свистом, роєм.
Тримали хлопці на собі, оцей заслон.
Незламні Кіборги, Сини-Герої .
Ви все змогли —  не витримав бетон...

(16.01.2024)

Джерело

* * *

Святослав Щербина

БЕЗСМЕРТНИЙ ЛЕГІОН

Нам кажуть, що не витримав бетон,
а як же вої – витримали пекло,
коли на них скидали безліч тонн
й текла рікою кров солдатська тепла.

Нам кажуть, що не витримав бетон,
де "Кіборги" москвинів били вміло,
на смерть стояв Безсмертний Легіон
і невідомо звідки брались сили.

Нам кажуть, що не витримав бетон,
що там були бійці, немов зі сталі,
а матері втрачали спокій й сон,
й живих синочків зі слізьми стрічали.

Нам кажуть, що не витримав бетон,
хто там не був – цього не зрозуміти.
На воїв там скидали безліч тонн
й лишались сиротами вдома діти.

Нам кажуть, що не витримав бетон,
але ж сердечко біль і досі крає.
Поміж людьми живе той – Легіон
й наводить страх на московитську зграю.
Нам кажуть, що не витримав бетон…

(Нове Запоріжжя, 16 січня 2020 року)

Джерело

* * *

Святослав Щербина

ЯК МОЖНА НЕ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

Як можна так любити Україну,
Коли кругом горить й двигтить земля,
Й стояти без наказу – до загину
І не робити кроку звідтіля.

Як можна так любити Україну,
Коли бетон розсипався на прах
І бити ворога майстерно й безупинно,
Хоча бувало, що й зривало "дах"…

Як можна так любити Україну,
Коли не видно й сонця – кругом дим,
А в помислах: Чи сонце знов зустріну,
Чи тут загину зовсім молодим?

Як можна не любити Україну,
Коли вона тобі життя дала?
Тож й ви любіть Матусю безупинно,
Як її люблять Воїни Добра!!!

(Нове Запоріжжя, 17 січня 2020 року)

Джерело
 

* * *

Ганна Верес

КІБОРГИ

Їх «кіборгами» чомусь назовуть,
Та хто пояснить, в чому слова суть,
Адже воно чужим, незвичним є для нас
І народилось у війни тривожний час?

Як по мені, то смертники вони,
Котрі летовище із перших днів війни
Боронять у Донецьку, не здають,
В Кремлі їх «украми», бандерівцями звуть.

А це – сини, звичайні, України.
Й наказ у них – стояти до загину,
Але бійці не хочуть умирать,
І кожен тут для кожного є брат.
І ненька теж одна в них – їх земля.
Не зрозуміть цього поплічникам Кремля!

(13.10.2014)

Джерело

* * *

Ганна Верес

ЦЕ КІБОРГИ? – НІ, АНГЕЛИ…
    
– Це кіборги?
– Ні, ангели без крил…
Це люди, що зрослися із бетоном…
– Живих ніколи їх не підкорить! –
Нарешті зрозуміли «лугандони».

Летовище
І досі у вогні…
Там волю України захищають…
Там оборону віддані сини
Упевнено вже місяці тримають.

Таких не візьмеш
Силою, вогнем –
Бетон і дух цих вояків рятують…
І народився дикий план «NN»,
Яким смертельну пастку приготують…

Жахливий цей кремлівський дикий план:
Під терміналом хлопців поховати…
І мозок несподівано закляк:
Невже таких народжує теж мати?!..

Про цей жорстокий і підступний план
Бетон дізнався й, мов живий, …здригнувся ,
Та своє тіло на бійців… поклав…
Підірваний, над хлопцями нагнувся. ..

Сіріє  пам’яттю  вчорашній  термінал,
В  могилу  братську  поховав  героїв…
А  щоб  війні  скоріш  прийшов  фінал,
Старе  й  мале,  берімося  за  зброю!..

(22.01.2016)

Джерело
 

* * *

Віктор Погуляй

МИ — КІБОРГИ!

Аеропорт лиш значиться на карті,
Давно тут не сідають літаки,
В нас тут комфорт у терміналах наче в Спарті
І автомат завжди на відстані руки…

Тут кожен з нас поставив все на карту:
Звідси – нікуди, ну, хіба що в Рай,
Бо є наказ: тримати щільно варту,
А раз ти кіборг – влучніше стріляй…

Коли ж затишшя, рідко це буває,
У кожного бійця «своє кіно»:
Хтось пише вірші, інший щось читає,
А хтось дрімає, бо не спав давно…

Тут кожен з нас як стиснута пружина,
Аеропорт для нас – наш Рубікон,
Який ми перейшли спина до спини,
І скоро вже зачистим Лугандон…

Ми не жаліємось, така у нас робота
І зовсім не чекаємо медалей, орденів,
Бо українці завжди при нагоді
Б’ють супостатів в визвольній війні…

Тут кожен з нас, як в тому «Заповіті»
Віддасть життя за Волю і Народ,
Отож, святі отці, усіх благословіте,
Хто захищає наш аеропорт…

Приспів:

Про нас говорять вороги:
Всі українці – кіборги,
Бо не бояться за життя своє!
Ми – кіборги,
То ж так воно і є!

(02.11.2014)

Джерело
 

* * *

Василь Ткачик
(Т. Василько)

КІБОРГИ

У донецьких безводних степах ковила
Похилилась від куль і снарядів.
Тільки в нас не здригнеться на скронях й жила:
Не лякають нас залпи із градів.
 
Приспів:
Ми кіборги-укропи і нас не побороти,
Бо наша це країна і наша це земля!
Так знайте ж бо, уроди, козацького ми роду,
За нами Україна, а з нами наш народ!
 
Притаїлась у травах дрібна звірина,
не злітає у небо й пташина,
Тільки нам молодим навіть смерть не страшна
Хоч ми кіборги, все ж не машини.

Приспів.

Опубліковано: З Україною в серці...
(Літературний альманах). – Хмельницький,
Вид. Стасюк Л.С, 2018, 216 с. – стор. 121.

Джерело

* * *

Ігор Іванко

КІБОРГИ

Там,під руїнами страшними,
Де не стихає гул гармат,́
В Донецькім новім терміналі
Відважні «Кіборги» стоять.

А угорі, над самов вежов,
Колише вітер синьо-жовтий стяг.
І лине: «Слава Україні!»,
Та на врага наводить страх.

— Спасибі вам,наші Герої,
За вашу мужність в цей нелегкий час.
Ми подвиг ваш ніколи не забудем
І ваша слава буде у віках!

(24.02.2015)

Джерело
 

* * *

Микола Паламарчук

УКРАЇНСЬКІ КІБОРГИ
    
Летовище розбите
Бандитами до краю,
Земля вогнями вмита
Смертями позіхає …

Нечувані звитяги -
Нескорені герої.
Про вас напишуть саги
Співці держави мої.

Ви злетите в сказаннях
В глибоке небо синє.
Ви бились до остання
За рідну Україну.

Ви кіборги віднині
І лицарі навіки…
Захисники країни
Від хижого шуліки.  

В святинях дзвонять дзвони
За витязів, що впали…
Славетні пантеони
Звитяжці збудували.

Летовище розбите,
На злітних смугах вирви…
Ординці-московіти
За хана йдуть до прірви.

(22 січня 2015 року)

Джерело
 

* * *

Надія Кошіль

КІБОРГИ
     
Чоботи рвуть асфальт, а очі — темноту.
Ви рветеся у бій й клянете цю війну.
Горять палкі серця, не зупинити вас.
Це битва за наш край, не зробите віраж.

Кругом вогонь палає, і  дим його їдкий.
Ви боретесь за правду, і бій цей є святий.
Політ ваш над землею вперед, а не назад.
Хоча кричать  гармати, волає люто "Град".

Горить кругом каміння, і гаснуть з страху зорі.
Та віримо, що Бог над вами у дозорі.
Війну-потвору знищить, розвіє до піщини.
Я вірю, дочекаємось щасливої хвилини.

(19.11.2014)

Джерело
 

* * *

Наталя Мазур

КІБОРГИ
 
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.

Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять гради, міни, танки.
Піт із чорних, випалених скронь…
Глина, гільзи, попіл і уламки…

Та стоять:
Дев`ятий, Ворон, Гном,
Абрикос, Богема, Маршал, Цезар...
А над ними – небо полотном,
А у них життя на вістрі леза.

То чиїсь батьки, брати, сини
З Харкова, із Києва, зі Львова.
Шахтарі, таксисти… В час війни
Кіборгами стали тимчасово.

Каска, бронник, берці, автомат,
Друг надійний, що прикриє спину.
Доброволець, патріот, солдат,
Наш Герой і гордість України!

(21.10.2014 р.)

Джерело
 

* * *

Роман Прус

КІБОРГИ

На сході України стоять браві вояки,
Багато з них прості хлопці волиняки.
Вони стоять день та ніч на сторожі,
Щоб не заполонили наші землі, урки ворожі.

Вони велично називають їх кіборгами,
Проте усі з них є незламними львами.
Кіборги захищають країну цілу добу,
Пока багато з нас веде інтернет боротьбу.

Вони є справжні герої нашого часу,
І через них вороги не мають ніякого спасу.
Лише завдяки кіборгам, наша країна, ще в мирі,
Без них невгамовних, нас захопили б у повній мірі!!!

(13.10.2014)

Джерело

* * *

Сергій Сергієнко

КІБОРГИ

Бетон не витримав, а воїни стояли,
Звитягою дивуючи весь світ.
Там тиші не було, там все палало
І не було коли втирати піт.

Вдивляючись в пожежу у півнеба
Навколо ДАПу ворог зачаївсь.
І шепотів: "Та скільки ж вам ще треба?
Не люди там, а кіборги якісь".

Упала вежа під вогнем гармат і танків
І воїни не стримували гнів.
Ще дев'ять, болю сповнених, світанків,
Там прапор синьо-жовтий майорів.

Стояли б й далі, сил достатньо мали,
А мужності могли ще й дати в борг.
Та відійти накази пролунали -
Зімкнувся майже навкруги зашмо́рг.

Виходили скалічені війною,
Посічені залізом і вогнем.
Поразки не зазнавши в цьому бою,
П'ять місяців пекельних, день за днем.

Усьому світу силу духу показали.
А всі, хто там загинув у бою,
Кого живими кіборгами звали —
Із янголами служать у строю.

(22.01.2021)

Джерело
 

* * *

Зоя Енеївна

КІБОРГИ-ГЕРОЇ!

Оборонців летовища
У Донецьку
Назвали Кіборгами вороги!
Знали добровольці
Про воєнне пекло —
Спрага і біль
Серце надірве!
Доля життя
Чи збереже?
Україна для Кіборгів-Героїв —
понад усе!

(19.01.2019)

Джерело
 

* * *

Марія Яновська

НЕСКОРЕНИЙ

Присвячено пам’яті «кіборга»
Ігоря Брановицького

Там небо рвалось «Градами»,
І чорний дим, і сніг.
Країну ви не зрадили,
Хоч падали із ніг.

Ви — «кіборги», нескорені,
А ворогів їсть лють.
Поранені... Не скоро! Ні!
Вам поміч не дадуть.

Руїни вежі, згарище...
— Пристрель! — благає хтось.
Впізнав свого товариша.
— Сказав чи то здалось?

Ти жити будеш, друже мій!
Та ти ще молодий!
Від холоду простуджений...
І знову вибух... Дим.

Поранення... Контузія...
Людина — не бетон...
В КАМАЗі їде з друзями,
Везуть усіх в полон.

Там били арматурою,
Щоб на коліна став.
Упертий по натурі він:
— Я землю захищав!

Життя за Україну я
Безжалісно віддам!
А чорний крук за спиною
Ударив по ногах.

Страждання, муки...
— Доки так?
А витримка яка?
Закінчилися допити.
Пристрелили. Упав...

Розквітло поле маками —
Борців пролита кров.
Не зцілиш серце матері.
Син в Ангели пішов.

Схилім сьогодні голови!
Події ці сумні...
За хлопців тих помолимось,
Що впали на війні.