Публікації за тегом: Байки

Сортувати:    За датою    За назвою

"Зозуля Горлиці жалілась,
Що доля їй недобрая судилась;
Мов сирота вона, тиняється сама,
Минає літечко, порадоньки нема.
— А діти? — Горлиця питає. —
Чи, може, хто гніздечко зруйнував?
Чого на світі не буває!
Хто, серце, горенька не знав?
— А цур їм, дітям тим! — Зозуля зак.увала. —
Нащо здалось гніздо мені?
Яєчка крадькома я другим підкладала,
Нехай висиджують дурні!.."  
(Леонід Глібов)

 

"Один купець хороший дворик мав.
Щоб де було свій крам складати
Та всякую бакалію ховати,
Він у дворі комору збудував.
Купує мій купець, купує та складає;
Всього багато накупив, —
Усяк хазяїн добре знає,
Що іноді мишва проклята виробляє;
Купець се знав та й напустив
Десятка півтора котів.
Коти засіли за мішками;
Мишва притихла; все як слід,
Бо де не виглянь, — всюди кіт..."  
(Леонід Глібов)

 

Леонід Глібов. Лев і Комар. Байка"Десь там, не в нашій стороні,
Під височенною горою,
Серед діброви в гущині
Вечірньою добою,
Поївши добре, Лев лежав
І гордовито поглядав.
Здоровий сам, кудлата грива,
На пиці широченний ніс, —
Не тільки миша полохлива,
Злякався б навіть і сам біс.
Близенько на вербі Комарики дрімали,
Тихенько нічки дожидали...."  
(Леонід Глібов)

 

"Лев-дідуган на світі довго жив;
Багато лиха наробив;
На старість підтоптавсь, нема вже тії сили,
Що при здоров’ї мав!
І ноги трусяться, і очі помутніли —
Зовсім нікчемний став;
Лежить, одкинув хвіст і смерті дожидає,
А ще ричить і зо зла позирає,
Неначе хоче настрашить.
Минулися вже тії роки.
Що розпирали боки, — 
Тепер усяк йому віддячить норовить..."  (Леонід Глібов)

 

"— Відкіль бредеш ти, голово лиха? —
Лисиця так мовля Ослові.
— Дивився, як там Лев здиха
Аж ген у тій діброві!
Піди, паньматко, подивись;
Ти ж зналася із ним колись…
І! Що тепер із ним зробилось!
Де в біса й сила тая ділась!
А то, було, як гуконе —
Не втямиш з ляку, де б сховався,

Таке було те пугало страшне!
Мабуть, його весь світ боявся…" 
(Леонід Глібов)

 

"В гаю у пана був ставок;
Вода — як скло; на дні — пісок;
Кругом цвіли волошки та васильки;
Червоная калина там росла,
Під гаєм пасіка була, —
Ну рай, та й тільки!
В ставу було чималенько Лящів;
Ніхто їх не ловив —
Ні волоком, ні в’ятірями, —
Життя Лящам,
Мов тим панам:
Гуляють, ляпають хвостами…"  
(Леонід Глібов)

 

"Обридла дневі суєта людськая,
Спустився він спочити в темноті,
І нічка тихая, мов чарівниця тая,
Прибралася у зорі золоті.
Широкий шлях замовк; ні пішки, 
ні на возі
Ніхто його не турбував;
Заснули верби на облозі,
І вітер задрімав.
Що ж то таке між вербами біліє?
То Стовп мальований стоїть,
Стоїть і журиться, і серце кам'яніє,
І сумно він у степ глядить...."  
(Леонід Глібов)

 

"Над річкою стояв великий гай,
Зимою — затишок, а літом — божий рай;
Усяка пташечка, радіючи, співала,
Весну і літо привітала.
В тому гаю два Голуби були
І, як брати, любесенько жили, —
Дай, боже, так і людям жити.
Чого б, здається, ще хотіти?
Кохати б доленьку свою
І воркувати мило, тихо, —
Так ніт же! І в гаю
Никає завидюще лихо..."

(Леонід Глібов)

 

Дитячі вірші від Ольги Науменко, складені за народними прислів'ями:

Ольга Науменко. Де розумний промовчить, Дурень голосно бурчить. Байка-повчайка. Ілюстрація Катерини Сліпченко (фрагмент)

 

«Зробив діло - гуляй сміло»

«З добрим дружись, а лихих стережись!» 

«З ким поведешся, від того і наберешся!»

«Нових друзів май, а старих не забувай!»

«Яка хата, такий тин, який батько, такий син!»

«Де розумний промовчить, дурень голосно бурчить».

«Хотів зробити спішно, а вийшло смішно».

«Хто рано встає, тому Бог дає».

«Сім раз відмір, один відріж».

«Добре діло роби сміло»

     

Петро Гулак-Артемовський, український письменник, вчений, перекладач

Байки українського письменника Петра Гулака-Артемовського: "Пан та собака", "Батько та син", "Дві пташки в клітці", "Рибка", "Дурень і розумний", "Цікавий і мовчун", "Лікар і здоров'я".
 
 
 
 
 
 
 

Езоп. Обдурений вовк. Езопова байка (з книги Байки Езопа – зібрав для української дітвори Михайло Таранько. Львів, накладом видавництва Світ дитини, 1935 р.)"Ждав дід на пиріг — та й без вечері спати ліг!"

(Езоп)

 

 

 

 

 

 

Осел і Коза. Езопова байка, Байки Езопа, зібрав Михайло Таранько. Львів, накладом видавництва Світ дитини, байки Езопа 1935 р."Заздрість не добро родить і зависному завжди шкодить..."

(Езоп)

 

 

 

 

 

 

 

Рибалка. Езопова байка (з книги Байки Езопа –  зібрав для української дітвори Михайло Таранько. Львів, накладом видавництва Світ дитини, 1935 р.)"Ніщо без труду не приходить — а праця труд все нагородить!"

(Езоп)

 

 

 

 

 

 

 

"... І вони підступили до своїх ласощів. Та як тільки почали їсти, двері знову відчинилися, і двоє людей внесли в комору ящик. Цього разу миші встигли шмигнути в нірку. Довго вони сиділи там, притиснувшись одна до одної. А люди все ходили туди й сюди, носячи ящики. Та нарешті вони пішли зовсім. "Бачиш? — сказала хатня миша. — Нам принесли ще всякого добра. Ходімо подивимось, що там таке." "Дивися сама,— відповіла польова миша,— та й бувай здорова." "Чого це ти раптом?" "Піду я, подружко моя, піду в поле до своїх корінців та овочів. У тисячу разів краще їсти бідну їжу й жити спокійно, аніж так, як ти, харчуватися вишуканими наїдками, завмираючи раз у раз від страху." По цих словах польова миша побігла в поле." (Езоп)

 

Три бики й Лев. Байка зі збірки Езопові байки (1990). У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Езоп. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, Веселка, 1990"... Три бики розійшлися в різні боки, а лев удав, ніби підіймається на гору. Та невдовзі він повернувся й помчав туди, де пасся перший бик, накинувся на нього й легко подужав його. Потім побіг до другого — упорався і з цим, а далі й третього подолав. Отак бідолашні бики, послухавшись хитрого лева, розпрощалися з життям. І хто їм винен?

Перш ніж розійтися в різні боки, треба було подумати й добре зважити те, що почули. Якби були так учинили, то й досі щасливо паслися б собі на зеленій леваді." (Езоп)

 

 

Езоп. Лисиця й журавель. Байка зі збірки Езопові байки (1990). У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А.О.Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, Веселка, 1990"...Журавель їв собі юшку, а лисиця облизувалася. Нарешті вона підвелася, подякувала й пішла, украй роздратована. «Голодна я залишилась, — думала вона, — але хто винен? Моя голова. Як я повелася з журавлем, так і він повівся зі мною. То що ж тут нарікати?»" (Езоп)

 

 

 

 

 

"[...] "Гей, хлопче! — крикнув подорожній. — Чи ти не знав, що тут сильна течія? Що тут може затягти навіть дорослого, не те що такого пуцьвірінка, як ти? Ну, чим ти думав? Захотілося скупатися, то ти одразу — плюх! — пірнув у воду, забувши про все на світі! Невже ж ти не подумав про свою бідолашну матір? А батько твій..." "Ти мені спершу допоможи вилізти! — перебив його хлопчик. — Урятуй мене, чоловіче, бо ще трохи — й мені кінець! А коли витягнеш мене, коли я стану на землю, тоді вже й виказуй. Тоді лай мене, скільки хочеш, і давай поради! А зараз дай мені за щось ухопитися. Це буде цінніше за всі слова на світі!"" (Езоп)

 

Езоп. Кози й чабан. Байка зі збірки Езопові байки (1990). У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, Веселка, 1990"[...] "Безсоромні! — гнівно вигукнув тоді чабан. — Оце така ваша дяка за те, що я стільки часу годував вас, відривав корм від своїх кіз, аби дати вам! Та де це чувано таку невдячність! Поки я вам був потрібен, ви жили в мене, а як став не потрібен, то йдете геть! Залишаєте мене, хоч я дбав про вас у тисячу разів краще, ніж про своїх власних. Дикі кози, почувши ці слова, зупинились і обернулися назад. А цап, їхній вожак, сказав: "Саме тому ми й покидаємо тебе. Бо ти вирішив доглядати нас, приблуд, краще, ніж своїх власних кіз, які живуть у тебе вже давно і яких ти мав би любити дужче, ніж нас. Якби ми залишилися в тебе, а потім з’явилися ще якісь дикі кози, то ти дбав би вже не про нас, а про них. Тобі подобаються все нові й нові друзі, і ти віддаєш їм перевагу перед давніми. Але нам такі друзі не потрібні! Бувай здоровий!" І дикі кози подалися схилом униз — тільки чабан і бачив їх." (Езоп)

 

Езоп. Звіздар. Байка зі збірки Езопові байки (1990). У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, Веселка, 1990"...​Чоловік підніс ліхтаря до обличчя потерпілого і враз вигукнув, сміючись: "А, тепер я тебе впізнав! Ти звіздар! Усе місто знає тебе, бо ти мудрий. Але я скажу тобі дещо, а ти вже мені вибачай, звіздарю. Ти поклав усе своє життя на те, щоб дізнатися, що діється на небі, але ніколи й оком не кинув униз, щоб дізнатися, що діється в тебе під ногами." Звіздар не відповів. Ще раз подякувавши чоловікові, він швидко подався своєю дорогою. А чоловік сів на віслюка й рушив до міста, похитуючи головою й бурмочучи: "Багато є таких. Думають лише про велике, а тим часом безпорадні в найпростішому ділі, яке й дитина годна зробити."" (Езоп)

 

""...послухай, що я тобі скажу. Де ти бачив, щоб справи залагоджували отак нерозважливо, отак поспіхом? Було б спершу роздивитися, послухати, що тобі кажуть, обмізкувати все, а вже потім вирішувати. Чи так ти вчинив? То хто ж тобі винен?" Власник пральні мовчки слухав, бо було вже пізно. Давши завдаток і втративши колишнє приміщення, він стояв тепер на вулиці біля своїх кошиків та корит, не знаючи, як бути." (Езоп)

 

 

 


Всього:
241
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Петро Гулак-Артемовський     Леонід Глібов    Жан де Лафонтен   
Топ-теми