Езоп
ОБДУРЕНИЙ ВОВК
Голодний вовк крутився запопадливо коло селянських загород, щоби міг дечим поживитися, але якось не щастило йому. Нараз почув, що в одній придорожній хаті хтось вимовив його ім'я. Зацікавлений тим вовк станув під вікном і почав наслухувати. У хаті плакала дитина, а мати, щоби втихомирити її, сказала:
— Як не будеш чемна, то зараз прийде вовк і тебе з'їсть!
— А де є той вовк? — спитала дитина, втихаючи.
— Вовк стоїть під вікном і лиш жде, коли я викину тебе на двір! — відповіла мати.
Коли це почув вовк — то аж облизався з радости на згадку доброго пиру.
— Ну, ну, я вже пожду! — сказав він до себе.
Дитина зміркувала біду і перестала плакати.
Вона стала прилещуватися до матері й приобіцяла, що вже буде чемна. Мати попестила тоді дитину й сказала:
— От, бачиш, тепер уже вовк не з'їсть тебе, а коли б прийшов сюди — то дістав би від мене загрібачем по голові.
— Но, но! Покажися лиш тут, вовче, то побачиш, як ми тебе почастуємо...
Розлютився вовк на такий оборот справи і, давши ногам знати, муркотів невдоволений крізь зуби:
ЖДАВ ДІД НА ПИРІГ —
ТА Й БЕЗ ВЕЧЕРІ СПАТИ ЛІГ!
За матеріалами: Байки Езопа. Зібрав для української дітвори Михайло Таранько. Львів, накладом видавництва «Світ дитини», 1935 р., стор. 23 – 24.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках - глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.