"Чиж і Голуб" - байка Івана Крилова
(Іван Крилов. Переклад Миколи Терещенка)
Іван Крилов, байка "Вовк і Кіт"
(Іван Крилов. Переклад Миколи Терещенка)
(Іван Крилов. Переклад Дмитра Білоуса)
(Іван Крилов. Переклад Дмитра Білоуса)
Байка Івана Крилова "Зозуля й Півень"
(Іван Крилов. Переклад Миколи Шеремета)
Іван Крилов, байка "Собака й Кінь"
(Іван Крилов. Переклад Павла Тичини)
"Квартет" - байка Івана Крилова
(Іван Крилов. Переклад Ф. Скляра)
Байка "Лебідь, Щука і Рак" (Іван Крилов)
(Іван Крилов. Переклад Максима Рильського)
"Бабка і Мурашка" - байка Івана Крилова
"... Та я завжди
Те й робила, що співала».
- Ти співала? Добре дбала:
Потанцюй тепер піди! "(Іван Крилов. Переклад Ф. Скляра)
Іван Крилов, байка "Вовк та Ягня"
( Іван Крилов. Переклад Миколи Терещенка)
Байка Івана Крилова "Ворона та Лисиця"
( Іван Крилов. Переклад Миколи Терещенка)
Байки Івана Крилова (українською мовою)
Творчість Крилова зіграла важливу роль в історії літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить згадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловські байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Тарас Григорович Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX сторіччя. У першу чергу тут варто назвати Євгена Гребінку і, особливо, — Леоніда Глібова, з іменами яких пов’язане остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі.
"... Скочиш на траву шовкову
— Все співав би та співав.
На таку веселу мову
Муравей йому сказав:
— Проспівав ти літо боже,
— Вдача вже твоя така,—
А тепер танцюй, небоже,
На морозі гопака!"(Леонід Глібов)
"... Ай не велика, бачся, штука,—
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні —
судить не нам
Та тільки хура й досі там."(Леонід Глібов)
"... За жменю цих цяцькованих Перлинок
Не дав би я і зернятка пшона,
— Нехай дурний Індик ковтає.
Так недотепа неборак
Ганьбує те, чого не знає,
І думає, що добре так."(Леонід Глібов)
"... Не слуха Жаба, дметься гірш,
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є,
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити,
Як милосердний Бог дає."(Леонід Глібов)
"... — Не бачить Лева нам живого!
Бо знаєш, що за звір той Кіт!
Отак, як хто кого боїться,
То й думає, що на того ввесь світ.
Так буде, як і він, дивиться."(Леонід Глібов)
"... «А що? Попавсь — от тобі й на!
Вже, певно, голова дурна...
Не бійсь, мене б не піддурили,Хоч як би не хитрили!
Бо я не Чижик! Ні... оце!»
Аж гульк — і сам піймавсь в сільце..
Ото на себе не надійся,
Чужому лихові не смійся!"(Леонід Глібов)
"... І журиться вівчар, і плаче бідна мати,
Бо то не іграшки, не жарт —
В зубах собачих побувати.
Такого лишенька ніколи б не було,
Коли б не слухали дурної волі;
Жило б собі ягнятко і росло,
Радіючи на ріднім полі."(Леонід Глібов)
"Ми й між людьми чимало знаєм
Брехливих прихвоснів таких;
Вертяться скрізь, щоб бачили і їх:
І ми, мов, тут — турбуємось і дбаєм!"(Леонід Глібов)