Байка Івана Крилова "Зозуля й Півень"

Іван Крилов

ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ

(Переклад Миколи Шеремета)

— Як, любий Півнику, співаєш ти чарівно!
— Зозуленько, не згірше й ти,—
Виводиш плавно так та рівно:
Співачки кращої у лісі не знайти!
— Тебе, кумасю мій, вік слухать я готова.
— А ти, красуне, забожусь,
Замовкнеш на хвилину — не діждусь,
Коли заллєшся знову...
Відкіль такий береться голосок?
Тонкий і чистий, як струмок!..
Такі усі ви, невеличкі зроду,
А спів — куди там солов'ю!
— Спасибі, кумоньку, за похвалу твою!
Та й ти ж співочу маєш вроду:
Куди там райським тим пташкам! —
Тут Горобець до них цвірінькнув:
— Годі вам!
Як не хваліть себе, а я міркую,—
У вас обох поганий смак...
За що ж, спитаєте однак,
Зозуля Півня хвалить так?
За те, що хвалить він Зозулю.

За матеріалами: Іван Крилов. "Лебідь, Щука і Рак". Малюнки Георгія Карлова. Київ, видавництво "Молодь", 1956 р., стор. 14 - 15.

Більше байок Івана Крилова на нашому сайті:

Байки Івана Крилова (українською)

Творчість Крилова зіграла важливу роль в історії літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить згадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловські байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Тарас Григорович Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX сторіччя. У першу чергу тут варто назвати Євгена Гребінку і, особливо, - Леоніда Глібова, з іменами яких пов’язане остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі.