На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Збірка "Езопові байки": "Вовк і Лелека"


ВОВК І ЛЕЛЕКА

Голодний вовк знайшов кусень м'яса І накинувся на нього,  як  скажений.   Шматував,   глитав   поспіхом, давився і ніяк не міг наїстися.
А в тому м'ясі була кістка. Вовчисько її не помітив, і кістка застрягла в горлі. Спробував вовк ковтнути, але так йому заболіло, аж у очах потемніло.
—  Як же її проштовхнути? — думає вовк.
Кинувся до води, п'є, п'є — стоїть кістка, як стояла. Наскуб вовк зубами трави, ковтає — знов марно. Не зрушила кістка. Заходився тоді вовк ковтати все, що на очі трапляло: корінці, гілочки, навіть камінчики. Та ба! Стоїть кістка поперек горла — і край!
—  Ось тобі маєш! Вона ж проб'є мені карк. Що тоді буде? Лишенько мені! Краще б уже не їв того м'яса — хай би ходив голодний! — бідкався вовк.
Аж раптом почув він над собою лопотіння крил. Звів очі догори й побачив лелеку, що саме сів на дерево,
—  День добрий, вовче! — привітався лелека.— Як ся маєш?
—  Ой, не питай! — понуро пробурчав вовк.
Та раптом очі йому заблищали надією. Згадав, що в лелеки довга шия і тонкий дзьоб.
«Еге,— подумав вовк,— таж він би міг витягти кістку. Але чи схоче?»
—  Слухай,  лелеко,— каже  вовк,— оце  застрягла  мені  в  горлі кістка. Стала й стоїть, ні туди ні сюди. Ти б її не витяг?
—  Я? — здивувався лелека.— Ти що, за лікаря мене маєш?
—  За лікаря чи не за лікаря, а в тебе довга шия, і ти зможеш ухопити кістку дзьобом. А я віддячу тобі мішком риби.
—  Справді даси? Цілий мішок? — зрадів лелека.
—  Чого б я тебе дурив? Піди до мене, подивися, скільки я маю. То як, витягнеш?
—   Ну, коли так, згоден. Розтуляй рота.
Вовк роззявив пащу, лелека всунув туди голову, намацав кістку, вхопив і  витяг. Як побачив її  вовк — аж підстрибнув  з радощів. Ковтнув разів два-три вільно, а тоді заходився роздивлятися кістку.
—  Ти диви, яка здорова! А гостра ж! Того мені так і боліло. Красно дякую тобі, лелеко, ти мене врятував.
—  Та що там! — відказує лелека.— Тільки ж ходімо, даси мені мішок риби.
Як не розрегочеться вовк!
—  Мішок риби? Тобі?
—  Авжеж! Хіба ти не обіцяв мені віддячити? Зміряв вовк оком лелеку та й похитав головою.
—  Е, любий мій лелеко,— каже,— ти зовсім не маєш розуму в голові! Невже прагнеш дяки більшої за ту, що вже маєш?
—  Я маю дяку? — здивувався лелека.— Чи ти при своїх? Що ж ти мені таке зробив?
—  Я дав тобі вийняти голову з мого рота! З вовчого рота! Чи бувало коли-небудь таке в світі?
Вовчисько розреготався й вистрибом побіг до свого лігва. Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972


Останні коментарі до сторінки
«Збірка "Езопові байки": "Вовк і Лелека"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар