Езоп
ВОВК І ЛЕЛЕКА
(байка у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Голодний вовк знайшов кусень м'яса І накинувся на нього, як скажений. Шматував, глитав поспіхом, давився і ніяк не міг наїстися.
А в тому м'ясі була кістка. Вовчисько її не помітив, і кістка застрягла в горлі. Спробував вовк ковтнути, але так йому заболіло, аж у очах потемніло.
— Як же її проштовхнути? — думає вовк.
Кинувся до води, п'є, п'є — стоїть кістка, як стояла. Наскуб вовк зубами трави, ковтає — знов марно. Не зрушила кістка. Заходився тоді вовк ковтати все, що на очі трапляло: корінці, гілочки, навіть камінчики. Та ба! Стоїть кістка поперек горла — і край!
— Ось тобі маєш! Вона ж проб'є мені карк. Що тоді буде? Лишенько мені! Краще б уже не їв того м'яса — хай би ходив голодний! — бідкався вовк.
Аж раптом почув він над собою лопотіння крил. Звів очі догори й побачив лелеку, що саме сів на дерево,
— День добрий, вовче! — привітався лелека. — Як ся маєш?
— Ой, не питай! — понуро пробурчав вовк.
Та раптом очі йому заблищали надією. Згадав, що в лелеки довга шия і тонкий дзьоб.
«Еге, — подумав вовк, — таж він би міг витягти кістку. Але чи схоче?»
— Слухай, лелеко, — каже вовк, — оце застрягла мені в горлі кістка. Стала й стоїть, ні туди ні сюди. Ти б її не витяг?
— Я? — здивувався лелека. — Ти що, за лікаря мене маєш?
— За лікаря чи не за лікаря, а в тебе довга шия, і ти зможеш ухопити кістку дзьобом. А я віддячу тобі мішком риби.
— Справді даси? Цілий мішок? — зрадів лелека.
— Чого б я тебе дурив? Піди до мене, подивися, скільки я маю. То як, витягнеш?
— Ну, коли так, згоден. Розтуляй рота.
Вовк роззявив пащу, лелека всунув туди голову, намацав кістку, вхопив і витяг. Як побачив її вовк — аж підстрибнув з радощів. Ковтнув разів два-три вільно, а тоді заходився роздивлятися кістку.
— Ти диви, яка здорова! А гостра ж! Того мені так і боліло. Красно дякую тобі, лелеко, ти мене врятував.
— Та що там! — відказує лелека. — Тільки ж ходімо, даси мені мішок риби.
Як не розрегочеться вовк!
— Мішок риби? Тобі?
— Авжеж! Хіба ти не обіцяв мені віддячити? Зміряв вовк оком лелеку та й похитав головою.
— Е, любий мій лелеко, — каже, — ти зовсім не маєш розуму в голові! Невже прагнеш дяки більшої за ту, що вже маєш?
— Я маю дяку? — здивувався лелека. — Чи ти при своїх? Що ж ти мені таке зробив?
— Я дав тобі вийняти голову з мого рота! З вовчого рота! Чи бувало коли-небудь таке в світі?
Вовчисько розреготався й вистрибом побіг до свого лігва. Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 27 – 30.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.