Езоп
РИБАЛКИ
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Сіли якось двоє рибалок у човника і, тільки-но на світ благословилося, попливли в море. День починався погідний, небо було чисте й блакитне.
— Я певен — сьогодні нас чекає багатющий улов. Погода — кращої не треба, пора — саме для лову, а ми рибалки вправні та спритні. Гріх не наловити! — каже задоволено один.
— Авжеж! — притакнув другий. — Сьогодні кошики будуть повні.
Почали вони вибирати снасті. Що за напасть? Нажива з'їдена, а риби нема.
— Ти диви! — каже один. — Такого мені ще не бувало. Дивоглядь та й годі!
— А може, на інші гачки щось зловилося? Рано нарікати. Нумо глянемо, друже!
Але й далі не траплялося нічогісінько, крім одного-єдиного рака, та й той устиг дременути.
— Чи не податися куди-інде? Може, там пощастить!
— Гаразд.
Налягли вони на весла, запливли ще далі в море й знов закинули снасті. Простояли до полудня, але й тут намарне. Зажурилися рибалки.
— Скажи комусь — не повірить! Вже відколи в морі, а досі й рибинки не бачили.
Рушили невдахи до берега й запливли в невеличку, оточену скелями затоку, де завжди водилася риба. Довго рибалили, а риба не бралася, та й не бралася. Так тривало, аж поки смеркло.
З досади рибалкам і говорити не хотілося. Аж ось один пробурчав:
— Ет, змарнували ми день! Жаль праці.
— Так нам і треба, такі ми рибалки! — озвався другий.
І взялися вони, засмучені, за весла — рушати додому. Коли це з води вистрибнула здоровенна рибина і впала в човна. Така здорова, аж човен захитався.
— Тунець! — вигукнули рибалки. Смуток їхній як рукою зняло.
— Та ще який тунець! Велетень! За такого праці не жаль. Нам таки пощастило!
— Оце так удача! Мабуть, за ним гналася якась драпіжниця, і він стрибнув у нашого човна рятуватися. Ну, тепер хоч не з порожніми руками повернемося.
Невдовзі рибалки дісталися берега й поспішили на базар — продавати рибину.
— Оце так риба! — зачудувався покупець. — Певне, ви дуже вдатні рибалки.
Один рибалка, схиливши голову, осміхнувся й мовив:
— Еге, ні на що не придалася б наша вдатність, коли б доля не послала нам рибину в останню мить.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 143.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.