На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

" Віл і Цап" - байка Езопа


ВІЛ І ЦАП

Бродив якось віл темним лісом, шукаючи паші. Аж раптом з гущавини вискочив лев і кинувся до нього. Бідолашний віл дременув щодуху і вмить зник за деревами. Не встиг лев його схопити.
А той мчав, як навіжений. Коли це впала йому в око печера, що ховалася в густих заростях.
«Якщо я в неї влізу,— подумав віл,— то я врятований. Спробую щастя».
Підбіг до печери й пропхався всередину. Вона була простора, тільки вхід тісний. Але жив у ній цап. Як побачив він переляканого вола, що й досі трусився, грізно закричав:
—   Чого тобі треба в моїй печері?
Віл мовчав, не відриваючи очей від входу.
—   Ти чуєш, чи ні? — невгавав цап.— Чому зайшов,  не  спитавши?  Це  моя  оселя! Іншим  сюди — зась! Забирайся геть, та мерщій!
Віл ані пари з вуст. Бо що відповісти? Скажеш — сварка може спалахнути, лев почує — адже він десь поблизу шастає. Тож і мовчав віл, а цапа те дратувало дедалі дужче.
—  Як не вийдеш сам, то я тебе виженуї
Та й ну штрикати вола рогами. А той і не ворухнеться. Стоїть та дослухається, що надворі діється. А бороданя своєї править:
—  Геть, поки не пізної Геть з моєї печери!
Урвався волові терпець, повернувся він до цапа, подивився, подивився та й каже:
—  Чи не забрав ти собі в голову, цапе, що це я тебе так налякався?  Ба ні!  За мною гнався лев — ось кого я боюся!  Та хай він тільки звідси піде, отоді взнаєш, що таке цап, а що — віл. Зрозумів, цапе?

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 97.


Останні коментарі до сторінки
«" Віл і Цап" - байка Езопа»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар