Езоп
ЛИСИЦІ
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Кілька лисиць, полюючи спекотного літнього дня, дуже спраглі. На лихо, поблизу не було ні криниці, ні джерела. Надумали вони піти напитися до Меандру. Та, діставшися річки, побачили, що берег дуже високий і крутий, а вода мчить і вирує. Спинилися лисиці, задумалися.
— Е-е-е, спробуй-но звідси напитися! — каже одна.
— Отож-то й є! Гляньте — вода лютує! Аж піниться! Ніяк і вступити в річку! — притакнула друга.
— Жаль! — зітхнула третя. — Я вже конаю зі спраги!
— І я ось-ось зомлію. Але лізти туди — нема дурних. Хоч би мене на царя обрали за це — не полізу,— докинула інша.
— А ніхто й не пообіцяє тобі царства, ти й так можеш утопитися,— засміялася подруга, нахилившись над потоком. А підвівшися, покрутила головою.
— Кому як, а мені аж моторошно!
І лисиці, стоячи на березі, почали роздивлятися на обидва боки, чи нема де спадистого схилу, щоби дістатися води. Але берег скрізь був крутий.
— Безталанні ми! — кажуть.— Кому ще випадало вмирати зі спраги, коли поруч стільки води?
Тоді одна молода лисичка, промітна та жвава, що мала себе за велику розумницю й любила хизуватися своєю кмітливістю, почала з них глузувати.
— Безталанні! Хі-хі-хі! Вже б сказали, що боягузи! Води злякалися, страшно їм скупатися!
— А ти що, не боїшся? — спитала подруга.
— Я? Анітрохи! Чи ти думаєш, я така, як ви?
— Голубонько,— відказала їй літня лисиця,— не боягузи ми, і це не раз доводили. Але ти бачиш, яка скажена ця річка?
— Отож я й кажу, що боїтеся! — не вгавала та. — Хіба ні?
— То напийся сама, коли така розумна! — вигукнула одна підстаркувата лисиця, якій урвався терпець.
— А що ви думаєте? Нап'юсь!
І тієї ж миті шубовсть у річку! Стрімка течія підхопила лисицю, закрутила й винесла аж на середину. А подруги, тільки-но вона виринула, загукали з берега:
— Ти ж не тікай, не кидай нас! Подивись, пошукай такого місця, де б ми могли спуститися.
Та сміливиці було не до того. Вода мчала її швидше й швидше не знати куди. Що її чекало? Неймовірний жах пройняв лисицю.
— Егей! — гукали подруги. — Зроби нам ласку, хоч оглянься та скажи що-небудь!
Але як озирнутися? Як відповідати? А проте, щось треба було сказати, і коли вода підкинула лисицю, вона крикнула:
— Відповідь моя в морі! Оце я й пливу по неї. Здивувалися лисиці з такої мови, глянули одна на одну. Аж раптом з дерева долинув насмішкуватий голос птаха:
— Вона пливе, чи вода її несе? Ох, бідолашна, терпить через свою голову!
Хотіла бути розумною там, де великого розуму не треба, от і має! Вона може втопитися, але й досі козириться, не хоче показати, яку дурницю вчинила. Хотіла б опинитися на березі, та пізно. Хіба що Зевс їй допоможе...
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Амброза Жуковського. Київ, "Веселка", 1972, стор. 83.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.