На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

"Воли та осі" - байка Езопа


ВОЛИ ТА ОСІ

Якось запріг селянин волів, навантажив воза пшеницею та й повіз до міста продавати.
—  Не щастить нам сьогодні,— каже половий віл до чорного.— Віз важкий, та ще й під гору його тягти...
—  Нічого,— відповідає чорний.— Всенький ранок у місті відпочиватимемо та й повернемось упорожні.
—   Знаю,— зітхає половий,— але я за жнива так наробився, що вже геть знесилів.
-— О нещасний,— відмовляє чорний,— нарікаєш і нарікаєш. А забув, що ми все літо паслися й відпочивали?
Так ішли вони собі потихеньку, аж раптом почули позаду: Рип, рип, рип...
—  Чуєш? — питає половий?
—  Чую. То осі риплять.
Рип, рип, рип,— рипіли осі. Рипіли на узвозах і на рівному, відповідаючи на кожен крок волів. А вони, витягши шиї, поволі тягли воза й стиха розмовляли.
Раптом половий віл зупинився:
—  Це рипіння по серцю мені скромадить.   Слухайте,   любі,— обернувся він до осей.— Це ми тягнемо воза, а не ви. Чого ж ви волаєте? Хто почує — подумає, що лише ви працюєте...
І воли поплентались далі.
—  Оце нагримав на них,— каже  половий,— ніби й  полегшало на душі.
—  Аби ж то тільки осі рипіли! — відмовляє чорний.— Є й людей,  і звірів чимало,  котрі вдають, що  вони працюють,  мучаться, дбають за все, що без них і світ перевернеться. Насправді ж вони нічого не роблять; інші працюють за них.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972.


Останні коментарі до сторінки
«"Воли та осі" - байка Езопа»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар