На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Збірка "Езопові байки": "Лев і Ведмідь"


ЛЕВ І ВЕДМІДЬ

Якось тинявся лев лісом, шукаючи поживи. Вже два дні ріски  в  роті  не  мав.   На  третій  день  зустрів ведмедя.
—  Добрий день, друже, куди простуєш?
—  Ох, любий леве,— відповідає Ведмідь,— шукаю чогось попоїсти, та нічого немає; такий я голодний, аж живіт до спини прилип.
—   І я голодний,— відказує лев.
—  То, може, разом пошукаємо харчу?
—  Разом то й разом,— згодився лев.— Що знайдемо, ділимо навпіл.  Гаразд?
—  Гаразд, леве.
І подались вони вдвох шукати поживи в темних лісових хащах. Незабаром надибали мале козеня, що лежало мертве під деревом. Певне, якийсь мисливець підстрелив і не знайшов.
Лев кинувся до козеняти.
—  Моє! Я перший угледів!
—  Ні, я перший! — заволав ведмідь і собі побіг до козеняти. Схопили вони здобич та й ну тягти кожен до себе!
—  Пусти! — рикав лев.
—  Ні, ти пусти! — ревів ведмідь.
—   Начувайся,  це  тобі так не  минеться! — гарикнув  лев,  аж листя затремтіло навколо.
—  Я не заєць тобі, не кріль, і тебе не боюся! -— відповів ведмідь.— Кажу по-доброму — відступися, це моя здобич.
—  Щоб я та відступився?
Левові з люті аж очі заслало, і він кинувся на ведмедя. Але той був не з полохливих, то й собі розлютився. І почався жорстокий двобій. Дужі були звірі, силою рівні, та й не боялися зроду нікого. Дряпались, кусалися, качались, несамовито ревли, а біль і шал тільки додавали їм снаги.
—  На лихо собі зустрів я тебе! — прогарчав лев.— Ну й дурень же я, що попхався з тобою!
—  Так мені й треба,   здумав   водитися   з   таким! — бурмотів і ведмідь.— Наче не знав, яка слава про тебе ходить! Хто про тебе добре слово коли сказав?!
—  Гр-р-рІ Гр-р-р! Ґр-р-р!
Кидались один на одного звірі, заганяли пазури один одному в тіло. Люто ревли, гризлися, але ніхто не міг перемогти. Та зрештою знесилились: гули їм з болю голови, кривавились тіла. Знеможені до краю, попадали на землю; несила було й ворухнутися. Лежали так довго, і кожному здавалося, що настала остання його хвилина.
На ту пору поблизу пробігала лисиця. Вона сховалась за деревом і стала стежити, чим же скінчиться герць. Побачивши, що вороги попадали, зразу збагнула: їм уже й кігтем не ворухнути. Лисиця підбігла до них, схопила козеня — і тільки її й бачили. А доганяти левові й ведмедеві незмога — ледве дишуть.
—   Не так мене діймає біль та слабість,— каже лев,— як те, що стільки мучився, а скористалася з того лисиця.
—  І я про це думаю,— озвався ведмідь.— Ми стільки натерпілися, а здобич дісталася лисиці. Отож треба було таки поділитися козеням. Були б наїлися та й подужчали.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972.


Останні коментарі до сторінки
«Збірка "Езопові байки": "Лев і Ведмідь"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар