На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

"Зайці та жаби" (зі збірки "Езопові байки")


ЗАЙЦІ ТА ЖАБИ

Зібралися якось на потаємній галявині в густому лісі всі зайці округи. Сходилися тихо, поволі, мовчазні й сумні.
Коли вже й останній прийшов, наперед виступив Старий Заєць, проводир свого племені, піднявся на сухий пень і сказав зажурено:

— Друзі мої безталанні, любе моє товариство!  Сьогодні скликав я вас, аби ще раз поговорити про наше життя, бо треба, врешті-решт, якось давати раду нашим бідам.
—   Кажи перший, дідуню! — загукали зайці.— Слухаємо тебе!
—  Діти мої,— провадив Старий Заєць далі,— ви добре знаєте, що ми — найнещасніші створіння на  світі.  А чому?   Та  тому,  що ми боягузи. Боїмося всякої дрібниці. Сухий листок упаде біля нас, а ми вже ноги на плечі й даємо такого чосу, наче то найстрашніший ворог.  Випурхне  горобець  із  трави,  то  в  нас дух  у п'яти  залізе і мчимо наосліп щосили. Немає в цілому світі поміж великими й малими звірами таких боягузів, як ми.
—  Ми  в  тім   винні! — гукнув   один   молодий   зайчисько.— Як ми можемо боротися, коли не маємо зброї?!
—  Коли б то в нас були роги, як у цапів! — докинув другий.
—  Або вовчі зуби! — притакнув третій.
-— Чому ми не маємо таких кігтів, як рись?
—   Справді! — сказав   Старий   Заєць. — Ми   таки   беззбройні, то не наша вина. Але опріч зброї нам бракує ще дечого, а надто — вдачі. В наших грудях б'ються не сміливі серця, а боягузливі. От, приміром, бачив я позавчора на леваді, як гуска дзьобала величезного бика. На що вона сподівалася? Що переможе його? Ні. А проте, не втекла. А он у мірошника кошеня подряпало пса, а цуценя, яке  ще  й  ходити  гаразд  не  вміє,   сміливо  напало   на   перехожого. А скажіть мені — хто з нашого роду нападе бодай на нікчемного черв'яка? Жоден не нападе.  Одвіку так ведеться,  з дідів-прадідів наших. І всі звірі та птахи про це знають, і люди, тож і сміються з  нас.   І   кожного  боягуза  називають  зайцем.  Осоромилося   наше
плем'я на весь світ, і через те нас усі зневажають. Немає в світі нікого полохливішого за нас.
—  Авжеж! —притакнув   інший   заєць.— Я   сам   оце   злякався бджоли, що пролетіла повз мене. А бджола засміялася й помчала до своїх подруг — розповісти про це. Скоро про мене знатиме все поле. Тепер хоч не потикайся туди, бо всі тицятимуть у мене й глузуватимуть. Нащо здалося таке життя?
— Так,  так, нащо! — відгукнулися зайці.— Краще  втопитися!
—  Втопитися! Він правий!
—  Смерть миліша за таке скніння!
—  Хай разом з нами щезне з білого світу наш сором ї  Геть вагання, хай згине наша неслава І
Підвівся знову Старий Заєць, випростався й гукнув дужим, молодечим голосом:
—  Дякую вам, любі мої, ваш рішенець найкращий і наймудрі-ший!   Вперед,   не  гаймо часу!   До озера!   Хай   поглине   нас   його глибінь!
І заяча громада посунула вниз, у долину. Попереду йшов Старий Заєць, щасливий і гордий з рішучості свого племені.
«Вперше за все наше життя чинимо сміливо й мужньо,— думав він — Вперше і востаннє».
Невдовзі дісталися вони берега озера. Було воно таке глибоке, що як упадеш у нього — годі й думати про порятунок.
Хоч яка легка й нечутна заяча хода, величезне юрмисько не могло посуватися тихо. Тому жаби, що вигрівалися під сонцем на березі, завважили шум і жахнулися.
—  Ворог! — закричали.— Мерщій у воду! Рятуймося! Мерщій! І кинулися одна поперед одної в озеро.
Старий Заєць перший почув ті крики і побачив безладну втечу. А відтак наказав своїй громаді спинитися й мовив до неї такі слова:
—  Друзі мої, даремно ви думали, що наш рід — найбоягузливіший з усіх. Даремно збираємося вкоротити собі віку. Є ще й такі страхополохи, що  бояться нас. Чули,  як полякалися жаби?  Тож вертайтеся до своїх домівок та будьте вдоволені з того, які ви є.
Подалися зайці назад. І здався їм ліс гарнішим, сонце теплішим, вітрець — ніжнішим. Трава видалася смачнішою, а життя — прекрасним. І донині так ведеться зайцям, і вікують вони радісно та щасливо.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 101.


Останні коментарі до сторінки
«"Зайці та жаби" (зі збірки "Езопові байки")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар