"Двоє приятелів і Ведмідь" (зі збірки "Езопові байки")

Езоп

ДВОЄ ПРИЯТЕЛІВ І ВЕДМІДЬ

Двом приятелям випало одного разу йти вкупі з села до міста. Дорога пролягала через густий ліс.
—  А чи не спіткає нас яке лихо в путі? — питає один.— Ану ж нападе дикий звір?
—  Нема чого боятися. Коли що й трапиться — нас двоє, будь-кому дамо відсіч.
Невдовзі дісталися приятелі лісу й пішли попід високими деревами. Агк раптом звідки не візьметься ведмідь. Один з приятелів, ледве його забачивши, кинувся до високого дерева і вмить видерся під самісінький вершечок. Він знав — ведмідь високо не вилізе.
Другий ішов трохи позаду й розглядався по боках. А коли помітив звіра, було вже пізно. Видиратися на дерево — марна справа, ведмідь наздожене. Треба придумати щось інше. І чоловік упав додолу та прикинувся неживим, бо знав — ведмідь ніколи не чіпає мертвого.
Ведмідь підійшов і вгледів його. Тихенько нахилився над головою. Чоловік затамував подих. Обнюхав його ведмідь, бачить — не дихає, то й подумав, що мертвий. Ведмідь і подався своєю дорогою.
Підвівся чоловік, нажаханий, блідий, не вірячи самому собі, що врятувався від ведмежих обіймів.
А приятель усе те бачив з дерева і коли оговтався, зліз із дерева, підійшов та й каже:
—  Коли б ти знав, як злякався я за тебе! Дуже радий, що ти врятувався, братику мій! Ну, а тепер розкажи, що тобі шептав на вухо бурмило, коли нахилився до тебе? Цікаво послухати!
—  Сказав,   щоб  я  ніколи  не  ходив   нікуди з приятелями, які в скруті кидають мене самого і чимдуж тікають, рятуючи власну шкуру.
—  Отак і сказав?— засміявшися, здивувався приятель.— Ти ба, який розумний!
—  Отак. І він має слушність, бо друзі пізнаються в біді.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 86.

Більше байок Езопа на "Малій Сторінці":

В цьому розділі надаємо для читання збірку байок легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої - здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади - лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність. Байки подаються в переказі П. Цімікалі. З новогрецької мови переклали: В. Забаштанський, А. Чердаклі. Художник - А. Жуковський.