На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Байка Езопа "Гермес і Дроворуб"


ГЕРМЕС І ДРОВОРУБ

Якось дроворуб рубав дрова на березі річки. Хотів -&' наготувати в'язку та продати в місті, щоб заробити бодай на хліб, бо був бідний і, крім своїх рук та віслюка, не мав нічого. Навіть стара хатина, в якій жив із жінкою та трійком дітей — не його. чужа.
Знайшов він товсту суху гілляку на чинарі, хотів зрубати, замахнувся, а сокира вирвалася з рук і шубовснула в річку. У найглибшому місці впала.
—  Цього  ще  мені  треба  до  злиднів! — вигукнув  сердега.   Сів на камінь і заплакав з розпачу.
—  Мало того, що сьогодні я нічого не зароблю й родина буде голодна,— слід ще й сокиру нову купити. А де ж я на неї візьму грошей? Чому моя доля така нещаслива?
Почув його плач бог Гермес і одразу спустився з Олімпу.
—  Піду   подивлюся,   що   то   за   чоловік.   Чи   гідний   він   моєї допомоги, чи ні?
Прикинувся подорожнім і з'явився перед дроворубом.
—   Чого плачеш, чоловіче добрий? — питає.
—  Ох,   упустив   сокиру   в   річку,— відповідає   той,— і   тепер нічим мені працювати, бо другої не маю. І купити нема за що, дуже я бідний.
—  Не журися,— мовив подорожній,— зараз я її дістану.
ї  пірнув у воду.  За мить виринув, тримаючи  в  руці  золоту сокиру, що вогнем спалахнула на сонці.
—  Оце вона? — Питає.— На, візьми.
Дроворуб аж рота роззявив з подиву. Але за мить вигукнув:
—  Це не вона! Не вонаї У мене — золота сокира? Де б я її взяв?
Подорожній знову пірнув у річку, а коли виринув, у руці в нього була срібна сокира.
—  Оце вже, мабуть, вона!
—  Дякую,  чоловіче добрий,— каже дроворуб,— але й  срібної сокири не було в мене. Не можу я брехати чи брати річ, яка мені не належить.
—   Не сумуй, матимеш і свою.
Подорожній пірнув ще раз і виринув із залізною сокирою — пощербленою, з потрісканим старим топорищем. Дроворуб зрадів:
—  Оце моя! Щиро дякую тобі, чоловіче добрий І Тепер я працюватиму до вечора, тепер у мене буде що продати.
І, взявши сокиру, заходився рубати дрова.
—   Стривай-но хвилину! — сказав подорожній.— Я — Гермес. Почув твій плач і прийшов тебе випробувати. І я впевнився — ти чесний чоловік, бо не хотів узяти золоту й срібну сокири. Але забери їх: це тобі мій дарунок. Продай їх та й господарюй на здоров'я. Тільки будь завжди чесним, таким, як зараз.
З цими словами Гермес зник, а дроворуб подався в село й розповів сусідам про свою пригоду.
І оеь один заздрий сусіда подумав:
«Піду-но і я до річки, може, й мені доля всміхнеться, і я вернуся додому з золотою та срібною сокирами. Або ні, візьму краще мотику, вона більша».
Рано-вранці взяв він величезну мотику, пішов до річки, вкинув її в воду, а сам сів на березі й почав плакати та приказувати:
—  Ой, потонула моя мотнка, впала в річку... Що мені робити? Я ж бідний чоловік, не маю грошей на нову. Як тепер працюватиму, як зароблятиму діточкам на хлібі1
Почув Гермес і помчав до нього. Питає, чого він плаче, а чоловік відповідає, що впустив мотику в річку, а без неї не можна працювати в полі.
—   Не сумуй,— каже бог,—- я пірну у воду й дістану твою мотику.
Стрибнув у річку й виринув з золотою мотикою. — Твоя? -— питає.
—   Моя! — вигукнув чоловік, і очі йому жадібно заблищали.— Ох, любий мій, як тобі я віддячу?
І простяг руку до мотики.
Але обличчя Гермесові потемніло з гніву, й він кинув золоту мотику далеко в річку.
—  Я — Гєрмес! — прогримів   він.— Я  знаю,   яка   була   в   тебе мотика!  Я почув  твій плач  і  прийшов  тебе  випробувати. Бачу — ти поганий чоловік, бо хотів мене ошукати. Аби ти сказав правду, я подарував би тобі золоту мотику. Але тепер не матимеш і своєї. Це тобі плата за брехню.
Сказав — і щез.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 98.


Останні коментарі до сторінки
«Байка Езопа "Гермес і Дроворуб" »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар