Езоп
БАГАТІЙ І КОЖУМ'ЯКА
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
В одному місті над морем стояв на високому березі великий гарний будинок. Жив у ньому поважний багатій. Лихо ніколи його не спіткало, турботи не обсідали, тільки й знав, що шляхетні втіхи та розкоші. І дуже любив він сидіти літніми вечорами у себе на подвір'ї та дивитися далеко в море, де пропливали човни й кораблі. Чудовий краєвид зачаровував його душу.
Та урвалося багатієві тихе життя, бо поселився неподалік кожум'яка і відкрив свою майстерню, а від неї пішов сморід на всю округу. Втратив багатій спокій. Аж ось одного дня подався він до кожум'яки та й каже:
— Слухай, чоловіче, дух од твоїх шкур такий, що мені життя немає. Не можу ані їсти, ані спати, ані у дворі сидіти. Я певен, що скоро через це захворію. Чи ти не перебрався б кудись далі від мене? Берег великий, місце знайдеш.
Вислухав його кожум'яка й похилив голову.
— Гаразд, — каже, — переберуся. Нічого мені не лишається, бо ти не перший таке кажеш. Але почекай трохи, хай уладнаю свої справи.
— Згода, — відповідає багатій. — Коли ти надумав перебратися, я вже якось перетерплю.
Минуло кілька днів, але кожум'яка сидів на місці. Довелося сусідові знову йти до нього.
— Чи ти забув, що мені обіцяв? — питає.
— Ні, не забув.
— То чого ж чекаєш? Поки я задихнуся?
— Ох, сусіде, аби я міг — перебрався б одразу, але ж це не така проста річ, як тобі здається.
— Ну що ж, побачимо, — каже багатій.
Минуло ще кілька днів, а там і місяць, і другий. Якось багатій проминав подвір'я кожум'яки. Той, побачивши сусіда, загукав:
— Даруй мені, чоловіче добрий, що я досі не перебрався...
— Перебиратися? Про мене — лишайся тут, не завдавай собі клопоту...
— А то чому? — здивувався кожум'яка. Багатій усміхнувся.
— Не дивуйся. Я вже звик до смороду, і він більше мені не дошкуляє. Їй-право, самому не віриться! То я давно хотів тобі сказати, щоб ти не перебирався.
Кожум'яка зрадів і відповів сміючись:
— Е, шановний сусіде, людина з часом звикає до будь-чого, яке воно не є, добре чи погане. Добре стає не таким добрим, а погане — не таким поганим, як здається попервах.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 149.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.