"Пастух і Море" (зі збірки "Езопові байки")


ПАСТУХ І МОРЕ

Загнав пастух овець на зиму до кошари, яка стояла на березі моря. Погода того року видалася мінлива.
Морози, холодні вітри.   А   тут   ще   й   вовки навідувались мало не
щодня.
—  Ой, лихо,— часто бідкався пастух,— хіба це життя? Крутишся в самотині, гибієш з холоду, Душу видувають вітри! Несила вже мені терпіти! Краще продам овець та візьмуся до якогось іншого ремества. Хоч трохи поживу, як люди живуть!
Пильнував пастух овець і повсякчас дивився на море, милувався і  примовляв:
—  Яке прегарне море! Гарніше за гірські вершини, зелені ліси, барвисті луги. Прекрасніше за місячне сяйво,. Нема на світі нічого кращого за море!
Аж ось у синій далині замаячив кораблик під вітрилами. Він поволі наближався, розтинаючи воду й лишаючи за собою білу піняву стежину.
Пастух прикипів очима до корабля.
—  Якби-то я плавав на кораблі! Де б тільки не побував! Яких тільки див не набачився б! А якби ще я мав власний корабель, які гроші заробляв би я торгівлею!
Весь день і всю ніч муляла пастуха та думка. А вранці погнав він овець до міста, продав та й купив корабель.
Один моряк нараяв йому навантажити корабель фініками та й поплисти в далекі краї.
Пастух послухався ради. Набрав фініків та й рушив у путь-Кілька день море було тихе, а потім знялася страшна буря. Важкий корабель ледве тримався на воді-
Моряки сказали пастухові, що треба викинути фініки в море, аби корабель полегшав. Інакше він потоне.
Пастух сполотнів із жаху.
«О лиха годино! — подумав він.— Чим же мені не сподобалася суша? Навіщо продав я овець? Навіщо поплив світ за очі? Чого б тільки я не дав, аби зараз опинитися на березі — хай там сніг, чи дощ, чи немилосердна спека!» І він сказав морякам:
—   Чиніть, як знаєте.
Моряки викинули фініки в море, корабель полегшав і весело застрибав на хвилях.
Невдовзі буря вщухла, а за кілька день вони кинули якір у порту.
Того ж дня продав пастух корабель, купив овець та й подався в міста.                                                                            
Якось, пасучи на узбережжі отару, спіткався він з давнім товаришем.
Вони привіталися, посідали на камені та й завели розмову.
Перед ними лежало безмежне синє море.
—  Яке воно спокійне! — сказав товариш пастухові.— Анїнай-меншої хвильки.
—  Ба ні — воно дуже підступне! — мовив пастух.— Вгамувалося, бо, мабуть, знову хоче фініків.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 121.


Останні коментарі до сторінки
«"Пастух і Море" (зі збірки "Езопові байки")»:
Кароліна , 2017-07-06 12:06:16, #
EnZo , 2017-07-11 08:31:46, #
Настя , 2018-10-30 14:45:36, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
Топ-теми