На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

"Галка й Птахи" - байка Езопа


ГАЛКА  й  ПТАХИ

Було це за давніх-прадавніх часів. Якось, сидячи на своєму троні на високому Олімпі*, надумав Зевс настановити царя птахів. Повелів усім, аби прийшли до нього і вибрали з-поміж себе найгарнішого — йому й бути царем.
Зачувши це, зраділо птаство, кинулося до річки вмиватися, чепуритися. Всі прагнули постати перед Зевсом якнайгарнішими.
Тільки галка спокійно сиділа на дереві. Не метушилася, бо знала — годі їй і думати про царювання. Надто вже вона непоказна. Де вже їй, чорній як сажа, змагатися з тими красенямиї
А птахи чепурились і чепурились. Ті струшували з себе воду, тї сушилися на сонці по купанні. А дехто мало в'язів собі не поскручував, вискубуючи пір'я, що стовбурчилося. Гамір стояв над річкою, мов на торговищі. Великі й малі, гарні на вроду й геть бридкі — всі готувалися до великого змагання.
Галка за всіма спостерігала. Нараз їй спало щось на думку, і вона пожвавішала.
:— А чом би й мені не спробувати? Ризик — велике діло, може, й осміхнеться мені доля, та й буду царювати я, а ніхто інший.
Злетіла вона на берег і почала крадькома, аби ніхто не бачив, збирати різнобарвне пір'я, яке повискубували з себе птахи. А назбиравши, полетіла в гніздо і обтикала себе пір'ям так доладно, що стала справжньою красунею.
Взавтра птаство подалося на Олімп. Невдовзі всі постали перед Зевсом, що сидів на троні в товаристві великих і малих богів.
Довго роздивлявся Зевс кожного птаха і врешті мовив:
—  Усі ви гарні, ніде правди діти. Але все ж таки найвродливі-ша — галка; хай вона й буде за царя.
Птахи розгубилися, почувши ті слова, а зозуля прошепотіла на вухо  качці:
—  Відколи це галка стала  вродлива?  Скільки  пам'ятаю,  вона завжди була бридка.
—  Хіба я знаю? — відповіла та.— Я й сама з цього дивуюся. Але глянь-но на неї зараз!
Аж тут заговорив павич:
—  Люди добрії То ж моє перо в галки у короні! За мить обізвався голуб:
—  А два білих на крилах — мої! Де вона їх узяла?!
—  А ото моє! — крикнув бекас.— Галка його в мене поцупила!
—  А червоне — моє! — озвався одуд. Інші птахи теж пізнали своє пір'я:
—   Зелене перо иа спині — моє!
—   Блакитний пух на шиї — мій!
Гамір стояв над Олімпом. Зевс чекав, поки все стихне. Аж ось одуд підстрибнув і гукнув:
—  А заберімо кожен своє пір'я! Я перший візьму!
І він підскочив до галки та й висмикнув дзьобом червону пір'їну. Так само зробили всі птахи. Підбігали до галки й висмикували своє пір'я, аж поки ошуканка лишилася в своєму.
—  Так їй і треба,— сказала зозуля качці.— Вбралася, дурна, в чужу одіж і хотіла нас ошукати. Було б їй знати, що брехні не сховаєш. Поглянь, поглянь на неї! Зараз вона ще бридкіша, ніж завжди! лай тепер з неї сміються. Мені її зовсім не жаль.
Дорого обійшлися галці хитрощі. Бо не тільки царя з неї не вийшло, а й стала вона посміховиськом для всього птаства.
Отак деякі люди чужими думками заживають собі слави, але незабаром слава та стає їхньою ганьбою.

* Олімп - найвищий гірський масив у Греції. У давньогрецькій міфології Олімп вважали місцем перебування верховного бога 3евса та Інших богів.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972

 


Останні коментарі до сторінки
«"Галка й Птахи" - байка Езопа»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар