Езоп
ЛИСИЦЯ-НЕНАЖЕРА
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Бігла лисиця лісом, шукаючи поживи, бо була дуже голодна. Аж раптом ударив їй у ніс смачний дук печені та свіжого хліба.
— О, ще не цурається мене доля! — зраділа лисиця. — Далебі, сьогодні добре пообідаю.
Та й помчала на дух, і він привів її до високого дуплистого дуба. З дупла так знадливо пахло, аж у лисиці слинка покотилася.
Підійшла вона до дерева, зазирнула в дупло та й побачила — вгорі висять торбинки.
— Це, мабуть, залишили пастухи, які пильнують овець на узліссі, — подумала лисиця. — Жаль, що високо, не можна дістати.
Хоч як спиналася лисиця, хоч як тяглася вгору — дістати харчу не могла.
— Треба залізти в дупло, — надумала лисиця. — Дірка саме по мені.
Залізла вона в дупло, поздіймала торбинки та й почала бенкетувати. Яка смачна печеня, а хліб, а яєчка! Який запашний сир! Уминала все те лисиця, аж за вухами лящало.
— У кого б іще так поживитися, як не в пастухів, — каже. — Вміють господині їхні готувати. Спасибі їм!
Їла-їла лисиця, аж поки й крихти не зосталося. По тому напилася води з барильця, що його брали пастухи з собою, бо поблизу не було джерела.
Напхалася вона по зав'язку та й усміхнулася.
— Уявляю, які будуть обличчя в пастухів, коли прийдуть обідати!
Та й намірилась вилізти з дупла. Виткнула голову й передні лапи, посунулась далі — аж зась! Черево їй роздулося й не пролазило в дірку. Заплакала лисиця, заголосила:
— Лиха моя година та нещаслива! Як вилізти з дупла? Як добутися до своєї нори?
Так вона жалібно приказувала, аж самій серце краялось. А неподалік саме пробігала інша лисиця. Почула голосіння, підбігла до дерева й, побачивши невдаху, здивувалася.
— Сестро, як ти туди потрапила? — гукнула.
— Ой, не питай! Влізла, щоби смачно попоїсти, а вилізти не можу.
— Що ж там було?
— Дві торбинки з хлібом, печенею, сиром та яйцями. Ой сестрице, то був справжнісінький бенкет! Біда тільки, що черево роздулося й не пролазить у дірку. Як не виберусь я звідси — кепсько мені буде.
Лисиця знову зайшлася плачем.
— Не побивайся, — каже подруга, — зачекай трохи — черево й стухне. Тоді любесенько вилізеш.
— Правду кажеш?
— Авжеж. За дві-три години черево стане таке, як і було.
— А як прийдуть пастухи?
— Не бійся. Вони далеко звідсіля — я їх бачила.
— Спасибі тобі, сестро, щаслива та година, коли ти мене втішила. Почастувала 6 тебе, та, на жаль, нема чим.
— Та звідки тобі було знати, що я пробігатиму поблизу? З'їла — на здоров'я.
— Ну, тоді біжи. Нехай тобі щастить. Приходь колись до мене, побалакаємо про цю пригоду.
Лисиця побігла геть, а ненажера залишилася в дуплі.
Знічев'я почала перетрушувати торбинки, чи нема там іще чого-небудь. Перегодом знову спробувала вибратись з дупла. Але й цього разу не пролізла.
«Ще рано»,— подумала вона.
Проте за дві години вона легко просунулась крізь дірку та стрибнула додолу.
— Ти диви! Правду казала подруга, що треба зачекати. Адже з часом минають скрута та лихо!
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 90 – 93.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.