На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Езопова байка "Мавпа та Лисиця"


МАВПА ТА ЛИСИЦЯ

Було це за давніх часів. Надумалися якось лісові звірі обрати собі Царя. Посходилися вони на велику галявину й по тривалій суперечці поклали: нехай кожен покаже, на що він здатен. Хто зробить щось найкраще — того й оберуть царем.
Посідали всі кружки, залишивши на середині вільне місце. Туди виходили один за одним звірі й показували різні штуки.
Перший вийшов могутній лев і так заревів, аж земля затремтіла. Звірі, жахнувшися, сховалися одне за одного, а малеча, плачучи, тулилася до матерів.
Потім виступив слон із стовбуром величезного дерева в хоботі. Легко, мов пір'їну, підняв деревину й поклав собі на спину, а потім жбурнув далеко геть.
За ним вийшов тигр. Примірявся — і одним стрибком перескочив галявину.
Показав себе й заєць — так прудко помчав колом, що не встигли звірі змигнути оком, як він уже тричі оббіг галявину.
Кінь перескочив високу жердину; кріт за мить прорив підземний хід під галявиною. Віслюк похвалився своїм голосом; два півні показали своє бойове мистецтво в герці.
Останньою вийшла мавпа й затанцювала так кумедно, що всі зареготали. Всі звірі — великі та малі, дужі та слабкі — аж качалися, аж за животи бралися.
Сміялися довго — поки мавпа покинула танцювати. А тоді зусебіч загукали:
—  Мавпа! Мавпа — ось наш царі
—   Іншого царя не треба!
Лиш один звір не сміявся, не кричав, не плескав у долоні — лисиця. Вона крутилася поміж усіх і бурчала:
—   Чи ви при своєму глуздові? Мавпа—-цар?! Та хто вона за одна та мавпа? Тільки й уміє, що блазнювати та гризти горіхи. А чи годна вона звитяжно воювати, як належить цареві? Ні. Чи годна дати всьому лад? Ні. Чи годна розпізнати потаємних ворогів і дати їм такого перцю, щоб на все життя затямили? Чи годна їх обхитрувати? Ні, ні, ніі
Чи вміє вона красно говорити? Ні, де тамі
То що ж вона тоді вміє? У танцях вихилятися та люд потішати^ Де ж пак — які заслуги!
І, глянувши на мавпу, лисиця докинула:
—   Диви, як набундючилася! Було б чого!
Та раптом очі лисиці спалахнули, і в них майнула лукава усмішка.
—  Ну, зажди, я тобі зараз утнуї
Відійшла лисиця далеченько й спинилася під високим деревом. Ще коли бігла на галявину, бачила там пастку, а в ній шматок м'яса. Лисиця скрушно похитала головою:
—  Якийсь бідолаха попадеться туди!
Тепер підбігла вона до дерева, глянула — м'ясо на місці. Лисиця помчала назад на галявину. Мавпу й досі оточували звірі.
—  Ану розступіться, дайте дорогу! І я хочу привітати царя! Звірі розступилися.
—  Хай живе наш цар! — закричала лисиця й тричі вклонилася мавпі.— Хай живе царська корона — наша честь і гордість! Щасливого царювання тобі, твоїм дітям, онукам і всьому твоєму родові довіку.
І, повернувшись до звірів, солоденько мовила:
—  Ви обрали справжнього царя.
—  Красно дякую,— відповіла мавпа, скривившися так кумедно, що звірі знову засміялися.
Лисиця подумки зауважила:
«Стривайте лишень — зараз ще не так реготатимете».
—  Царю мій,— провадила далі вголос,— я давно мріяла зробити тобі подарунок. Але я бідна лисиця і не маю нічого гідного твоєї величі. Та сьогодні мені пощастило — я знайшла в лісі скарб. Тож прийми його від мене, бо тільки царям  належить  володіти  скарбами.
—- Який скарб? — спитала мавпа.
—  Ходімо, царю мій, я покажу.
—  Ходімо,— радо згодилась мавпа та й подалася за лисицею.
—  Ану гк бо й ми глянемо,— сказав котрийсь із звірів.
—  Ходімо всі! Ходімо!
І всі посунули слідом за мавпою.
Незабаром   лисиця   спинилася   й,   показавши   мавпі   на   м'ясо в пастці, мовила:
—   Скарб там, царю мій. Візьми-но його сам.
Мавпа, простягти руки, прожогом  кинулась   до   пастки.   Аж раптом щось клацнуло, й пастка защепнулася.
—  Гей, лисице, тут тільки шматок м'яса! Це такий скарб? Ану відчини мені, я хочу вийти! — жалібно загукала мавпа.
—  Стривай, пані мавпо,— сказала лисиця, забачивши на стежці звірів.— Зажди трохи, вийдеш.
Коли звірі підійшли ближче, лисиця показала їм на мавпу:
—  Бачите, якого царя ви обрали? Пишайтеся тепер ним! Звірі   оточили   пастку.   Дивляться — а   там   мавпа,   зіщулена
й жалюгідна.
—  Що сталося? — питають здивовані  звірі.— Як   вона   туди влізла? Де скарб?
—  Спитайте її! —- переможно засміялася лисиця.— А скарб — то шматок м'яса] Пані мавпа кинулась у воду, не спитавши броду. От і вскочила в халепу. І цього недоумка, любі мої, ви обрали царем? Чого ж мовчите?
Звірі дивилися то на лисицю, то на мавпу. Нарешті озвався вовк:
-— Правду лисиця каже!
—  Авжеж, правду! — підхопили всі.— Ніяк не вийадає мавпі царювати!
—  Тож скиньмо її з престолу! — вигукнула лисиця.— Бо Інакше . весь світ з нас глузуватиме!
—  Мудро каже лисиця... Та спершу визволімо мавпу з пастки. А потім оберімо нового царя!
—   Чудово! — зраділа лисиця.— Нарешті я чую голос розуму. Отож випустили звірі мавпу та добре посміялися з неї. А згодом посідали знову кружка на галявині — обирати нового царя. Вийшла на середину лисиця й сказала:
—  Тепер будьте розважні. Правду кажучи, сердешна мавпа не винна. Що вона вміла — те й показувала. Винні ви самі, бо ні сіло ні впало обрали царем блазня, не подумавши, до якого лиха він може вас довести.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 110.


Останні коментарі до сторінки
«Езопова байка "Мавпа та Лисиця"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар