"Лисиця й Лев" (зі збірки "Езопові байки")


ЛИСИЦЯ Й ЛЕВ

- Ти вже виріс, став справжнім лисом,— сказала Хитрунчикові мати-лисиця одного гарного літнього ранку, напоєного пахощами трав і квітів.— Можеш виходити на полювання сам. Я в твоєму віці сама собі їжу добувала. Либонь, я розповідала тобі про пригоду з дикими качками...
—   Аякже, мамо, аякже! -— вихопився Хитруичик, боячись, що мати знову почне повчати його на своїй давній пригоді, котру він слухав стільки разів, що й чути вже не міг.
—   Ну, то ходи оглянь околиці. Та далеко не заходь, і в обід, повернися, розкажеш, що бачив, як полював.
—  Біжу, мамо,— зрадів Хитрунчик.
—  Бувай здоровий. Ні пуху ні пера!
Лисиця стояла біля нори й задоволено стежила за сином, аж поки він зник за деревами. Тільки тоді полізла вона в нору.
Спокійно спливав час у цьому потаємному закутку великого темного лісу, неприступного людям. Лисиця поволі патрала курку на обід. Аж раптом тишу й супокій порушив якийсь шум. За мить галявиною промчав захеканий Хитрунчик і вскочив у нору. Не пізнаєш його — блідий, очі нестямні.
—  Дитино моя! — крикнула мати, покинувши курку. — Дитино моя, що тобі сталося? Чому ти такий?
Хитрунчик упав на стільця, бо ноги не тримали його.
—  Ох, матусю, що я тобі скажу! Бачив я таке страховисько, що годі й змалювати!
-— Яке ж те страховисько?
—   Величезне, руде, з довгим волоссям на шиї, із здоровенною головою! А пащека яка! Як роззявило — а там зуби!!! Зроду таких не бачив!
—   І той звір щось тобі заподіяв? Гнався за тобою?
—  Та ні, мамцю! Я ж не підходив до того чудовиська!  Воно навіть мене не бачило!
—  Отакої! То чого ж так налякався?
—  Ой, матусю, якби ти його бачила, ти б мене не питала.
—  Любий мій Хитрунчику, посидь трохи та отямся. Нема чого тобі боятися. Але сьогодні вже нікуди не підеш.
—  Баї Не тільки сьогодні — більше ніколи носа з нори не випхну!
Лисиця осміхнулася й знов узялася до курки.
А Хитрунчик і справді просидів весь день удома. І взавтра, й позавтра теж нікуди не поривався. А на третій день уранці, тільки прокинувся — каже:
-— Не можу я більше, мамо! Обридло мені сидіти в норі! Вийду я!
—  То вийди, чому 6 не вийти?
Побіг Хитрунчик. Повернувся в обід перестрашений. -— Я знову бачив ту почвару! — вигукнув.— Лежала на галявині й грілася на сонці.
—  Яка ж вона була сьогодні?
—  Трохи менша, ніж того разу. Я й тепер налякався, що там ■казати, але не так, як перше. Навіть підходив ближче й розглядав. Такенна голова... Що воно за звір, мамо, ти знаєш?
—  Та то ж лев, дитино моя. Чи ж я тобі про нього не казала?
—  А справді! То це він такий?
—  О Хитрунчику мій,  як ти  вже в світ вийшов, то  пізнаєш багато дивних речей.
Назавтра вранці Хитрунчик знов подався на полювання і відтоді почав ходити щодня.
Якось згвечері повернувся Хитрунчик до нори радий та веселий.
—  Мамо, мамо! — гукнув здалеку.— Що я тобі скажу!
—  А що, синочку?
—  Я знову бачив лева. На галявині. Пішов я туди, бо ще перед ■кількома днями нагледів там куш дикого винограду. Ягоди були зелені. Сьогодні я подумав, що вони, певно, вже дозріли, І вирішив покуштувати. Підходжу — аж бачу просто себе лева. Спершу я розгубився й хотів утікати, але глянув на нього ще раз. і вмить страх кудись подівся. І набрався я такої одваги, що ти й не повіриш!
—  Якої ж?
—  Я підійшов і заговорив до нього.
—   Справді?
—   Слово честі, мамо!
—  Що ж ти йому сказав?
—   «Добрий    день,    леве, — кажу, — сьогодні    гарна    днина, авжеж?» — «Авжеж, гарна, моє лисенятко,— відказує лев.— А ти що тут робиш?» — «Прийшов до цього куща скуштувати винограду. Не знаєш — достиг він уже? Кілька день тому був ще зелений».
Лев засміявся та й каже: «Я до нього не підходив, він мені не смакує. Може, досі й дозрів. Ходи-но, маленький, сам поглянь».
Я йому красненько подякував, нарвав ягід та й подався геть. Сміх бере, коли згадаю, якого страху я набрався, вперше побачивши леза. А зараз сам заговорив до нього! Ти віриш мені, мамо?
—  Вірю, синку. Бо знаю: найстрашніші речі, коли до них звикнеш, стають нестрашними.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 73.


Останні коментарі до сторінки
«"Лисиця й Лев" (зі збірки "Езопові байки")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми