Езоп
БАТЬКО ТА ДОНЬКИ
(байка у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Мав один чоловік двох дочок. Коли вони стали на порі — віддав їх заміж — одну за городника, другу за гончаря.
Якось у неділю батько надумався:
— Піду-но навідаю дочок. Вже давно їх не бачив, вже скучив за ними.
Подався спершу до старшої, що була за городником.
— День добрий, доню!
— Прошу ласкаво, татуню, — зраділа дочка. — Я теж знудьгувалась за тобою, але стільки маю роботи, що ніколи вибратися.
— Як тобі живеться, доню? — питає батько.
— Добре, татку. Оце посадили капусту, селеру та й чекаємо дощу. Земля суха-сухісінька, а на небі ні хмаринки. Біда та й годі!
— Може, скоро піде дощ, Доню.
— Якби-то! Тоді б наша городина пішла вгору. Ми б вторгували за неї чималі гроші. Молися, татку, щоб пішов дощ.
Батько посидів ще трохи, а потім зібрався йти.
— Навідаюся до твоєї сестри, — каже.
— Жаль, татку, що не можу піти з тобою. Треба варити вечерю. Батько попрощався й пішов. Незабаром дістався господи молодшої дочки — гончарихи.
Побачила дочка батька й дуже зраділа: обняла, поцілувала й запросила погостювати кілька день.
— Ну, як ся маєш? — питає батько. — Як господарство?
— Дякувати богові, добре. Ціла купа горщиків та цегли надворі сушиться. Коли б тільки дощу не було, а то порозкисають на глину. Нам зараз треба спеки.
— Та погода ж наче гарна, доню.
— Так, але на заході з'являються хмарки, піде дощ.
— О, таж вони маленькі, з них не буде дощу.
— Хоч би днів два ще постояло на годині; тоді б ми взяли за горщики добрі гроші. Молися, татку, щоб дощ не пішов.
Батько похилив голову.
— Ой доню, доню, а сестрі твоїй потрібен дощ. То я вже й сам не знаю, чого дужче хочу: дощу чи спеки. Хоч би скільки молився — все одно обом вам не догоджу. В однієї буде радість, а в другої — сльози. І повір мені, доню — таке трапляється не тільки з нами, але й з іншими на цьому світі.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 212.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках – глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.