На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

"Два півні" - байка Езопа


ДВА ПІВНІ

Жили в одному курнику кілька курок з курчатами і два півні. Два цибаті здорові півні з високими червоними гребенями, які вигравали на сонці. Обидва мали дужі й дзвінкі голоси.
—  Ку-ку-рі-ку!  Ку-ку-рі-ку!  Добридень  вам!  Уставайте!   Вже світає!
Луна від їхніх голосів котилася селом, і кури жваво злітали із сідал.
—   Ко-ко-ко!  Добридень вам!  Чуєте, як виспівують  рябий та жовтий?
—  Ко-ко-ко! Добридень! Чуємо, чуємо!
Жоден півень на всю округу не мав такого голосу, як ці два, і не прокидався раніше за них.
Якось свіжого Весняного ранку рябий забив, як завжди, крилами й заспівав:
-— Ку-ку-рі-ку! Добридень вам І Уставайте! Вже світає!
Жовтий і собі вдарив крилами й закукурікав. А відкукурікавши, сказав рябому:
—  А мій голос гучніший за твій!
—   Овва! — вигукнув рябий.—- В мене голос удвічі дужчий. Та й сам я більший за тебе!
—  Більший! Чи тобі в голові не потьмарилося? Поглянь, який я цибатий, які маю здорові крила, яку довгу й гарну шию!
—  Куди тобі рівнятися до мене?  Я набагато більший за тебе, і колір у мене кращий. Моє пір'я блищить, як скло, і гребінь од того палає ще яскравіше! Мої крила сині, як зоряне небо вночі, а з хвоста мого   весь світ   дивується.   Він   прегарний,   мов   букет   польових квітів!
—  А я золотий, як осіннє листя! — вигукнув жовтий.— До того я не простого роду. Діди й прадіди мої жили в заморських країнах, а мене, ще коли я був яйцем, привезли сюди. Я золотий, як сонце. Я високого роду, до чого мені твої дешеві оздоби?
—  Мій хвіст — Дешева оздоба?! — обурився рябий.— То це ти іочеш, бридкий півнисько, привселюдно сміятися з мене?
—   Бридкий? — жовтий півень  підскочив  і  настовбурчив пір'я. Але й рябий був не з тих, що дають у кашу наплювати, то й собі
стрибнув до жовтого.
І почався жорстокий двобій. Кури, перелякані, збилися в кутку. Курчата тулилися до квочок.
Розлючені півні підлітали, били крилами, клювали один одного. Спинялися на мить і знову кидалися в бій. Нарешті рябий переміг жовтого. Бідолаха сховався від сорому в курник, а звитяжець, злетівши на ворота, щосили загорлав:
-— Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рІ-ку! Я переміг жовтого півня! Я загнав його в курник! Не схоче він більше битися зі мною! Слава мені, здоровому рябому півневі з дужим голосом, синіми крилами та барвистим хвостом! Я наймогутніший у світі! Ку-ку-рі-ку! Я звитяжець!..
Орел, шугаючи у високості, почув цю похвальбу.
—  Ага, півень горлає. Дай-но гляну — може, вдасться поживитися.
Каменем упав орел з неба і, вп'явшися пазурами в рябого, зник за хмарами.
Кури жахнулися, курчата заплакали, а жовтий півень, почувші; лемент, висунув голову з курника й спитав:
-—  Що скоїлося?
А дізнавшися, засумував:
—  Бідний рябий! Я не зичив йому такого лиха. Я був певен — ми помиримося і знову товаришуватимемо.
—  Хто йому винен! — закудкудакала біла курка.— Було б співати та міру знати. Чому не сидів собі любесенько з нами, а видерся хтозна-куди та й вихвалявся перемогою? Аби не горланив, жив би між нас і біди не знав.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 61.


Останні коментарі до сторінки
«"Два півні" - байка Езопа»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар