Езоп
СОБАКА ТА М'ЯСО
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Якось пробігав собака повз ятку з м'ясом. Різник саме пішов до криниці напитися води. Собака, побачивши, що різника нема, скочив до ятки, вхопив м'ясо, шаснув на вулицю й невдовзі був за селом.
«Перейду річку, — думає,— сяду на леваді та й попоїм. Там ніхто не заважатиме».
Мчав стрімголов, аж поки дістався річки. А побачивши, що ніхто за ним не женеться, стишив біг. Незабаром уже брався кладкою на той берег. На середині кладки глянув у воду — і враз зупинився.
Річка була тиха та спокійна, у воді відбивалося все, як у Дзеркалі. І собака побачив там пса, багато більшого за нього, із здоровенним шматком м'яса в зубах.
«О,— подумав собака,— то, напевно, теляче стегно, бо воно вдвічі більше за те, що в мене! Коли б я його мав — половину з'їв би, а решту закопав у землю на запас. А цього шматка, що я поцупив, ледве на сьогодні стане. Жаль!»
І вже собака рушив був далі, але знов спинився.
«А що, як пірнути та й забрати? Хай навіть той пес більший за мене, але ж я заскочу його зненацька; він перелякається і впустить м'ясо. Я схоплю і втечу».
Не гаючи часу, кинув собака своє м'ясо у воду, а сам шубовснув якраз туди, де був собака з багатою поживою.
Борсався, борсався, пірнав, пірнав — але ні собаки, ні м'яса нема й сліду.
Розчарований, поплив собака до берега.
— Утік од мене, — бурмотів він. — Побачив, що я стрибнув у воду, то й дременув. Щастить же йому!
— Про кого мову ведеш, собако? — спитала сорока, що сиділа неподалік на дереві.
— Та про того пса з телячим стегном у зубах. Чи ти не помітила, куди вій побіг?
Сорока зайшлася сміхом.
— А, здоров би ти був, який же ти недотепа!
— Чом це я недотепа?
— Бо там не було ніякого пса з телячим стегном. То ти сам одбивався у воді, мов у дзеркалі.
— Та невже?
— Отож-то й є. Ти бачив себе самого в річці. — А ти не брешеш?
— Не віриш — подивися ще раз.
Собака нахилився з берега й знову побачив у воді пса.
— Ну, а тепер гавкни: побачиш, що й той гавкне... То второпав нарешті? Це твоє відображення.
Собака послухався сороки; невдовзі він прибіг назад, підібгавши хвоста.
— Правда твоя, сороко,— каже. — Марно втратив я м'ясо!
— Журись не журись,— відповіла скрекотуха,— а коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє. Так тобі й треба.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 200 – 203.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках – глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.