Езоп
ОЛЕНЬ І ВИНОГРАДНИК
(байка у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Якось на зеленому схилі гори пасся гарний золоторогий олень. Був теплий, погожий осінній день. Та, на лихо, помітили оленя мисливці й помчали до нього. Олень теж побачив мисливців, але тоді вже, коли ті, цілячися з луків, підступилися близько.
«Лишенько моє, тепер ніяк утекти до лісу! — подумав олень. — Ану ж бо сховаюся в отому винограднику».
Олень щодуху кинувся вниз. А мисливці, напнувши тятиви, побігли слідом. Проте олень устиг заховатися.
— Стійте! — гукнув один мисливець. — Оточіть виноградник та гарненько видивляйтеся — він десь там. А коли вибіжить на поле, ми одразу його побачимо.
Мисливці поставали, спостерігаючи за кущами винограду. Але олень заховався так добре, що жодне око не могло його примітити.
— Де ж він дівся? — питає один із мисливців.
— Напевне, встиг ускочити в ліс, — каже другий.
— Ні, — докинув третій, — ми добре пильнували і, коли б він з'явився, неодмінно побачили б.
— У полі теж не видко, — промовив четвертий. — Що ж робити?
— Ще пошукаймо. — озвався п'ятий мисливець. — Не знайдемо — що ж, нічого не вдієш.
Мисливці востаннє обдивилися виноградник, та знову марно. Нарешті, їм набридло шукати та чекати.
— Ходімо, — каже один, — певне, олень таки втік од нас.
— Ходімо, — погодились мисливці та й подалися гуртом геть. Олень дуже зрадів, побачивши, що його вороги пішли:
— Я врятувався — аж не віриться!
Та й ну на радощах шматувати листя й солодкі грона винограду!
Біг олень од куща до куща, розсував гілки, розгойдував листя — одне слово, геть знетямився й забув про небезпеку.
І скоїлося непоправне — треба ж було озирнутися одному мисливцеві!
— Гляньте! — гукнув він до товаришів. — У винограднику щось ворушиться! Ходімо подивимось, що воно таке! Мерщій!
Мисливці побігли до виноградника — і побачили оленя.
— Ось він!
Олень кинувся тікати, мисливці — за ним.
Мчить олень, серце йому калатає із жаху, а в голові одна думка снується:
«Чому я не стояв нишком у винограднику? Він сховав мене від небезпеки, а я, невдячний, потоптав гостинність його й доброту, понівечив. От і караюсь по заслузі!»
Отак і деякі люди бувають покарані за те, що не цінують своїх благодійників.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 44 – 48.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.