Езоп
ШАХРАЙ І КОРЧМАР
(байка у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Був собі колись хитрий хлопець, який, замість того, щоб чесно жити й працювати, часто лукавив і ошукував довірливих людей. Набридло йому сільське життя, і надумав він до міста податися. Зранку вирушив у дорогу, а надвечір дістався до однієї корчми й зупинився заночувати. Смачно повечеряв, добре виспався на м'якій постелі, і вранці був бадьорий та веселий.
Хутенько одягся та й пішов снідати, наспівуючи пісеньку. Корчма була порожня, а корчмар сидів на порозі й грівся на сонці.
— Бачу, небагато в тебе гостей, — каже хлопець.
— Сьогодні свято, хлопче, люди відпочивають; опівдні поприходять сусіди — випити по келиху вина.
Нагодував корчмар подорожнього та й сів з ним на порозі.
— Коли б я навіть не знав, що сьогодні свято — однаково здогадався б, — сказав хлопець. — Бо на тобі святкова одіж.
— Ще й нова-новісінька, — гордовито відповів корчмар. — Нині вперше вбрався.
— Носи на здоров'я, — промовив хлопець, хитро поблискуючи очима.
«Далебі, він зовсім дурний, — подумав, — тож треба так зробити, щоб одіж стала моєю».
— Дякую, парубче,— сказав корчмар. — Чи далеко вибрався?
— До міста. А ти давно тут живеш?
— Давно. З діда-прадіда, й нікуди ще не виїздив.
— Невже ніколи не подорожував?
— Ніколи. Але дуже б мені хотілося побачити море. А ти коли-небудь його бачив?
— Чи бачив я море? — засміявся хитрун. — Та в мене ж батько — моряк, і має свої кораблі, що плавають усіма морями світу. Я ще змалечку плавав по чужих краях. Пам'ятаю, пливли ми якось до Корінфа; на другий день знялася буря, й корабель почало кидати з хвилі на хвилю.
По цих словах хлопець позіхнув і завив по-вовчому.
— Чого ти так виєш? — перелякано спитав господар.
— Як тобі сказати, чоловіче добрий, напевне, мені пороблено. І сам не збагну, що це таке. Коли отак позіхну тричі та завию — зразу перекидаюся на вовка. А хто попадеться в мої пазури — вже не вирятується. Уаввв! — удруге позіхнув хлопець.
Зблідлий корчмар підвівся з порога, але хитрун ухопив його за полу.
— Не кидай мене, чоловіче добрий, посидь ще трохи, потім забереш мій одяг, навіщо ж має пропадати. Бо я перегодом знову стану людиною... Уаввв!.. — хлопець роззявив рота й позіхнув, не випускаючи поли.
— Рятуйте! — заволав корчмар. — Він знову позіхає!.. Це ж він зараз перекинеться на вовка! О лихо!
Та й кинувся тікати до корчми, а вскочивши туди, засунув за собою двері.
Але одіж його лишилася в руках хитруна.
Довго сидів корчмар, зачинившися, трусячись із жаху. Нарешті почув стукіт у двері та людський голос:
— Ти що, не торгуєш сьогодні?
Корчмар упізнав голос свого доброго приятеля й зрадів.
— Зараз одчиню! Але спершу скажи — тобі вовк не траплявся, коли ти йшов до мене?
— Вовк? — здивувався той. — Та звідки б він тут узявся? Корчмар осмілів і, відчинивши двері, розповів приятелеві про халепу, що трапилася з ним.
— Далебі, я ще дешево відбувся — зберіг собі життя.
— Ну ж і дурень! — зареготав приятель. — Пройдисвіт наверз тобі казна-чого, аби забрати нову одіж. А міг би забрати й більше. Така кара спостигає диваків, які вірять усьому, що бовкне перший-ліпший шахрай, не думаючи, чи то правда, а чи вигадка.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 52 – 57.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.