На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Езопова байка "Лев і Бик"


ЛЕВ І БИК

Гуляв собі якось зеленою левадою бик. За левадою починався густий, темний ліс, що широко розкинувся довкола й губився далеко в горах. В лісі водилося багато Всякого звіра, і був там лев, лютий, підступний, якого боялося все живе.
І треба ж було вийти левові на узлісся саме тоді, коли бик, не думаючи про небезпеку, спокійно скуб травицю.
— Оце так бик! — захоплено вигукнув лев.— Такого здоровенного й гладкого я ще не бачив. Добра була б пожива! Жаль тільки, що в нього такі страшні роги, а я охляв за ці дні з голоду. Хто-зна, чи й подужаю такого бицюру. А залишати шкода... Треба щось придумати.
Спинився лев і став міркувати, як скрутити бикові в'язи. Думав, думав та й каже:
— Ану ж заманю його до свого лігва, а там уже моя взяла. Кинусь на нього й роздеру.
Не гаючи часу, подався до бика.
—  День добрий, биче!
—  День добрий! — насторожено відповів той.
—  Побачив я тебе й зрадів:  великий ти і дужий. Тільки ти й можеш бути мені другом. ЦДо ти на це скажеш? Заприятелюємо? Житимемо в лісі, і обом нам буде добре.
Бикові сподобалося, що лев хоче товаришувати з ним. Адже він царського роду, і для кожного звіра велика честь — мати такого друга. До того, лев теж молодий та дужий, тож їм не страшні будуть ніякі вороги.
—  Був би щасливий з такого товариства,— відказав бик.— Мені теж обридла самота.
—  О, тоді треба   відсвяткувати цю подію! — вигукнув   лев.— Саме сьогодні мені принесли вівцю і я збирався зробити печеню. Може, й ти прийдеш.на обід?
—  Неодмінно прийду.
—  Ну, то я жду тебе опівдні біля свого лігва. Знаєш, де воно?
—  Ні, не знаю.
—  Пам'ятаєш дуплисте дерево біля джерела?
—  Атож.
—   А трохи далі за кущами є печера. Там я на тебе й чекатиму.
—  Згода,— сказав бик.
Лев почвалав до лігва, а бик зостався на леваді. Коли сонце підбилося вище, пішов у ліс і незабаром дістався до дуплистого дерева. Лев уже чекав на нього, і невдовзі вони ввійшли до печери. Бик оглядівся. Печера була простора й висока.
—  Гарно тут,— промовив бик.
Під величезними казанами й довжелезними рожнами горїв вогонь. Але вівці ніде не видко. Бик затремтів.
—  Вибачай, друже, але я прийшов сказати, що не зможу сьогодні обідати з тобою.
—  Чому? — здивувався лев.
—  Забув, що треба негайно зробити одну роботу. Мені час іти. Лев насупився.
—  Спершу пообідаймо,— каже,— а тоді вже підеш.
—  Та я не від того, але, на жаль, не можу. Ще буде нагода потрапезувати разом. А зараз мушу йти.
Лев розгнівався.
-— Слухай, друже, не віриться мені, що ти маєш таку нагальну справу. Скажи по щирості: чому не хочеш зі мною обідати? Що тобі не до вподоби? Хіба я не запросив тебе в гості? Не любо зустрів? Чому ж ти тікаєш?
Бик став навпроти лева й відповів спокійно:
—  Кажу тобі ще раз, друже,— я таки піду. Бо, бачу, наготував ти казани не на вівцю, а на бика.
І бик хутенько подався геть. Діставшися левади, знову припав до трави, думаючи:
—   У сто крат ліпше бути самотнім, аніж приятелювати з тим, кого гаразд не знаєш. Добре, що я повівся так з левом. Тепер таких друзів здалеку пізнаватиму.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972


Останні коментарі до сторінки
«Езопова байка "Лев і Бик"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар