На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Езопова байка "Пастух-жартівник"


ПАСТУХ-ЖАРТІВНИК

Колись та десь був собі пастух, пас у горах вівці. *^  Розкладав часом багаття під деревом, а то сидів і дивився на гори, де інші пастухи пильнували свої отари.
Одного дня пастух геть занудився біля овець, і схотілося вигадати йому якусь забавку. Думав, думав — і надумав. Став на великий. камінь і закричав:
— Вовки! Вовки! Рятуйте!
Почувши крик, ближчий пастух побіг на допомогу. Хлопець побачив його і зрадів.
«Ну, тепер посміюся,— думає.— Хай ще й інші прийдуть». І знову загукав:
—   Вовки! Вовки на моїх овець! Ряту-у-йте!
Почули його інші пастухи та кинулися щодуху на крик.
—  Де вони? — питали в хлопця.— Де?
-— Хто? — здивувався пастух, що сидів собі спокійно на камені.
—  Та вовки ж! Де ти їх бачив? Кажи швидше! Але пастух зареготав.
—  Ха, ха, ха! Ха, ха, ха!  Невже ви й справді повірили, що вовки? То ж я хотів тільки налякати вас та пожартувать!
—  Добрий мені жарт! — гнівно промовив один пастух.
—  То це ти змусив нас бігти, мов навіжених, аби посміятися? — підхопив другий.— Батогом би тебе почастувати, щоб сам так побігав! Ходімо, хлопці, хай йому грець!
І пастухи подалися до своїх овець.
А хлопець дуже тішився з своєї витівки і сміявся з недотеп.
—   Пождіть трохи — я ще з вами пожартую. Вдалося раз, то-вдасться й вдруге.
І справді, за кілька день хлопець, пасучи вівці, знову закричав:
—  Вовки! Вовки! Рятуйте!
Пастухи зачули крик та й кажуть один одному:
—   Чуєш, знову кричить?
—  Та чую! Та, може, він знову жартує?
—  А коли ні?
—  Ну, то біжімо!
—  Хутчій!
І щосили кинулися бігти. А прибігши, побачили — хлопець заходиться сміхом.
—  Ха, ха, ха! Ну й дурні легковірнії
—  Ти знову смієшся з нас, негіднику?
—  Тут мало серця не повискакували, поки добігли!
—  А я що, вас гнав? Були б розумніші — змикитили б. Ха-ха-ха!
Пастухи розгнівалися не на жарт, але нічого не сказали і мовчки повернулися до своїх овець.
Минув якийсь час. Одного разу сидів пастух під деревом біля багаття і раптом, глянувши на отару, завмер із жаху. Величезний вовцюга, вишкіривши зуби, мчав просто на овець.
—   Ой матінко моя! Вовк! — вигукнув хлопець і кинувся бігти геть.
—   Вовк! Вовк! Рятуйте! 0й,  мої вівці! Пробі! Сюди! А пастухи, зачувши крик, засміялися.
—  Чуєте цього брехуна?
—  Та чуємо. Знову жартує, але нема дурних. Годі вже. А пастух невгавав:
—   Пробі! Вовк! Рятуйте! Справді вовк! Мерщій біжіть, бо овець пороздирає!
—   Гукай   когось   іншого! — крикнув   один   пастух.— Ми   вже знаємо твої жарти.
—  Правду   кажу!   Правду!   Ходіть   побачите!   Мерщій   біжіть! Пробі!
-— Знову нас дуриш? — гукнув інший пастух.— Бери когось іншого на кпини.
Ніхто не поспішив хлопцеві на допомогу.
А вовк роздер кілька овець та й зник у лісі.
Відтоді пастух затямив: коли хочеш, аби тобі вірили,— ніколи не кажи неправди.                                                                :

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 63


Останні коментарі до сторінки
«Езопова байка "Пастух-жартівник"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар