На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Байка "Шахрай і корчмар" (Езоп)


ШАХРАЙ І КОРЧМАР

Був собі колись хитрий хлопець, який, замість того щоб чесно жити й працювати, часто лукавив і ошукував довірливих людей. Набридло йому сільське життя, і надумав. він до міста податися- Зранку вирушивши в дорогу, надвечір дістався до однієї корчми й зупинився заночувати. Смачно повечеряв, добре виспався на м'якій постелі, і вранці був бадьорий та веселий.
Хутенько одягся та й пішов снідати, наспівуючи пісеньку. Корчма була порожня, а корчмар сидів на порозі й грівся на сонці.
—   Бачу, небагато в тебе гостей,— каже хлопець.
—   Сьогодні свято, хлопче, люди відпочивають; опівдні поприходять сусіди — випити по келиху вина.
Нагодував корчмар подорожнього та й сів з ним на порозі.
—  Коли б я навіть не знав, що сьогодні свято — однаково здогадався б,— сказав хлопець.— Бо на тобі святкова одіж.
—  Ще й кова-новісінька,— гордовито відповів корчмар,— Нині вперше вбрався.
-— Носи на здоров'я,— промовив хлопець, хитро поблискуючи очима.
«Далебі, він зовсім дурний,— подумав,— тож треба так зробити, щоб одіж стала моєю».
—  Дякую, парубче,— сказав корчмар.— Чи далеко вибрався? -— До міста. А ти давно тут живеш?
—  Давно. З діда-лрадіда, й нікуди ще не виїздив.
—   Невже ніколи не подорожував?
—  Ніколи. Але дуже 6 мені хотілося побачити море. А ти коли-небудь його бачив?
—  Чи бачив я море? — засміявся хитрун.— Та в мене ж батько моряк   і   має свої кораблі,   що   плавають   усіма   морями   світу. Н ще змалечку плавав по чужих краях. Пам'ятаю, пливли ми якось до Корінфа; на другий день знялася буря, й корабель почало кидати з хвилі на хвилю.
По цих словах хлопець позіхнув і завив по-вовчому.
—  Чого ти так виєш? — перелякано спитав господар.
—  Як тобі сказати, чоловіче добрий, напевне, мені  пороблено. І сам не збагну, що це таке. Коли отак позіхну тричі та завию — зразу перекидаюся на вовка. А хто попадеться в мої пазури — вже не вирятується. Уаввв! — удруге позіхнув хлопець.
Зблідлий корчмар підвівся з порога, але хитрун ухопив його за полу.
—  Не кидай мене, чоловіче добрий, посидь ще трохи, потім забереш мій  одяг,  навіщо  ж  має  пропадати.   Бо  я  перегодом   знову стану людиною... Уаввв!..— хлопець роззявив рота Й позіхнув, не випускаючи поли.
—- Рятуйте! — заволав корчмар.— Він знову позіхає!.. Це ж він зараз перекинеться на вовка! О лихо!
Та й кинувся тікати до корчми, а вскочивши туди, засунув за собою двері.
Але одіж його лишилася в руках хитруна.
Довго сидів корчмар, зачинившися, трусячись із жаху. Нарешті почув стукіт у двері та людський голос:
—  Ти що, Не торгуєш сьогодні?
Корчмар упізнав голос свого доброго приятеля й зрадів.
—   Зараз одчиню! Але спершу скажи -— тобі вовк не траплявся, коли ти йшов до мене?
—   Вовк? — здивувався той.— Та звідки б він тут узявся? Корчмар осмілів і,  відчинивши двері, розповів приятелеві про халепу, що трапилася з ним.
—   Далебі, я ще дешево відбувся — зберіг собі життя.
— Ну ж і дурень! —зареготав приятель.— Пройдисвіт наверз тобі казна-чого, аби забрати нову одіж. А міг би забрати й більше. Така кара спостигає диваків, які вірять усьому, що бовкне перший-ліпший шахрай, не думаючи, чи то правда, а чи вигадка.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972


Останні коментарі до сторінки
«Байка "Шахрай і корчмар" (Езоп)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар