Езоп
ЛЕВ, ВІСЛЮК ТА ЛИС
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Зустрілися якось у горах лев з лисом.
— Як ти тут опинився? — питає лис. — Раніш я тебе в наших краях не бачив.
— Прийшов пополювати,— відповідає лев.
— Марні сподіванки! — засміявся лис. — Треба було спершу дізнатися, чи тут є бодай нікчемні миші, Я сам збираюся кидати ці місця, хоч народився й виріс у горах.
— А куди ж ти підеш?
— До Великого Лісу. Чув я, що там удосталь всякої звірини та птаства,
— То, може, разом пополюємо?
— Чому б і ні? Хто, скажи мені, не хотів би мати лева за товариша?
Отож вирушили вони вдвох до Великого Лісу. Спустилися з гір у долину, йдуть полем, коли дивляться — пасеться віслюк.
— Може, візьмемо і його з собою? — каже лис,— Вій спокійний і добрий, а втрьох іти веселіше.
— Візьмемо, то й візьмемо,— згодився лев. Підбіг лис до віслюка та й каже:
— Ходімо, віслюче, з нами до Великого Лісу полювати!
— Дякую! — зрадів віслюк. — Піду залюбки! Я тут в самотині так знудьгувався!
Подалися вони всі разом, розповідаючи один одному цікаві бувальщини. Лев розказував про полювання в далеких краях, лис хвалився своєю кмітливістю, віслюк і собі докидав часом слово, розумне та розважне.
Так непомітно збігав час; дорога видалася їм легкою й короткою.
Назавтра рано-вранці добулися вони до Великого Лісу — густого та темного.
— Перш ніж починати полювання, — мовив до друзів лис, — треба домовитися про здобич. Я пропоную зносити її докупи, а потім поділити. Згода?
— Згода, — відповів лев. Віслюк теж пристав на пропозицію.
Почали вони полювати. Скоро на галявині виросла купа смачної поживи.
— Бачиш? — мовив лис до лева. — Хіба я тобі не казав, що тут добудеш усе, чого тільки забажаєш?
— Авжеж, добре, що ми сюди прийшли. Але час уже й поділити нашу здобич! Хто це зробить? Може, ти, віслюче?
— Коли я, то й я, — погодився той.
А що був він чесний, то й поділив упольоване порівну на трьох, аби нікого не образити.
— Вибирайте! Кожному по купці!
Лев насупився. Не сподобався йому поділ. Хіба гідно лева, перед яким тремтить уся звірина, велика й мала, діставати таку саму пайку, як і віслюк? Зухвалець цей вухань, та й годі! Як він посмів наносити собі таку купу, коли тут є поважніші за нього звірі? Слід за це його покарати.
І лев зненацька кинувся на бідолаху-віслюка, повалив його на землю, вп'явся зубами й пазурами та гриз, аж поки той духу пустився. А тоді повернувся до лиса та й каже:
— Тепер нас двоє. Поділи-но знову все спочатку і дай мені мою пайку.
Бідолашному лисові кров похолола, як побачив, що сталося з віслюком. Та що поробиш) Заходився ділити. Все, що більше та жирніше, кладе левові, собі ж залишає дрібне та несмачне. І скоро перед левом виросла величезна купа. Друга така маленька, що нічого й їсти.
— Уже поділив, леве,— каже, з в самого серце заходиться із жаху. — Їж на здоров'я.
Лев Задоволено облизнувся.
— Чудово, лисе І — засміявся — Як гарно ти поділив! Але скажи мені, будь ласка, хто навчив тебе це робити? Лис відповів понуро:
— Хто навчив? Віслюкова доля навчила, леве.
Так уже ведеться, що біда одного стає наукою іншого.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 178.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –- глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.