На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Байка "Лев, Віслюк та Лис" (Езоп)


ЛЕВ, ВІСЛЮК ТА ЛИС
 
Зустрілися якось у горах лев з лисом.
 — Як ти тут опинився? — питає лис.— Раніш я тебе в наших краях не бачив.
—  Прийшов  пополювати,— відповідає  лев.
—  Марні  сподіванки! —засміявся  лис.— Треба  було  спершу дізнатися, чи тут є бодай нікчемні миші, Я сам збираюся кидати ці місця, хоч народився й виріс у горах.
—  А куди ж ти підеш?
—  До Великого Лісу. Чув я, що там удосталь всякої звірини та птаства,
-— То, може, разом пополюємо?
—   Чому б і ні? Хто, скажи мені, не хотів би мати лева за товариша?
Отож вирушили вони вдвох до Великого Лісу. Спустилися з гір у долину,  йдуть  полем,  коли дивляться — пасеться  віслюк.
—  Може, візьмемо і його з собою? — каже лис,— Вій спокійний і добрий, а втрьох іти веселіше.
—  Візьмемо, то й візьмемо,— згодився лев. Підбіг лис до віслюка та й каже:
—  Ходімо, віслюче, з нами до Великого Лісу полювати!
—  Дякую! — зрадів віслюк.— Піду залюбки! Я тут в самотині так знудьгувався!
Подалися вони всі разом, розповідаючи один одному цікаві бувальщини. Лев розказував про полювання в далеких краях, лис хвалився своєю кмітливістю, віслюк і собі докидав часом слово, розумне та розважне.
Так непомітно збігав час; дорога видалася їм легкою й короткою.
Назавтра рано-вранці добулися вони до Великого Лісу - густого та темного.
—  Перш  ніж починати полювання,— мовив до друзів лис,— треба домовитися про здобич. Я пропоную зносити її докупи, а потім поділити. Згода?
—  Згода,— відповів лев. Віслюк теж пристав на пропозицію.
Почали вони полювати. Скоро на галявині виросла купа смачної поживи.
—  Бачиш? — мовив лис до лева.— Хіба я тобі  не  казав, що тут добудеш усе, чого тільки забажаєш?
—  Авжеж, добре, що ми сюди прийшли. Але час уже й поділити нашу здобич! Хто це зробить? Може, ти, віслюче?
-—  Коли я, то й я,— погодився той.
А що був він чесний, то й поділив упольоване порівну на трьох, аби нікого не образити.
—   Вибирайте! Кожному по купці!
Лев насупився. Не сподобався йому поділ. Хіба гідно лева, перед яким тремтить уся звірина, велика й мала, діставати таку саму пайку, як і віслюк? Зухвалець цей вухань, та й годі! Як він посмів наносити собі таку купу, коли тут є поважніші за нього звірі? Слід за це його покарати.
І лев зненацька кинувся на бідолаху-віслюка, повалив його на землю, вп явся зубами й пазурами і гриз, аж поки той духу пустився. А тоді повернувся до лиса та й кажег
—  Тепе,р  нас двоє.  Поділи-но  знову  все  спочатку   і  дай  мені мою пайку.
Бідолашному лисові   кров   похолола,   як   побачив, що сталося з віслюком. Та що поробиш) Заходився ділити. Все, що більше та жирніше, кладе левові, собі ж залишає дрібне та несмачне. І скоро перед левом виросла величезна купа. Друга така маленька, що нічого й їсти.
—  Уже поділив, леве,— каже, з в самого серце заходиться із жаху.-— їж на здоров'я.
Лев Задоволено облизнувся.
-— Чудово, лисе І — засміявся-— Як гарно ти поділив! Але скажи мені, будь ласка, хто навчив тебе це робити? Лис відповів понуро:
—  Хто навчив? Віслюкова доля навчила, леве.
Так уже ведеться, що біда одного стає наукою іншого.

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського, стор. 103.


Останні коментарі до сторінки
«Байка "Лев, Віслюк та Лис" (Езоп)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар