Більше...

"Я вбачаю у цьому крила..." - поезії Сергія Губерначука


Поезії Сергія Губерначука з різних збірок. Добірка віршів для дітей. Вірші про Тараса Шевченка, про Україну, про Чорнобиль, про маму, про театр, про школу, про осінь, про Новий рік, про Різдво. Вірші, присвячені Героям Крут, про війну. Лічилки, дражнилки, скоромовки, загадки.

---------------------------

 

Перед Вами поезії, які стали вінцем творчості людини життєрадісної вдачі Сергія Ґуберначука, якого Бог наділив багатьма талантами: поет, актор, педагог, співак. Поет із високості натхнення чітко бачить і гостро відчуває навколишній світ, а все, що в ньому діється, проходить через унікальний внутрішній механізм створення образів і лягає зворушливими рядками на папір. Актор, також таким чином створюючи образи, вдихає в них життя, втілює їх на сцені в різноманітних формах та інтонаціях. Педагог наділяє ці образи розумом, морально-етичними чеснотами і через них виховує людство. Співак огортає образи в музику, в неповторну мелодію голосу, душі й серця. Всі ці іпостасі митця існували в Сергієві водночас, і такий надзвичайний збіг їх одночасного існування в одному місці в один час є дивом і даром Божим.
Кожен із цих талантів викарбувався в його душі глибинними, подекуди, болісними переживаннями, а усвідомлення їх беззаперечної присутності сформувало його як особистість і наділило відповідальністю перед Музою мистецтва, на яку дивився очима дитини. Дитяча наївність ніколи не полишала його. З цим відчуттям народжувалися дитячі вірші або ролі. Такі легкі, безтурботні і кумедні, як саме дитинство. Гра, що змалечку так серйозно захоплювала Сергія своєю дієвістю, випробуванням і прагненням бути першим, кращим, у дорослому житті переростає в прагнення творити інакше, інше, незбагненне й величне, експериментувати на рівні інтуїції, проникаючи в підсвідомість темної ночі чи летячи на крилах натхнення в етері надбуття, і бути пошуковцем і першовідкривачем нових, незвичних, цікавих і неймовірних образів у мистецтві слова й театру. Отак, філософствуючи чи страждаючи, фантазуючи чи займаючись дурничками, сміючись над світом і собою, народжувалися його неповторні поезії. Несподівано і легко.

Кожен вірш - цілий світ, наповнений неосяжною палітрою почуттів, де поет прославляє рідний край, зневажає його ворогів, надихається красою, наповнюється болем співчуття, замріюється, фантазує, все більше закохується в життя і картається від спокус його...
Мабуть, це і є повноцінне щасливе життя митця: жити там і тут водночас, у світах ним створених і в повсякденному, часто несправедливому, світі, заразом бути місточком між ними та поводарем для поціновувачів справжнього мистецтва.
У поезіях збережена унікальна мова автора, мова поліських пращурів, богданувська мова, мова бабусі Марії, яку Сергій обожнював і яка живила його життєдайною енергією, завзяттям, народною мудрістю і колоритом. Любов до бабусі й Рідного краю є нероздільною і яскраво відобразилася у його віршах.
Сергій завжди розумів, що митця оцінюють за його ж власними законами, і весь час довершував свої дітища, допоки не з'являлося внутрішнє відчуття гармонії. І тільки тоді слова переносились на чистову, каліграфічно і з відчуттям виконаного обов'язку. Можливо, тому він і відкладав на потім видання неймовірної кількості віршів. Можливо, тому відповідальність за свою працю і гостре відчуття справедливості часто ставали каменем спотикання, бо ж він завжди хотів такого ставлення до роботи від інших.
Так минали літа, минуло й недовге життя...
Тепер Поет споглядає на нас зі своїх поетичних величних світів, комусь привітно усміхається, від когось ховає свій погляд, але вічно живе у спогадах і своїх поезіях.

                                                                                          
Володимир Ґуберначук

 

 

П'ять поезій Сергія Губерначука. Сокровенно - про життєву путь. Поетичні роздуми.
Вибрані поезії Сергія Губерначука, які сповнені глибокими почуттями, філософськими міркуваннями, соціальними мотивами, любов’ю до життя, до рідною краю, до рідної мови та родини.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
                                                           * * *
 

 

Мені сниться – не насниться
            журавлиная криниця
у бабусинім селі,
            там, де ніженьки малі
рік за роком виростали –
            і тепер моїми стали,
де стоптали всю травицю,
            забруднилися в землицю,
обходили всі стежини 
            і подряпались в ожині –
та й побігли без нужди
            десь за обрій, назавжди́.

Мені сниться, не насниться
            розмальована світлиця
сонцем, барвами світанку,
            на столі – легкий сніданок,
молока духмяний глечик,
            а бабуся – коло печі.
(В мисці щось на ослінці)..,
            то вона пече млинці.
Зараз тихо підійду 
            і одненького вкраду,
та й чкурну мерщій із хати –
хто ж бо стане доганяти?

Десь сховаюсь без нужди
            за туманом, назавжди́,
де криниця журавлина,
            де бабусина хатина,
де на місці не сидиться…
            Мені сон той не насниться.

 

                * * *


Мо’ років з п’ятнадцять ніхто не співав.
Село вимирало поволі.
Давно вже весілля ніхто не справляв,
лиш по́минки в лісі та в полі.

Лиш сива трава соловіла під ніч
заспівана стомленим вітром.
Лиш баба старезна, залізши на піч,
пищала в порожню макітру.

Про пісню не знали онуки міські.
На літо, коли приїжджали,
усім, чим завгодно, звільняли мізки:
а так, щоб співать – не співали…

І раптом під вечір я чую – хори́
з далекого хутору линуть!,
ту пісню прадавню про три явори,
які під грозою загинуть.

Жінки мали тугу, бо мали любов,
і серце моє розривали –
воно пригадало ту музику знов, 
мов знов у дитинство вертало.

Я голос знайшов, мов од хати ключі, 
загублені бабою в лузі.
Я пам’ять зберіг – і пливу в далечінь,
де предки в кріпацькій напрузі.

Тремтливі хори вже замовкли давно,
а я, притулившись до ґанку,
співаю, що знаю, пірнувши на дно
дня, вечора, ночі і ранку.

 

                * * *

 

Усім Тобі завдячую, Любове,
утомою, стражданням і нудьгою,
безмежним виміром розлуки після слова,
прикрашеного злістю дорогою.
Небаченими витворами віри,
розбавленими барвами надії,
скарба́ми сліз, знеструненнями ліри
і лі́гмом сну у по́душках бездії.
Я дякую за радощі у смутку,
за поцілунки вітру на пероні,
за кинуту у мене снігу грудку
Тобою влітку, як жила на троні.
За погляди, яких сумна відсутність
полегшено поманює коханням,
за втіхи ті, що міряють доступність
блаженства сфер моли́твенним ваганням.
За всю Тебе, моя Любове світла,
я доточусь тривогою святою,
як тим єдиним днем, коли Ти стихла, 
накривши смерть ряднинкою простою.

 

                    * * *

 

 

 
 
До Бога. Поезії Сергія Губерначука
"Хвилями котиться, множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо якого свого я відчуваю щастя!

... Не губіться ніколи! Не ходіть по колу!
Біжіть прямо й прямо до святого Храму!"  

 

Сергій Губерначук. Цикл духовних поезій "Перґаменти"

Сергій Губерначук. Перґаменти. Цикл поезій про духовне. Роздуми, навіяні Біблією та Старим Заповітом.  Роздуми, про Бога, про історію людства, про буття, про долю, про Україну, про Тараса Шевченка.
У поезіях Сергія Губерначука, зібраних у книжці "Перґаменти", втілено живі слова, глибокі думки, філософські міркування, роздуми про буття і біблійні істини, вміло, у суто індивідуальній манері, створено різноманітні образи і характери, відображено соціальні особливості, історичні події, представлено відомі особи. До цього циклу тринадцять Пергаментів. Усі вони своєрідні та щирі, просякнуті душевним теплом і любов'ю або тонким і дружнім гумором.
 
Сергій Губерначук. Вірші про Україну.
 
"На злеті душі опинившись, згадай,
як грізно жилося твоїй Батьківщині!
Скинь пір’я старе і ще вище злітай –
сиґналь попри космос: "Хвала Україні!"
 
Сергій Губерначук. Вірші про Тараса Шевченка.
"Візьми Шевченкові томи –
і плач над ними, плач над ними.
Шевченком Бога обійми –
й хрестись хрестами золотими.
Хай сльози відповідь дають
на все пригноблене дитинство,
на те, як зміцнювалась лють
і поставало українство."
 

 

Сергій Губерначук. Лірика. Про кохання

Сергій Губерначук. Поезії про кохання та любов.

"Полюбилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без молитв…
Помолилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без любові…"  

 

Сергій Губерначук. Примхи кохання. Цикл поезій.
 
"Відкинь щодення!
Твердощі ствердінь.
Залиш печаль на покуті спонуки.
Відзнач любов на тлі як світлотінь,
моя художнице, моя розлуко!"

 

Сергій Губерначук – мамі...

Сергій Губерначук. Вірші про маму

 
"...Серце твоє, мов приліт
        пташо́к,
мов гай, що цвіте й щебече.
Очі, мов карі черешні
        з гілок,
що вечір поклав на плечі..."
 
Сергій Губерначук. Поезії про театр - зі збірок Пергаменти та Усім тобі завдячую, любове
 
"Добрий день.
І добра осінь.
Сцена. Сцена. Сцена. Сцена. 
Навіть тиха роль голосить.
Всіх нас грає Мельпомена..."

 

Сергій Губерначук. Вірші про Поезію

Сергій Губерначук. Вірші про Поезію
 
"Ти даєш мені все! Ти – мов сонце велике!

На палаючий день перероджуєш ніч
і на крилах пісень, полохливих і диких,
надсилаєш мене до божественних віч!.."

 

 
Сергій Губерначук. Роздуми про різне.
"Священний подарунок від Бога – й до Бога 
для кожної живої душі – 
дорога Віри, Надії й Любові, 
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духу"

 

 
Віршовані міфи та легенди від Сергія Губерначука. Мавка, вітер та журба.
"Мавка моя лісова,
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лісова,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –  в тебе осінні слова…
Мавко моя лісова…" 

 

Сергій Губерначук. Притчі у віршах

Сергій Губерначук. Притчі у віршах. Древньокитайська притча  на український лад

"Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку."
 

 

 

Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей

Сергій Ґуберначук. Добірка віршів для дітей. Сопілка

"Грати я не вмію – все одно навчуся!
Будуть танцювати тато і матуся.
Все село, вся область, місто і держава!
Грай, моя сопілонько!
Нас чекає слава…" 
 

 

Сергій Ґуберначук. Про хлопчика Чухмарика. Вірш про школу.
"У хлопчика Чухмарика
ми бачили ліхтарика.
Він чомусь вночі не спить,
щось під носа гомонить,
лиш – з-під ковдри крадькома
блимне світло – і нема..." 

 

Сергій Губерначук. Абетка (Алфавіт)
 
"Осінні дива́ злива змива,
барви плутає вітер.
Давай, іди – збирай плоди, 
розсипане золото літер." 

 

Різдвяні вірші від Сергія Губерначука

вірші до Різдва Христового

"У хлів увійшов – і осліп:
яскриться пшениці сніп!
Коло корівки телятко сповито!
Золота молотого в ясла налито!
З морозу – в таке тепло!
Любов – це тривке джерело!"

 

 

Поезії Сергія Губерначука "Зимові картинки"

Зимові поезії Сергія Губерначука

"Ваші сни обвисають
верхівки ялинових крил.
Сни-сніги во зимі.
Мов ракети, злітають
у вирій різдвяні дерева..."
 

 

Сергій Губерначук. Вірші про весну. Якийсь таємний запах у весни.
 

"Переливайся з себе – в мене,
цю кров поезії помнож,
дерева зодягни в зелене, 
гаї фантазій розтривож..." 

 

Сергій Губерначук. Поезії про літо

Сергій Губерначук. Вірші про літо. Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша.

"Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша,
відгірчила чорним чаєм ніч.
Поцілунок сонця й повні жмені ви́шень
я несу до тебе через гич..."

 

Сергій Губерначук. Осінні поезії

Сергій Губерначук. Вірші про осінь.

"По́ро моя пізня, злякана зимою,
не тремти останнім листом, не біжи за мною
жовтим вітром, шляхом битим,
полем, полем, полем…"  
 
 
Пісні на слова Сергія Губерначука.
"Про наш час, про Україну", "Веселі та жартівливі пісні" - такі добірки пісень на слова Сергія Губерначука знайдете у цьому пісенному розділі.

 

Читайте також вірші Сергія Губерначука у таких розділах:

Поезії Сергія Губерначука з різних збірок

 Вірші про Великдень

 Скоромовки

 


Сергій Губерначук. На кожен день. Цикл поезій. Картина голландського художника Віллема Хайєнраєтса (Willem Haenraets). "На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…"

(Сергій Губерначук)

Природа навколо нас. Поезії Сергія Губерначука про навколишній світ "Любити природу одну, що змінилася іншою,
складати колекцію барвну з фіналів її,
моритись майбутньою нею, вмирати з торішньої –
призначений той, хто, як циган, гуляв по землі."

(Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук.  Героям Крут

"На кривавому полі,
на горбочку край Крут
вітруганища голі
забігають в редут,
мертвим холодом стрілять,
світ шугають на сме́рть,
мов надіяться й вірять
відстоя́ти цю твердь!.." (Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Вірші Про Чорнобиль "Ніхто нічого ще не знав
ні сном - ні духом 
про те, що дехто вже сконав.
Земля їм пухом.

Ми йшли на зоряний парад
Хрещатим Яром,
несли червоний транспарант.
Собі ж на кару..." (Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Вірші до Нового року"Гірлянди словес на ялині гри –
    цей Новий рік.

"Скільки новин, подарунків, чудес!"
    цей Новий рік..."

(Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Жартівливі вірші. Нісенітниця."Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгі́р тече.
Мертве живе народить.

Нісенітниця та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
лише поет і пише!" 
 (Сергій Губерначук)

 Сергій Губерначук - про книгу (з книги Переді мною...)"Геніальний спосіб був і є – Книгою…
напиши її рукою лівою – не виходить!
піт цигкий на пу́чках стане кригою –
надто холод розуму попід гривою
бриґантиною здавався,
бриґантиною…" (Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Вірші для батьків. Вірші про дітей.  До Дня народження. Спи і сопи."Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє."

(Сергій Губерначук)

 

Сергій Губерначук. Вірші про війну. Малюнок Дарини."Зупиніться ось тут…
Подивіться: йому – дев’ятнадцять,
а його вже нема,
і зима побілила портрет…"

(Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Від теперішнього до майбутнього. Цикл поезій."Здається, після себе я
зненацька спалахну новим життям,
побачу і піду, навчусь новим словам, 
і помилку зроблю а чи не в кожнім слові,
перш, ніж скажу, що я відвідав храм
свого життя, натхнення і любові…
Здається, й після себе я
піду у світ..,
але на іншій мові..." (Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Поезї циклу Правда у житті."На вулиці Правди не будуть брехати!
Сказали ж: не будуть, то значить – не будуть!
Зачинять – сказали – старі аґітха́ти,
знесуть аварійне – нове побудують…"

(Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Вибрані прононси"Уроки географії були мої улюблені.
З учителькою з Африки 
ми грали в географію.
Підручники тоді були придумані,
і ми на картах ворожили і на глобусах,
у чорнім гримі і з пов’язками на стегнах
зі стрілами довкола школи бігали."  (Сергій Губерначук) 

Сергій Губерначук. Поезії про багатство, труд та нагороди"День побагатшав на сонце,
на райські свічада жнив,
бо саме у цій ось точці
я голову в шані склонив..."

(Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Життєві повороти. Цикл поезій. Анґели чують думки.

"Життя – щасливе відчуття,
щасливе від життя.
А як зібрався в небуття –
не пнися власним "я".

Чекай на анґелів – вони
протиснуться в думки,
а мовні ди-я-во-ли-ни
зжеруть себе-таки."   

(Сергій Губерначук)

Сергій Губерначук. Кутки життя. Цикл поезій. ПолудаЗадвірків євбазівських віденський кшталт.
Нічної душі астрономія.
Вуста розчленує на слово, на ґвалт
юродива фізіономія!"

(Сергій Губерначук)


Останні коментарі до сторінки
«"Я вбачаю у цьому крила..." - поезії Сергія Губерначука »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті