|
|
Сергій Губерначук Відчинивши місячне віконце... Відчинивши місячне віконце
* * *
Атестат Ви вийшли вже в останнє із-за парти, Ми ж, що могли, що наші душі мали, Щоб решту років, світ складний, широкий Ви йшли малі, тримаючись за ручки, Він вас учив любити і радіти, Ідіть в дорогу, вирушайте в люди! Де б не були – цінуйте Україну! |
|
|
|
Сопілка Гей, ти моя сопілонько! Гей, ти моя сопілонько! Гей, ти моя сопілонько, Грати я не вмію – все одно навчуся! |
|
|
|
* * *
Мені сниться... Мені сниться – не насниться Мені сниться, не насниться Десь сховаюсь без нужди |
|
|
|
Чубань Наш Чуба́нь такий чубатий! Ви не вірите, малята? |
|
|
|
Білі коні Їдьмо, мамо, туди, на той бік – Там на тій стороні, за туманом, Їдьмо, тату, туди, на той бік –
* * *
Знову на морі я... Та ж само історія.
* * *
Коники З хліба коники ліпив. |
|
|
|
А міст, взагалі, не існує у світі... А міст, взагалі, не існує у світі, – І фон всюди білий, Відтіниться місто в роботі, – в пейзажі, Я знов із Ним вийду на вулиці міста, Я можу Його цілувати при людях. І вийду по тлу до високого буку, А міст – не буває, зовсім не існує, І картина та для сина...
* * *
Золотко моє заснуло в люлі Золотко моє заснуло в люлі, Бовкає годинник – і зозуля
* * *
Спи і сопи. |
|
|
|
Чупа-Чупс – А чому Оленкин пупс Відізвалася Оленка: Заперечила Наташа: І заплакала Оленка:
* * *
Дубчик Ріс у лузі довгий дубчик. Тільки хто його ламає –
* * *
Ремінець Загубився ремінець – – Що ж і зараз безкінця Швидше, Ромцю, одягни, Може, в тебе їх немає? І шукає кілька днів
* * *
Голубці Довго з ложкою в руці Їх усіх за щоки пхає, Ми дивуємося з Ніни – Потім ледве проковтнула – Хух! У мене сто очок!
* * *
Тетеря Ти – поте́ря.
* * *
Ме-ке-ке! Ме-ке-ке! (Козенятко) |
|
|
|
* * * Ми пішли гуляти в ліс – |
|
|
|
Іго-го! Іго-го! Іго-го! "Ми сміливі козачки!" – Іго-го! Іго-го! |
|
|
|
* * * "На галявині в діброві Цей малюнок від Тараса, |
|
|
|
* * * А чому у баби Соні |
|
|
|
* * * "Їжачок з голка́ми в лісі, Цей малюнок від Дмитра, |
|
|
|
Гама Ми звернулися до мами, Наша мама – найгарніша. Що не робить, де не ходить – |
|
|
|
Про хлопчика Чухмарика У хлопчика Чухмарика Скоро айстри розцвіли, |
|
|
|
Швендя Швендя швендяла швиденько. Хоч годинник час не гає – Робить стрілка кілька кроків – Тут – портфелик! Там – сандалик! Он подвір’я й огорожа! Ось якісь новенькі діти – Треба всім їм розказати – |
|
|
|
Пилосмокт і крутоліт Як у мене, так і в мами Маму всі розцілували Я подякував усім Він злетів, але дарма, Ось пропелер, ось багаж, Мама каже: "Не журись! А на завтра мама встала, Він одразу затріщав, Я – до мами: "Не журись! Ось такі у нас стосунки. |
|
|
|
Лічилка У гамаку чи в кріслі Летить юрба дитяча, Вона вже все читала, Летить пташина зграя, Давно пташки на півдні, Вона про це напише, |
|
|
|
Синя казка Дітям Чорнобиля У каштанових гаях, Ми з деревами росли Ми так звикли до птахів, Нам гойдались небеса, Невідомо де й жила Затулила небосхил, Загубився білий світ Так приклигала й сюди Жах і розпач, і прокльон, Тільки в мріях і піснях, Діти йшли в усохлий гай Та й знайшло котресь із нас Скільки ж радості було! Став щасливим гай для всіх Десь насіяно хвороб, Видно небо і зірки, Скочиш з гаю – грім гуде, Ми всі чули, що колись Кажуть, то ж легенда, міф – І надумалися ми Щоб хоч де, хоч тут, хоч там, Назбивали шпаківниць, Лаштували доладу, Першим, чистий, мов побіл, Далі сокіл з висоти Жайвір-пташечко, озвись! Хтось постукався в наш гай. А за ним і одуди́ Зграя витівок чудних Ось воркують голуби Як затьохкав соловей, Пурхають чижі й стрижі, І куди не подивись – Серед барв і кольорів А коли влягла́сь трава Ось тоді, коли все спить Більше ми не знали зла Час летить, а синій птах |
|
За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Дай, я буду таким, як хочу,
Гарно! Дуже щиро. Майстерно.
Дякую!!!