Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей


Сергій Ґуберначук. Добірка віршів для дітей

 

 

        Сергій Губерначук

Відчинивши місячне віконце...

Відчинивши місячне віконце
і тумани випивши до дна,
відкусила ніч окраєць сонця.
Народилась зірочка одна,
а за нею інші покотились –
запалили весь Чумацький шлях,
а поодинокі засвітились, 
як волошки в росяних полях.
Відлетіла пісня солов’їна,
розлилась між небом і селом.
Спи, моя пташина Україно,
я до тебе пригорнусь чолом…

 

                         * * *

 

                     Атестат

Ви вийшли вже в останнє із-за парти,
а далі – світ, який ще спробуй – взнай.
Знайти свою стежину кожен вартий,
і кожен з вас відбудеться нехай!

Ми ж, що могли, що наші душі мали,
які знання наверстані були –
щодня по крихті вам передавали,
щоб ви росли, міцніли й розцвіли.

Щоб решту років, світ складний, широкий
ані бентежив, ні лякав, ні злив,
прига́дуйте оті найперші кроки,
коли вас вчитель азбуці навчив.

Ви йшли малі, тримаючись за ручки,
а далі – самостійно з класу в клас,
і всюди вихователь влучно й гнучко
мав направляти вірним шля́хом вас.

Він вас учив любити і радіти,
виконуючи сотні побажань!
І ось тепер ви вже дорослі діти,
цей атестат – ваш перший урожай.

Ідіть в дорогу, вирушайте в люди!
Своїх батьків колосся золоте!
І буде хліб та й ще й до хліба буде!
Й не забувайте: все святе – просте.

Де б не були – цінуйте Україну!
Вона є мати, школа і сім’я.
Ваш атестат – плекати Батьківщину
і пам’ятати вчительське ім’я!
        

 

 

 * * *

 

 

Сергій Ґуберначук. Добірка віршів для дітей. Сопілка

 

 

                 Сопілка

Гей, ти моя сопілонько!
        Я не вмію грати.
Вже й кричала на мене серед ночі мати.

Гей, ти моя сопілонько!
        вирізана з клена,
ще не почорніла, ще майже зелена!

Гей, ти моя сопілонько,
        на горищі сухо –
дмись, свищись до ранку – нікого не слухай!

Грати я не вмію – все одно навчуся!
Будуть танцювати тато і матуся.
Все село, вся область, місто і держава!
Грай, моя сопілонько!
                             Нас чекає слава.

 

 

 

                  * * *

 

          Мені сниться...

Мені сниться – не насниться
            журавлиная криниця
у бабусинім селі,
            там, де ніженьки малі
рік за роком виростали –
            і тепер моїми стали,
де стоптали всю травицю,
            забруднилися в землицю,
обходили всі стежини 
            і подряпались в ожині –
та й побігли без нужди
            десь за обрій, назавжди́.

Мені сниться, не насниться
            розмальована світлиця
сонцем, барвами світанку,
            на столі – легкий сніданок,
молока духмяний глечик,
            а бабуся – коло печі.
(В мисці щось на ослінці)..,
            то вона пече млинці.
Зараз тихо підійду 
            і одненького вкраду,
та й чкурну мерщій із хати –
хто ж бо стане доганяти?

Десь сховаюсь без нужди
            за туманом, назавжди́,
де криниця журавлина,
            де бабусина хатина,
де на місці не сидиться…
            Мені сон той не насниться.

 

 

Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей

 

                   

                  * * *

 

               Чубань 

Наш Чуба́нь такий чубатий!
Ну, такий уже чубатий!!
Ну, такий-такий чубатий!!!
Що, бувало, буде спати –
а в цей час з його кімнати
від кімнати до кімнати,
від кімнати до кімнати,
через двері просто з хати
виповзає чуб гуляти –
і подвір’я підмітати!

Ви не вірите, малята?
То хіба не ваша хата?

             

                 * * *

 

             Білі коні

Їдьмо, мамо, туди, на той бік –
я собі там коня пристеріг…    

Там на тій стороні, за туманом,
ходять коні сумні, як в омані,
білі коні, як дим, як сметана,
виїдають дірки із туману,
щоб вовки їх вночі не задрали,
щоб побачили їх ми й забрали!..

Їдьмо, тату, туди, на той бік –
я собі там коня пристеріг.
В нього грива хвиляста й м’яка,
ніби вилив хто ківш молока.
В нього хвіст, наче хмара пливе…
Тату, їдьмо! Я чую: він зве!

         

             * * *

 

  Знову на морі я...

Та ж само історія.
Знову на морі я.
Ганяю за крабом і падаю в воду,
на́сміх народу!

 

             * * *

 

          Коники 

З хліба коники ліпив.
На одного наступив.
Мама каже: – Що це, Во́во?
Що ти плачеш, як корова?
– Та я ж коники ліпив,
на одного наступив.
Я хотів його спіймати,
він давай мене брикати!
Мамо, дай мені батон,
я ліпитиму ворон!
– Гріх так, синку, хліб глумити.
Годі, Вово, ґав ловити…
Мама – враз до магазину,
накупляла пластиліну.
Потім каже: – От, пустун!
На, зліпи собі табун.

 

                   * * *

 

 

 

Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей

 

 

А міст, взагалі, не існує у світі...

А міст, взагалі, не існує у світі, –
Їх просто малюють, а потім будують.
Є тло, на якому дерева у цвіті.
Є тло, за яким ці дерева зимують.

І фон всюди білий,
        і всюди спокійний,
сніги в позолоті
        мов зуби у роті…
як Сонце в будинку
        засне на хвилинку,
відразу відтіниться місто в роботі.

Відтіниться місто в роботі, – в пейзажі,
в олії, пастелі, гуаші, у сажі.
Ти чорною сажею намалювала
будинок, де Сонце моє спочивало.

Я знов із Ним вийду на вулиці міста,
я плачу від щастя, що сажі не бачу,
я можу розсипати ясне намисто,
вхопивши за шию Його необачно.

Я можу Його цілувати при людях.
Якщо намалюєш це сажею, мила, –
це буде вночі, і неправдою буде.
Я так поцілую, щоб ти зрозуміла.

І вийду по тлу до високого буку,
а далі за нього лиш Сонце заходить,
візьми мою руку, тягни мою руку –
за буком не Сонце, а Місяць холодить…

А міст – не буває, зовсім не існує,
їх просто будують, а потім – руїни.
Якщо я тебе ще хоч раз намалюю,
то Сонцем лише і велику картину.

І картина та для сина...

                   

                  * * *

 

Золотко моє заснуло в люлі

Золотко моє заснуло в люлі,
яблучко затиснуло в руці,
долі спочиває шлем з каструлі,
скрізь пасуться коники-стільці.

Бовкає годинник – і зозуля
на́ніч вилітає із гнізда
і рахує в запиналах люлі
іграшки, розкидані по снах.   

 

 

 

         * * *


   Моя ідилія

Спи і сопи.
Це та ідилія моя,
коли снага у сні твоєму
           має сенс.
Бо ти є син мій.
Мій дорослий син,
чий сон охороняю я
            казками
про спокій ми́ровий,
про всю любов до тебе.
Сопи спокійно.
Вся любов до тебе.

 

 

Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей

 

 

                * * *


         Чупа-Чупс 

– А чому Оленкин пупс
завжди смокче чупа-чупс?
Он, наприклад, у Наташі 
Барбі їсть супи і каші.

Відізвалася Оленка:
– Це тому, що він маленький.
Ще немає в нього зубок,
а у каші повно бубок.

Заперечила Наташа:
– Пупсикам корисна каша.
Він не робить жодних кроків,
а йому ж уже п’ять років!
Ще ж до ясел ми ходили,
як його тобі купили.

І заплакала Оленка:
– Ні! Для мене – він маленький!
               

 

                * * *

 

             Дубчик

Ріс у лузі довгий дубчик.
Мав ще довші хвіст і чубчик.

Тільки хто його ламає –
той по попі гарно має!

 

             * * *

 

          Ремінець

Загубився ремінець –
і знайшовся на кінець.

– Що ж і зараз безкінця 
ходиш ти без ремінця?

Швидше, Ромцю, одягни,
з тебе ж падають штани!

Може, в тебе їх немає?
– Ні, я зараз пошукаю.

І шукає кілька днів
з ремінцем – а без штанів.

 

              * * *

 

         Голубці 

Довго з ложкою в руці
Ніна їла голубці.

Їх усіх за щоки пхає,
все жує, а не ковтає.

Ми дивуємося з Ніни –
а вона сидить без зміни.

Потім ледве проковтнула
і полегшено зітхнула:

– Хух! У мене сто очок!
Я ж сьогодні – хом’ячок.

 

          * * *

 

      Тетеря

Ти – поте́ря.
Ти – тетеря.
Ти не смислиш.
Прешся в двері.
Набридаєш вічно
зично і мімічно.
Лізеш, наче крокодил,
на маленький мій поді́л.
              

 

           * * *             


      Ме-ке-ке

Ме-ке-ке! 
Ме-ке-ке!
Тепле шерстяне й м’яке.

Ме-ке-ке!
Дітки! Хто воно таке?

(Козенятко)                        

 

 

* * *

 

Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей. Ми пішли гуляти в ліс

 

             Ми пішли гуляти в ліс –
             їжачок до нас приліз,
             нас помітив і замовк,
             заховався у клубок.

 


Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей. Іго-го


                         Іго-го!

                  Іго-го! Іго-го!
                  "Злізьте з коника мого!" –
                  просить Ігор Гришу,
                  Галю та Оришу.

                 "Ми сміливі козачки!" –
                 аж стрибають кісточки́
                 в коника і в Гриші,
                 в Галі і в Ориші.

                 Іго-го! Іго-го!
                 "Ви зламаєте його!"

                     

                    

                     Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей. На галявині в діброві.

 

                   "На галявині в діброві
                    сплять корови кольорові.
                    Біля кожного дубка
                    повний глечик молока".

                   Цей малюнок від Тараса, 
                   від Остапенка, з Донбасу.

 

     Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей. Їжачок.

 

                      "Їжачок з голка́ми в лісі,
                       а всі інші звірі – лисі."

                      Цей малюнок від Дмитра, 
                      від Чужа́ із-за Дніпра.

 

 

Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей. Гама.

 


                                    Гама

                 Ми звернулися до мами,
                 щоб і нас навчила гами.
                 Ми співаємо усі –
                 до - ре - мі - фа - соль - ля - сі!

                 Наша мама – найгарніша.
                 Наша мама – наймаміша.
                 Навіть ноти знає всі –
                 до - ре - мі - фа - соль - ля - сі!

                Що не робить, де не ходить –
                всюди пісеньку заводить: 
                до - ре - мі - фа - соль - ля - сі!
                До - ре - мі - фа - соль - ля - сі!

 

* * *

 

 

Сергій Ґуберначук. Про хлопчика Чухмарика. Вірш про школу.

 

  

Про хлопчика Чухмарика

У хлопчика Чухмарика
ми бачили ліхтарика.
Він чомусь вночі не спить,
щось під носа гомонить,
лиш – з-під ковдри крадькома
блимне світло – і нема.
Заспокоїться на мить –
й знову чимось шарудить.
Може, в нього хворі вуха?
Чи його кусає муха?
Зранку сонний по надвірку
ходить, чухає голівку.
– Знов, Чухмарику, не спав?
– Я вже спав, оце ж я встав.
Тут, напевне, справи темні,
бо й ліхтарик у кишені.

Скоро айстри розцвіли,
діти в перший клас пішли.
Аж тоді зізнавсь Чухмарик,
що у нього є букварик
і з ліхтариком вночі
він тихенько букви вчив.
Ну, а ми ж того́ не знали –
стільки букв і слів проспали!
То ж, тепер, немов на сміх,
він читає краще всіх!

 

                   * * *

 

               Швендя

Швендя швендяла швиденько.
Скрізь справлялася хутенько.

Хоч годинник час не гає –
а за нею не встигає.

Робить стрілка кілька кроків –
Швендя вже біжить з уроків.

Тут – портфелик! Там – сандалик!
Десь у ротику рогалик!

Он подвір’я й огорожа!
Ось Володя і Серьожа!

Ось якісь новенькі діти –
треба всіх оповістити!

Треба всім їм розказати –
як і в що сьогодні грати!

 

             * * *

 

Пилосмокт і крутоліт

Як у мене, так і в мами
день народження той самий.
І тому для нас обох
подарунки всі – на двох.

Маму всі розцілували
й пилосос подарували,
а мені – в свої шість літ –
іграшковий вертоліт.

Я подякував усім 
і – до кухні разом з ним. 
Там завів його, як треба,
і підкинув прямо – в небо!

Він злетів, але дарма,
адже неба там нема!
Протаранився і луснув,
бо ударився об люстру!

Ось пропелер, ось багаж,
ось кермо і фюзеляж,
ось проґрама, ось система –
вкупі все, але окремо!

Мама каже: "Не журись!
Сльози витри й посміхнись.
Клей, крути, працюй, як слід –
буде з нього "крутоліт"!
Ти ж за нього не платив?
А погрався – і скрутив!"

А на завтра мама встала,
довго прала й прасувала
і, завершуючи крос,
увімкнула пилосос.

Він одразу затріщав,
весь затрясся й загарчав,
раптом вибухнув щосили,
навіть не вковтнувши пилу!

Я – до мами: "Не журись!
Витри сльози й посміхнись.
Клей, паяй, хоч до дірок –
буде з нього "пилосмокт"!"

Ось такі у нас стосунки.
Не везе на подарунки.
Вже в ремонті кілька літ
пилосмокт і крутоліт.

 

 

 

* * *

 

 

Сергій Ґуберначук. Лічилка

 

 

            Лічилка

У гамаку чи в кріслі
на дачі чи у місті
ще не одну новелу
напише Ізабелла…

Летить юрба дитяча,
а Ізабелла плаче
в бурштиновім намисті:
нема Агати Крісті.

Вона вже все читала,
але всього так мало,
що пише Ізабелла
новелу про омелу.

Летить пташина зграя,
дівча і з нею грає,
сковзнувши на папері
перо в казкові двері. 

Давно пташки на півдні,
але одна і нині
мрійливій Ізабеллі
плете гніздо в омелі.

Вона про це напише,
можливо, навіть віршем
і на важкій колясці
умчить по щастя в казці. 

 


             * * *

 

            Синя казка

                         Дітям Чорнобиля

У каштанових гаях,
понасаджуваних ді́тьми,
оселився синій птах,
вірний ворог злої відьми.

Ми з деревами росли
під блакитним пильним оком
і, мов бджоли – мед, несли
день за днем та й рік за роком.

Ми так звикли до птахів,
мов самі були пташками!
По гілках, поміж дахів
ми літали зі смішками!

Нам гойдались небеса, 
і земля з-під ніг тікала!
Всюди дихала краса –
та, яку вже відьма вкрала!

Невідомо де й жила
та чи краля, чи почвара…
Чорним горем звідти йшла
вся сповна́ чорнюща хмара!

Затулила небосхил,
всі хати́ переховала,
тільки входи до могил
настіж нам повідкривала!

Загубився білий світ
під дощем з грязюки й сажі!
Забруднився кожен плід,
позлягали люди наші.

Так приклигала й сюди
з полино́м у кігтях відьма
і насіяла біди –
і постала довга пі́тьма.

Жах і розпач, і прокльон,
і зневірена молитва
погасили синій льон,
сині очі й шлях на битву.

Тільки в мріях і піснях,
та дитячих снах останніх
майорів ще синій птах,
ніби стяг небес безкрайніх!..

Діти йшли в усохлий гай
під похилені каштани,
з сумом згадуючи рай
та шукаючи омани.

Та й знайшло котресь із нас
між пожухлого барвінку
не помітну довгий час
голубесеньку пір’їнку.

Скільки ж радості було!
Спала вмить з очей полуда!
Кожне з нас тоді змогло
доторкнутися до чуда!

Став щасливим гай для всіх
так миттєво, так одразу!
Люди йшли на дивний сміх,
мов у сонячну оазу!

Десь насіяно хвороб,
чорнодушшя й білокрів’я,
гультяїв, пияк, нероб,
а в гаю – мов Божа крівля!

Видно небо і зірки,
розцвіли каштани махом!..
А довкіл – полин гіркий,
тужить світ за синім птахом.

Скочиш з гаю – грім гуде,
і земля сама тупцює!
То далеко смерть іде,
з відьмою гопак танцює!..

Ми всі чули, що колись
щось подібне вже бувало,
що пришестя синіх птиць
ціле людство врятувало.

Кажуть, то ж легенда, міф –
з нашим днем не співвідносні!
Ні, неправда! Гине сміх!
Мрії – куці! Мислі – тоскні!..

І надумалися ми
натулити гнізд повсюдно,
щоб усе, що є з крильми, 
оселялося прилюдно.

Щоб хоч де, хоч тут, хоч там,
а з’являлася причина
огніздитися птахам –
хоч би з синіми очима!

Назбивали шпаківниць,
навистругували дупел,
начіпляли годівниць,
назгортали гнізд і кубел.

Лаштували доладу, 
готувались, мов до свята,
всі, забувши про біду,
стали пташку виглядати.

Першим, чистий, мов побіл,
прилетів старий лелека
і обрав гніздо собі
на стовпі, ген-ген далеко.

Далі сокіл з висоти
поманив крилом тривожно
й осідлав курган святий,
там йому селитись можна.

Жайвір-пташечко, озвись!
Розбуди наш сон зимовий!
Над полями десь, колись
ти співав аж до Покрови!..

Хтось постукався в наш гай.
Завітайте-залітайте!
Ви – великий помагай,
наш шановний друже, дятле!

А за ним і одуди́
гребінці порозкривали
і сховалися туди,
де ми дупла збудували.

Зграя витівок чудних
крізь веселий гай промчала!
Ластівки, то ви? Без них
вся природа ще мовчала!..

Ось воркують голуби
ми їм сиплемо насіння.
Так до нас дійшов з глибин
світлий покій воскресіння.

Як затьохкав соловей,
щастя сонцем покотилось!
Гей! Стрибає серце, гей!
Трохи-трохи не розбилось!

Пурхають чижі й стрижі,
горобці і пташенята!
Навіть півень на межі
кукурікає завзято.

І куди не подивись –
море птаства голосного
славить співом світ ускрізь
проти злого й навісного!

Серед барв і кольорів
до само́го надвечір’я
так ніхто і не зустрів
пташки з дійсно синім пір’ям.

А коли влягла́сь трава
й сонце між м’яких укутань –
на міцних плеча́х сова
принесла принишклу сутінь.

Ось тоді, коли все спить
у гаю і на долині,
нам, натомленим, – на мить
кожен птах здавався синім!..

Більше ми не знали зла
і про відьму вже не чули.
Як прийшла – так і пішла,
бо про неї всі забули!..

Час летить, а синій птах
огніздився в наших мріях
і в казках, щоб згинув страх,
і в очах, небесно-синіх.

 

 

Сергій Ґуберначук. Синя казка. Дітям Чорнобиля.

За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/

 

 

Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:

"Я вбачаю у цьому крила..." - поезії Сергія Губерначука


Останні коментарі до сторінки
«Сергій Губерначук. Добірка віршів для дітей»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми