Сергій Губерначук. "Роздуми про Cвяте і Вічне" (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")​

*  *  *

Священний подарунок від Бога – й до Бога

для кожної живої душі – дорога Віри, Надії

й Любові, аби пізнати справжнє торжество

Розуму і Духа.

*  *  *

Золотом пишеться Боже ім’я

і промовляється золотовусто.

*  *  *

Господи, щедроти Твої безмежні,

турботи Твої належні.

Ми минулі й прийдешні.

*  *  *

Єдин Святий Дух –

душ вічний пастух –

спрямовує Розуму Рух!

*  *  *

За лаштунками неба за́вжди сховано рай.

*  *  *

Слава Тобі, Господи,

за священні ро́зклади!

*  *  *

Усе почалося зі Слова

й на Слові скінчиться.

*  *  *

Собор на свято стає свічкою,

замість хрестів – вогні.

*  *  *

Віруй, Надіє, в Любов!

*  *  *

Надію викорінити неможливо.

*  *  *

Надія – біле дерево в пустелі.

*  *  *

Господи! Дай чисту віру

грішному миру.

*  *  *

Людино, ти Богу смерть розпочала,

а Бог – живий, бо не фанатик.

*  *  *

Кожна душа полетить у свої небеса.

*  *  *

Забудься про все – хай працюють молитви,

якими ми встигли півнеба полити!

*  *  *

У кожного із нас є свій секрет,

який Бог дав, а диявол вкрав.

*  *  *

Поквапся на сповідь.

Бо в мандри Христові

гріхи не пустять тебе.

*  *  *

Якщо я сам собі хазяїн, –

ніким, крім Бога, більш не спокушусь.

*  *  *

Між цим і між іншим жиє однина.

Жиє однина. Жиє однина.

Питає Господь: "… чом ти одна?

Чом ти одна? Ну, чому ж ти одна?"

Вона відпові́ла – і очі одкрила –

і крила розкрила – і Бога зустріла:

"У мене є Ти, а всі інші світи

я скоро сходила… Я хворо сходила…"

*  *  *

Немає гріхів після старості.

*  *  *

Бог мене зі мною повінчав.

*  *  *

Ти лівшею лишаєшся чи правшею?

А з ким мрієш одружитися –

з кулею чи з мішенню?

Мабуть, з душею…

*  *  *

Навіть вітер гріє мрію у душі.

*  *  *

Вічність, даних про людство не вистачає.

* * *

Амінь!

Розчавлено лежала долі тінь

тебе святого…

І по ній ходили,

як по землі…

І лиш твоє: "Амінь!"

про існування Бога говорило…

*  *  *

Свою любов навряд чи підійму –

бо дух легкий лише любов’ю Бога.

*  *  *

Як душа прагне волі,

а серце – любові,

мозок – думки, а тіло – нових відчуттів,

так крізь темряву болю,

крізь двері дубові,

я ступлю – і злечу в світло вічних життів!

*  *  *

Ніхто не знищить віри нашої –

Христової –

в якій душа до раю входить!

*  *  *

Призупиняй свій погляд й темп,

а з Неба сподівайся на підтримку.

*  *  *

Тим, хто любить читати тишу,

хто мовчить, хто людей не будить,

думку Божу знайти простіше…

Без людей Любов їх людить…

*  *  *

Не тільки ж неба, що над світом.

Є – Мисль, Яка найвищий чин.

Вона в присязі з Заповітом,

Якого склав Господь Єдин!

*  *  *

Живімо й думаймо про справедливий нарис,

повіданий в неодноріднім Бозі.