Сергій Губерначук. Поезії циклу "Щодня"


Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

       Сергій Губерначук

           Таємниця

Вибачайте, жодних передмов!
Творчість – це суцільна таємниця.
На́ ніч я завішую трюмо.
А чому? Та вам – яка різниця?
Кожну ніч завішую трюмо…

До світанку – лівою пишу,
сходить сонце – я стаю правшею.
Знов – чому? Я вам не розкажу.
Без душі – всю ніч, а вдень – з душею…
Щось сказав, а більш не розкажу…

Правда таємницею жива.
Тож, не слід багато говорити.
Бо інакше – лишаться слова,
зовсім протилежні до молитви.
Знов, як завжди, лишаться слова…

10 липня 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

У світі є одна 
         деталь. 
         На жаль.
Святий Ґрааль 
        з’являє нас 
        крізь світлу даль.

І диво чуда 
        повертає біль 
                  у смак,
якого Ти, мій Боже, 
        правиш 
            за́вжди так!

Так – тільки так 
            кохання виграє.
Бо все, що є –
             моє.

28 лютого 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Поли́н

На серці гірко сіється поли́н.
Я той чорнобиль п’ю з тобою разом
і проводжаю журавлиний клин
настрі́ч зимі, як довгу метостазу.

Цим проводам уже над двадцять літ,
але лічильник Ґейґера завзято
пищить на ліс, на воду і на лід,
на цвіт і плід, у будні дні й на свято.

По кладови́щах більшає хрестів,
і на гробки вже багатьох не вгледиш.
Провідаєш дитинство, як хотів,
і в космос гірко все віденерґетиш…

Ми знов до Києва пове́рнемось удвох.
В очах і снах ввижатимуться зи́му
гриби, чорниці, річка, поплавок…
Усе лишилось тут і більш не стимул.

Хоч, звісно, все мине, смішне й сумне.
Закине час у далечінь цю казку.
Полісся стане іншим, а мене
живе минуле видасть за поразку.

Але щора́з, між будь-яких цілин, 
(я проґрамую це, що́ б не казали),
як розцвіте гірким вогнем полин,
то хоч би та́к весну́ розпізнавали.

2 липня 2007 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зе́рня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Нехай життя б котилося
безмежно й нетурботно –
тіла єднали з душами
суцільний океан!
Нехай би все світилося
дзвінке й мільярдновольтне –
закони з місця б зрушили
у свій законний стан!

Знаття б пустопорожнього
зі слізної кормиги
з минулим розгубилося:
не сліпки – подивись!
Щоб кожен бачив кожного,
читав думки, мов книги!
А небо розступилося
для злетів у надвись!

2 жовтня 1993 р. (початок), Київ
30 вересня 2008 р., Богдани́

 


* * *

 

Індиґо

На іклах ветхих лисих жриць
пронумеровано народи.
А наші люди – в морі птиць
Свободи!

Рушаймо, браття, на Майдан,
де пророста́є горде слово!
Точімо плуг зорати лан,
панове!

Проріжмо путь на вільний шлях!
За нами наші діти йтимуть.
Єдино-український стяг
нестимуть!

Зламаймо владу на нову –
неперевершено і дико!
Ми – світла раса! Клич: живу –
в індиґо!

28 липня 2008 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля. 

Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка.

22 липня 2007 р., Богдани́

--------

* Початок поеми "Діти Борисфена" про той час, 
   коли Дніпро називали Борисфеном древні греки. Абощо… Тощо…

 


* * *

 

Лави

Білими смугами зроблено лави,
і коли присідають на них зірки,
мохнаті, як дві чилійські лами,
вони палають, як сірники!

Я проводжаю вогні Одеси,
у море просторе щоночі йдучи,
як тихо входять під час меси
до церкви, що вклякла поклони б’ючи.

Просякнутий шквалом до тебе вскочу,
у руки, груди, пихаті дими.
Я довше таким лишатися хочу,
якими прощалися ми…

Тоді можна бризом-сюрпризом усюди
рекламою грати, немов "меґастар",
мести двірником й увійти в люди,
у свіжі плітки й пивний перегар.

Я маю право на двох волохатих
блискуче чарівних чилійських лам!
Чвалати парком, не йти до хати,
а спати просто між білих лав!

25 липня 2007 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

Між цим і між іншим 
жиє однина. 
Жиє однина. 
Жиє однина.
Питає Господь: 
"… чом ти одна? 
…Чом ти одна? 
Ну, чому ж ти одна?"

Вона відпові́ла – 
і очі одкрила –
і крила розкрила – 
і Бога зустріла:
"У мене є Ти, 
а всі інші світи
я скоро сходила… 
Я хворо сходила…"

2 травня 2008 р., Київ

 

* * *

 

Чи

Ніко́ли чи ні́коли?
Ніко́му чи ні́кому?
Чи вручимо вимпели
малому й великому?
Чи в молодь обернемо
старого і кволого?
Чи світ переве́рнемо
самі чи з уфологом?
Історію вті́лимо
і в книгу загорнемо
як чорне по білому
чи біле по чорному?
У вуличній кі́птяві –
між чмокання й чмихання –
питання чи відповідь?
Чека́ння чи чи́кання?

2 жовтня 2008 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Чужі небеса

Набридло це все,
а з усім – і ви всі!
Саме існування – безглузда еклектика.
Ча́с сонце це ссе,
а з ним – і месій,
трактуючи Господа як теоретика.

А всюди – народ!
Під чужі небеса
звертає хрести й запускає супутники.
З убогих щедрот –
скрізь сама ковбаса,
трикутники, кола і чотирикутники.

Чужі небеса.
Ой, чужі небеса
стоять над душею, на щось сподіваючись.
Мертовна краса –
і жертовна краса.
І я тут чергую, слізьми умиваючись.

1 жовтня 2008 р., Богдани́

 

* * *

 

Дякувати Богові. Дует

Дякувати Богові –
досі в силі договір,
проміж нами рівний паритет.
Хоч не за́вжди радує
"на́впіл, а не на́двоє",
але в нас дует, а не квартет.

Те, що вдвох не склалося –
вчотирьох розпалося –
увісьмох заціпило думки
з бійкою в шістнадцяти!..
А крізь ступінь -надцятий –
гине все без Бога навпаки.

Дякувати Богові,
а не злу чи йогові,
є між нами сталі почуття.
Так життя й поріднює:
"мінус", "плюс", "дорівнює"…
З двох народиться одне дитя…

1 січня 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

У темний вечір я спіткав тебе –
    як сонце серед ночі!
В очах твоїх я бавлюся тепер – 
і потонути хочу!

Ти світлий сяй! І розум голубий…
    З тобою легше мати,
ніж загубити чи піти в двобій,
    чи тупо вимирати…

Мій Іскандере – втілився й живеш
    на тій межі, де зорі знову Со́нця!
Ти поводир, якого не знайде́ш!
    Ікона і віконце!

22 червня 2007 р., Київ

 
* * *

 

Чай

Чай.
    Гірський
            Гіркий.
         Густий.
День
    Міський.
            Діркий.
        Пустий.

Термос –
    луснув!
        Чайник –
            з носом!
Творчість –
     усна.
        Праця –
            тоскна.
Саме
    так!
Саме
    так –
        виходить
            холодний 
             японський
                 танк!

4 жовтня 2008 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Теологічний безлад

Піст потішний. Бог понурий.
Замість анґелів – тортури.
Крає плоть і смокче соки
зле лесбійство й зависоке.

Плоть і пліть. Язик і віра.
Тіло терпить. Тіло – міра.
Не спокутується в Бога
перевірена тривога.

Гак – і знак на шкурі часу
колесує ласу масу.
Щоб від болю не кричати –
поцілуймося, дівчата!

Цвіт бездумний. Світ бездімний.
Різні – всі, а гріх – подібний.
Ми – дими після зими.
Скоро Паска там, де ми.

18 лютого 2007 р., Київ
 

 

* * *

 

Меланхолія 

Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили ві́ршами три роки.
А я позаду відбувався сам,
складаючи несиметричні кроки.

Не знаю навіть, я́к я не помер?
І, взагалі, невже кохання – траур?
Така ти є для мене на тепер,
меланхоліє, втілена у мармур!

Від теплих рук, шалених і легких
скресають ріки, воскресають лики!
А ти бажаєш холодно втекти
і розчинитися в чужих жіночих криках?

Тебе розбавлю барвами в олії –
і розфарбую всі меланхолії!

9 липня 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 


*  *  *

Попід зіркою гірко́ю,
понад гі́ркою парко́ю,
серед ночі поміж літа
проти вітру полетів ти…

Хто міг знати, що так буде?
Я гукав тебе крізь груди!
Я не знав про хресні крила, 
бо любов не говорила…

Богородиці в коханні
був зізнався аж в останнє.
І вона сказала: хто́ ти, 
біль мій звівши до нудоти…

Хай! Тепер сховаймо спомин.
Ти вже попіл, я ще ко́мин.
Хтось підходить, руки гріє.
Це не гріх, Свята Маріє?..

26 червня 2007 р., Київ

 


* * *

 

Вільна тема 

На вільну тему вірш?..
Для на́с це не проблема.
Я сів – пишу. Ти – спиш.
Кохання вільна тема.

10 липня 2007 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

У бажаннях моїх загубися тепер
і ховайся по снах таємничих.
Знову виринь на світ у пречистий четвер,
збута болю й думок войовничих.

Від кривавої п’ятниці вийди на шлях
і на Бога чекай аж допоки –
не завию без тебе в північних полях,
провіщаючи вічний наш спокій.

9 липня 2007 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

Не доживу до тебе.
Просто у шторм відчалю
до Островів Печалю,
не підкоривши неба.
Не доживу до тебе…

Крига майбутнє вкрила.
Зовсім тебе не видно.
Марю, як плачеш, бідна, –
бо загубила крила.
Крига майбутнє вкрила.

Дивно цей світ почався.
Я – непоправно раніше.
Ти – набагато пізніше.
Ми розминулися в Ча́сі.
Дивно цей світ почався.

Сльози солоні і теплі
крапають просто зі стелі…

11 липня 2007 р., Богдани́

 

* * *

 

Пролісок

На тлі твоєї сонної печалі
сповільнюється час, зникає рух,
а соло тиші шириться в звучанні,
яке біда опісля всіх наруг…

Мій проліску над сірими снігами,
голівку підійми та й усміхнись.
Ти ледь живе, сліпе і моногамне,
не знаєш чи оклигаєш колись.

Одужаєш! Залиш зимі хвороби.
Тобі нектарів квітень наточив,
щоб ти росло з нещасного нероби
у перший ряд найліпших молодчин!

6 жовтня 2007 р., Київ (у лікарні)

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 


З висоти

На справжній висоті
    усіх життів і долей
тебе я вже забув, –
    тебе ж уже нема.
Увесь минулий час
    такий старий і кволий,
а ти – прийшла сюди,
    сліпа, глуха й німа.

З воскреслих кольорів
    із музики, зі слова
я вибудував рай,
    не втілюючись більш.
Душею ввився ввись,
    бо небеса – основа.
Вони – малюнок мій,
    мелодія і вірш.

Тут світ новим звучить
    і бавиться, і грає.
Укотре оживу,
    зійду, зміню ім’я.
Вічно живим є все,
    крім то́го, що вмирає.
По-перше – ти,
    по друге – ти,
             по-соте – я.

13 липня 2007 р., Богдани́


 

*  *  *

Ти хочеш цього?
Так і буде!
Залежиш від мене, мій боже.
Життя не стражданнями схоже,
а даром приблуди й іуди.

Ти хочеш цього?
Так і буде…
Я знову малюю ікону.
Бо чую дзеркальність і дзвони.
Я бачу: ось анґели й люди.

За нами спливла
атлантида.
Ось крила скажені згоріли.
Ви, мабуть, мене зрозуміли?
Не завжди там стидно, де видно!

15 грудня 2007 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Я буду твій

На тихій вулиці сумній
Зламались раптом 
        ці веселі кроки
і ти стоятимеш у тиші 
        доки –
я буду твій…
Я буду твій…
Я буду твій!

Я буду твій –
я буду твій…
Я буду твій!

28 грудня 2007 р., Київ

 

* * *

 

Істина 

…однак померли твої арханґели,
безсмертя їх спіткала істина.
Душа твоя, не ними забрана,
життям твоїм була освистана.

Ти кисень жер в уявних про́сторах,
в печерах власного добробуту,
де відходили чорні чоботи,
відгаптувавшись кров’ю в пострілах.

По простирадлах закривавлених
убивця на потвору лізтиме..
… та не відродяться арханґели
благословити вбивство істинне.

9 липня 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Фа́тум 

Не розумію. Що це? Фа́тум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Не слід цвісти, густи, співати,
кудись іти, давати і вмирати?
Покинути тумани, сонце, роси –
і мати вічну мерзлоту́, сніги й тороси?

Велике льодовите небо!..
Не розумію, що це! Фатум!
Тоді продовження я жодного б не зрів!
Усі ці ві́рші власноруч до криміналу
натомість здав би, ніби так і треба!
Продовження не можна було б мати!..
До того ж, я співавторів зустрів
з єдиного фатального каналу..,

які хто малював, хто музику складав,
чи, ніби кінь, вдоволено іржав,
підкорений і вдячний за цю дикість,
за творчу голосну багатоликість!

Чи просто вчився сенсу просто неба!
Невже тоді вже жер край неба фатум?..
В однім котлі варився з тими я,
напився арт-бульйону аж до дна я з тими,
хто потім з мене мав корисливу потребу, 
хто згодом, ніби кусні м’яса, їв увесь мій за́дум.
А я, дурний, гадав, що творчість як сім’я
з предорогими ді́тьми золотими!

Такого телепня, як я, ніде, в ніякій школі,
у небі, морі-океані, суходолі,
цілому Всесвіті, деінде, не знайти!
Лише у закутку, де миші і коти!

Тепер чолом об землю я не б’юся.
Лише дивуюся. Це фатум?
Чи від вина – вина, чи від горілки?
Від чоловіка чи від жінки йде провина?
П’янкої волі, як п’яни́й, боюся.
Бо хочу бути ще на щось придатним,
комусь змінити одяг чи підстилку,
води подати й оминути трясовину…

На озері мого печалю – лід.
Під льодом – шторм і скоро льодохід!
Замерзлі сльози наростають скрізь,
де не було ані журби колись..,

десь у північнім небі вічно льодовитім!
Після розмов з самим собою – фатум?
Ні! Так зберігається вогонь! То причаївся Вищий Розум!
Ось Він збере всі голови в єдиний Свій кулак –
і темінь цю знезорену, знежиту
зі смолоскипами проб’є нутром багатим,
розправившись повік з чужим морозом!
Хай буде так!..

Та й знов за круглу браму місяця майне,
зали́шивши на фа́тумів мене..,
чекаючи, чи щось нове завбачу,
чи, може, просто, зупинюся вдячно…

Мо’ щось завбачу з то́го, що вважав,
ніби мале божа…

24 липня 2007 р., Богдани

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Зустрівши кілька снів…

Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечу́тно, –
на тиші днів нових, між проявів тонких,
радію світлу я і посміхаюсь чудно.

Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
аби згадати все до кінчиків коріння,
коли конем-вогнем у табуні чумнім
я мчав крізь смерть до кращого створіння!

Не треба ані книг, малюнків чи пісень;
ба, навіть солов’ї вже зайве нарочиті,
коли ти знаєш сам, що це останній день,
а всі майбутні сни завчасно відпочиті.

10 грудня 2008 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Саморевізія  

Стан саморевізії,
ревізії самого себе.
Сумнівів дивізії,
де кожен під себе гребе
з купи світових амбіцій
фарш на тимчасовий шніцель!

Чим відсікти сумніви,
сумніви голосні й навісні?
Відповіді рунові
знаходжу у кожному сні,
щезнувши крізь одр спокути
тлінно в тунель прямокутний!

Са́ме інтуїція,
інтуїція замріяних сфер
синявою птицею
мене розжене вже тепер!
З ві́дчаю втечу – у звичне
Це, самокритичне вічне!

17 грудня 2008 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Кархарадон 

Шукачі перлин на східнім бе́резі
зустрічають сонце Полінезії –
і до скону в споконвічній манії
поринають в очі Океанії.

Гребінь хвиль колишній штиль розчісує.
Он, кархарадон той плин обписує,
довго довгий, білий, ніби з мармуру,
осліпля́ючи знімальну камеру.

Сплять на сонці гості – іхтіологи,
мореплавці та палеонтологи.
Ними вже відміряно й підчислено,
як його зубами дно все ввіслано.

Сонна яхта стомлено колишеться.
Білим білий акула́к тим тішиться…
Судиться з судно́м – і враз злягається –
їсть-поїсть і їсти не вагається…

Тихий Океан з нудьгою милою
є мертовно тихою могилою.
Дно різцями точать кості в му́лові.
Саме так минає час акуловий…

У мені кархарадон змагається –
то зникає, то за мить з’являється!
Розтинаю знову не в останнє я
хижо-біле серце Океанії!

Сяє Всесвіт зорями-медузами!
Мчать круїзи з Робіками Крузами! 
Шукачі перлин на східнім бе́резі
проводжають сонце Полінезії…

7 липня 2007 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

*  *  *

Ти лівшею лишаєшся 
        чи правшею?

А з ким мрієш одружитися?.,
    з кулею чи з мішенню?

Мабуть, з душею…

14 червня 2008 р., Київ

 

* * *

 

Урок

А був би урок –
      якби не оброк,
сплативши який,
      відпустивши курок,
ту правду для всіх,
      від землі до зірок,
ти впевнено вбив –
      та й отримав свій строк!

А був би урок –
      якби без морок
ти перш, ніж зробив
      той безпам’ятний крок,
прийшов би й спитав:
      хто між нами Пророк?!
А потім стріляв!..
      (От який огірок…)

28 липня 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Мінлива

Я всі ночі не сплю,
мов палаю в котлі…
З кожним віршем лягаю на ноти…
Так страждаю й люблю,
як ніхто на землі!..
Й до сих пір сумніваюся: хто́ ти?..

24 січня 2007 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

 

*  *  *

Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!
Налупцював його, розцілував,
віршем на аркуш паперу поклав.

Вітер завмер. Пішло щодення.
Душу мою колише натхнення,
рожеве письмо і голубе.
Знічев’я вітер читає себе.

Картини й скульптури дерев березневих
з гілками оголеними, як нерви,
щодня прописані моїм вітром,
я страчу цим набоєм літер!

Нема приходу небесного зонду,
коли іґноруєш природу!
Ні слова правди в цей світ з імли
не дам, бо барви на ні зійшли!

Стирчатиму опудалом на городі
віршами зодягнений по древній моді,
якщо не вивітрю протест
через меланхолійно перенапружений ґротеск!

Якщо не стешу короткий анекдот
десь у вузькому коридорі –
то й щастям не вп’юся від творчих щедрот
і не спіймаю свій вітер надво́рі!

9 липня 2008 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

    *  *  *

    Зламаю плани!
    Більше незалежна!
    А думка, що?
    Закрийте книжку зараз…

  А тим, хто залишається, – скажу…

В останні дні, які ламають грудень,
і рік, і вічність, і Тебе зі Мною,
я все одно Життя любити буду,
якщо це тіло, а не купа гною!

Я полечу з цілунками крізь вічність,
до тих галактик, що вплотились щойно,
і мовою думок з’явлю колишність,
і стверджу правду часу недостойну.

Як жаль дітей і їх, старих, не їхніх,
людей, у голові яких збагатство!
Ті імена – по ямах зимньо-літніх,
бо чресла світлості тримають наше братство.

Заломлюймося в зовсім інший ракурс!
Хитаймося на кладці й на дорозі!
Живімо й думаймо про справедливий нарис,
повіданий в неодноріднім Бозі.

15 грудня 2007 р., Київ

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Мага́йбі 

Од себе – спасибі, а людям – мага́йбі.
Бо перше й останнє вирішує Бог.
А раптом, між тим, мене звабив, нехай би,
диявол.., щоб Бог повінчав нас обох.

Невже б та спокуса мене не сп’янила?
Чи жив би я з Господом так, як тепер?
Напевне, що … ні. Бо мене б ти зманила –
і був би я досі від горя помер.

Якби не "спасибі", коли б не "магайбі",
я в Лавру б на по́стриг кохання віддав.
А там з молито́в переносився в рай би
і згодом, по ті́м, найблаженішим став…

Але, обираючи людям служити,
за думкою – в слово – крізь дію – пишу
про те, що, магайбі, любити і жити,
якщо й не мені, то, принаймні віршу́…

22 липня 2007 р., Богдани́

 

 

Сергій Губерначук. Щодня. Цикл поезій. У розділі використано картини відомого українського художника Анатолія Криволапа.

 

За матеріалами http://lukl.kiev.ua/

У розділі використано картини відомого в усьому світі українського художника Анатолія Криволапа.

 

 

Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:

"Я вбачаю у цьому крила..." - поезії Сергія Губерначука


Останні коментарі до сторінки
«Сергій Губерначук. Поезії циклу "Щодня"»:
Ольга , 2019-11-01 10:23:20, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми