|
Сергій Губерначук Озеро Зе́ро Налякаю тебе голубою гостинністю Обпишу горизонти вбрання надвечірнього Ти моєю озвешся на вранішній порух. Кароока надіє моя невпорочена, Я клоную себе, бо мене так багато! Золотою водою в обурені погляди …Це все буде тоді, як тобі перехочуться 5 вересня 1999 р., Київ |
|
|
Червоний буйвіл п’є… Червоний буйвіл п’є. Червоний буйвіл п’є. Він сильний, він ще п’є де тростина вмира, Чи тигр-тореодор Чи пума не дарма́ Немов один Адам 20 вересня 1994 р., Богдани́ |
|
|
Соняшник У бе́резі – сонце на чільному місці, Над цвітом тим – неба священна заграва, Зберу насінини, всі ночі і днини, 11 серпня 1994 р., Богдани́ |
|
|
Художник У сухо́тах осінніх, 9 листопада 1994 р., Київ |
|
|
Тобі невідома мелодія білого лебедя… Тобі невідома мелодія білого лебедя. Коли розгубилися очі "Осінь," – промовила ти І тиша, якої стояло багато, Не рано – не пізно, а так вчасно – "осінь". І от у таку суєту Воно калатало.., і ти – відгадала 22 вересня 1993 р., Київ |
|
|
Передчуття На кінчиках пальців твоїх 30 – 31 березня 1989 р., Київ |
|
|
* * * Довгі нігті з тонки́ми закінченнями, 20 серпня 1994 р., Богдани́ |
|
|
Невдача Морок. Мороз. Ворони Місяць наставив роги. 16 березня 1989 р., Київ |
|
|
Ілюмінацій грайво переморгується… Ілюмінацій грайво переморгується, Якщо ти музики захочеш, А он людина рання йде, Якщо ти пригадаєш Катерину, Але у лузі ти зустрів корову Ось це село, де день. Годі йти. Ні? Ось тобі цяця. Ти безголосий ідеш. А тут твої батько і мати. Ні. Тебе не влаштовує ні місто, ні село. Ти типовий українець. Я розумію, Радієш уже тому, що маєш. Мабуть, потрібна ще одна окупація. 15 травня 1995 р., Київ |
|
|
Робінзонада На безлюддя сільських ландшафтів 29 листопада, 1 грудня 1992 р., Київ |
|
|
Порожня банка Порожня банка – ґеніальна річ! 25 грудня 1992 р., Київ |
|
|
Мечеть… Мечеть. Коран. Плече-в-плече. 3 вересня 1993 р., Київ |
|
|
Світозарство… Світозарство. 2 липня 1994 р., Київ |
|
|
Джунґлі Вже пожерли жаби метеликів… 28 – 30 серпня 1989 р., Богдани́ – Київ |
|
|
Поки йде серце О, ми! Вихиляємо небо, 26 квітня 1994 р., Богдани́ |
|
|
Колаж На слові "ніколи" замкнулося коло. Чому я не вірю у смерть ніколи? Але моє небо сказало: "Не треба". Не краще б іти і себе не цікавити? 11 квітня 1993 р., Київ |
|
|
Дарунок Дерев’яна каблучка – запорука дерева. Яким треба бути майстром, Я ці стовбури лікував оліфою, Рип-рип: це хворе дерево стає здоровим. Рано-вранці на Андріївському узвозі Виявляється: 23, 28 вересня 1993 р., Київ |
|
|
* * * Хтось утішить тебе, Переймаєшся ти 27 червня 1995 р., Київ |
|
|
Урбанавт І навіть не поцікавилась. У відчаю голос красивий. Там я росту по-справжньому. 28 березня 1994 р., Київ |
|
|
Горіхи Я вам розкажу, У мене під ліжком у вазі горішки, Це тріщать у тривожних лещатах зубів Тому що трощу я горіхи Любов і кохання скінчаються. Тоді я напнувсь покривалом квітчастим, Якщо не правий я, 9 – 10 січня 1996 р., Київ |
|
|
* * * Собака плаче. 13 червня 1993 р., Одеса |
|
|
Хресний хід Біле каміння Біле братерство Тіло – в’язниця. 26 - 27 березня 1994 р., Київ |
|
|
Віола На трьох вітрах заведена віола. Траплявся вітер, поглинався тілом, Чому, віоло, я не чув ніколи, Скоріш, тому, що сам відповідаю 19 квітня 2001 р., Київ |
|
У розділі використано картини голландського художника Петера Мотса (Peter Motz).
Вірші люб'язно надіслано родиною поета для опублікування на "Малій Сторінці".
Завантажити текст добірки поезій Сергія Губерначука "Озеро Зе́ро" (txt.zip)
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Я вбачаю у цьому крила..." - поезії Сергія Губерначука
Неймовірна поезія!
Насолоджуюсь...
Спасибі, що публікуєтевірші Сергія Губерначука!