Сергій Губерначук
Філософська лірика
Завантажити текст добірки поезій Сергія Губерначука "Філософська лірика" (txt.zip)
|
* * * Тобі невідома мелодія білого лебедя. Коли розгубилися очі "Осінь," – промовила ти І тиша, якої стояло багато, Не рано - не пізно, а так вчасно – "осінь". І от у таку суєту Воно калатало.., і ти – відгадала |
|
|
Сон уві сні Ти з тим ідеш, кого обрав. Адже побачив ти, По-чорному у шляпу шпигуна А шарф – плече і гострий комір перескочив Як чорні арки ночі як він мав випадок наткнутися на тебе, як по́між нерозпізнаних істот, Це ті, хто вам складали інтерес Це ті, посеред кого був і той, Але ти викрив наміри його. І ось, коли стоїш поміж обох, "Іди сюди!" – і тягне чорну руку. Ти дивишся у чорні арки ночі, Ти не роздумуєш, І далі йдеш ти з тим, кого обрав. Твій білий анґел першим запитав: І кажеш ти: "А ти мене ніколи не покинеш?" – "Ніко́ли" ще звучало на плечі, "Ніко́ли" ще звучало, а роти – І підсвідомим був той діалог, Ти зацікавився крізь перше світло сну: І той, кого обрав ти, – той крізь сон Це був для тебе шок, І раптом ти, списавши це на сон, А він з тобою ра́зом прокидавсь, "Чи ти казав: Він заїкався: "Каз…-ка…-каз…-ка…-кк!.." Крізь друге світло сну Плече сіяло через підсвідомість, Якими треба буть близькими, Але в кімнаті був, крім них, ще хтось, Це та, хто форми змінює і час, І ви лякаєтесь! І ви лякаєтесь у цій реальності, Коли тобі відповідають знов, Коли тебе втішають Сон уві сні. |
|
|
* * * Світозарство. |
|
|
(Сокровенно) Тихий світ однієї молитви Найдорожче, що є поміж нами, Час – божественна пісня про відстань, Я з Тобою в квадратній планеті – Славлю серцем усіх полонених, |
|
|
Є сни, яким ціна – поява. Посеред Голубого Нілу Вона повисає у повітрі, На паласові з павових віял У прозорих сувоях диму Сонце сіло на дах, "Одинокий фараон, – думав я. Як перша зірка стежила за нами І як остання зірка знову стала сонцем – Кажу явно тепер "Ось – я очистив любов свою. |
|
|
Тій, кого Вітер називає
Прононс 19 Твоє тіло, мов луг. Місяць в осінь уживсь. Ось я анґелом став Твоє тіло – як вік. |
|
|
Цвіте під деревом мільйонолітнім Повзе змія мільйонолітня, Кора на дереві червона і черства Летить лупа мільйонолітня Цвіте під деревом мільйонолітнім Рожевий промінь Її закриті очі – Про що мільйон разів кажу? Фламінґо, чий політ я описав, |
|
|
Снобродство Коли ти вказуєш іти на північ – Маршрутами і коридорами вагань, Ми вичерпали ризику ліміт. |
|
|
Просто Волосся моє стало жовтим, |
|
|
Björk Бйорк Я пригадав, як ти на соколі висіла, Я пригадав, як ти не бачила землі А хвиля океанська навісніла, Я чув тоненький голосок, Я пригадав, як ти мене вкусила, Бйорк, Весь континент пройшли дрібними кроками, Я пригадав, як ти любила сніг, Ми різні люди, Бйорк. Сумує, що не скинув горду Бйорк. |
|
|
Цвів верес. Висіли над туманом не бусли, Я був дитям, Так вечір падав на сумну тайгу. Гула земля, Свій сон у вересі До кошика, загубленого десь, Прокинувшись, |
|
|
Щем Поговорили і вода з водою, Сніги куйовдили деревам гриви, Вона гуляла у сніжки з роками, Але знімай! свою зимо́ву одіж, Якщо я щем сьогоднішній ще маю |
|
За матеріалами: http://lukl.kiev.ua/
У розділі використано картини вірменського художника Георгія Матевосяна.
Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:
Такі глибокі думки... Неймовірна поезія!!!!
щемить...
люблю вірші Сергія Губерначука!!!! дякую, що публікуєте тут!!!!!