Сергій Губерначук. "Чайка, для якої немає меж" (сценарій за мотивами твору Річарда Баха "Чайка Джонатан Лівінґстон")

 

Автор сценарію Сергій Губерначук

 

"ЧАЙКА, ДЛЯ ЯКОЇ НЕМАЄ МЕЖ"

(за мотивами твору Річарда Баха "Чайка Джонатан Лівінґстон")

12 травня 1996 р.

 

 

Сценарій "Чайка, для якої немає меж" написаний Сергієм Губерначуком у 1996 році за мотивами філософської повісті-притчі Річарда Баха "Чайка Джонатан Лівінґстон". Твір американського письменника присвячений безмежній свободі духу, самопожертві, прагненню людини до самовдосконалення, алегорично виражає вічні ідеї про невичерпний потенціал людини, доленосність вибору й мистецтво життя, і тому залишається актуальним і сьогодні. Втілення сценарію спрямоване на синтез музичного та видовищного мистецтв.

Постановка за представленим сценарієм може бути цікавою і корисною для всіх поколінь.

 

 

Частина І. "Джонатан – сіра чайка"

 

 

 

             Музична прелюдія "Ранок".

 

Ранкові сутінки пробивають ледь помітні промені, які поволі стають потоками світла. Ледь чути шелест морських хвиль, який наростає з появою світила. Окраєць сонця. Пів сонця. Сонце!

Гострий скелястий берег і арена моря, зелені, блакитні (жіночі) і сині, фіолетові (чоловічі) хвилі, живі, тілесні, фігурні хвилі, які поєднуються, дихають вітрами своїх легких, прозорих тканин.., хвилі, які танцюють, то накочуючись на берег, то розсіюючись урізнобіч.

 

             Балет морських хвиль.

 

Розбігаються у різні сторони морські хвилі, вливається в епіцентр нове море – не менш прекрасне і живе, не менш дике і сильне – море сірих чайок, які ведуть свої танки, поєднуючись з морем хвиль і витісняючи його.

 

 

 

             Балет морських сірих чайок.

 

Під хор земної любові, любові до звичайних польотів, польотів за здобиччю, польотів за їжею, у танці поєднуються сірі чайки (жінки) і сірі чайки (чоловіки).

Хор звучить багатоголоссям.

Це слава буденності, слава повсякденності.

 

             Хор: "Ми чайки! Ми сірі чайки!"

 

Посеред інших вирізняється чайка, чайка – він, який над круглою авансценою моря чайок здійснює свої тренувальні польоти. Розбігається по колу авансцени, злітає, падає – і знову розбігається...

Перші найпростіші трюки чайки і повітряного акробата Джонатана Лівінґстона.

 

 

 

             Перший зонґ Джонатана: "Бажання польоту".

 

У цей час море чайок відступає – наступає море стихій. Стихії вітру, стихії утихомиреного океану, стихії молодого сонця – у кожної з них свої хвилі, свої тканини, танці і голоси.

 

             Балет стихій.

             Музична тема Молодого Сонця

             (як одна з частин Першого зонґу Джонатана "Бажання польоту").

 

Феєрія розсіюється у передчутті страшного падіння Джонатана Лівінгстона – сірої чайки. Падінням Джонатана обривається його Перший зонґ. Непритомна чайка Джонатан Лівінґстон упав і лежить у центрі сцени, а довкола нього вже копирсається сірий світ. Сірі чайки, чайки-мімікрічі з коротенькими крильцями, які літають, не відриваючись від землі, шукаючи споживу – дивних рибок, срібних, золотих, червоних, сірих… (тканинки, фігурні клаптики, малі і великі з прозорої тканини у вигляді рибок, які полишило після себе море стихій).

Ці сірі чайки сміються над Джонатаном Лівінґстоном, їдять і сміються (клоунада), копіюючи його невдалі польоти, знущаючись над його болем, виконуючи свої куці трюки.

 

 

 

             Музична тема полювання за рибою сірих чайок (рок-н-рол).

 

Клоунада сірих чайок-мімікрічів, по авансцені танцює балет прекрасних сірих чайок (жінок і чоловіків), повітряні акробати сірі чайки виконують найпростіші трюки, несучи символічних рибок. Кожен з учасників дійства, крім Джонатана, зосереджений на їжі, рибках з тканини, ефемерних рибках.

Джонатан відривається від землі, виривається, мов із зачарованого кола, хапає декілька рибок, піднімається над ареною – по одній кидає їх іншим чайкам – повітряним акробатам: він дарує їм їжу, яка по праву належить йому як сірій чайці.

 

             Музична тема морських хвиль.

 

ЗТМ. Музична тема ще звучить, а Джонатан у пучках світла на висоті вже здійснює свої нові польоти, адже йому потрібно пізнати ще так багато! (Роздолля для циркових трюків, еквілібра, від простіших – до складніших).

Море спокійне, нічне, безбарвне… і раптом – падіння Джонатана Лівінґстона вниз! В океан спокійний, нічний, темний. (Знову невдача. Але на цей раз вирішальна).

 

             Музична тема ночі "Блюз ночі" (Блюз).

             Балет нічного океану.

 

Джонатан граціозно пливе місячною гладдю океану, нічну стихію якого символізує балет.

Джонатан поволі піднімається все вище й вище, лежачи на рухливій основі (платформі).

Тихий тривожний хор невідомих голосів, обірвавши "Блюз ночі", ніби зрушує з місця цю рівновагу:

 

 

             "Темрява! Чайки ніколи не літають у темряві!".

             Хор продовжує майже монотонно і майже речитативом:

             ''Короткі крила Сокола! Все, що тобі потрібно – це короткі крила Сокола…"

             Хор.

 

Хор оспівує Сокола, який виконує в повітрі дивні трюки, кола і піруети…

Останній трюк Сокола повторює Джонатан Лівінґстон – так він оволодіває короткими крильми Сокола. На всіх крилах він мчить, тільки тепер помічаючи, що сонце непомітно зійшло, і на березі вже зібралися сірі чайки… Він врізається в їхню зграю (групу клоунів-мімікрічів), яка займалася своїми земними справами і не помічала його… Він демонструє їм свої трюки, він виконує для них свої найкращі польоти, він співає!:

 

             Другий зонґ Джонатана:

            "Ми станемо вільними! Ми навчимося літати!"

 

 

 

Не чекаючи закінчення Джонатанового звернення, на березі збирається Рада Зграї сірих чайок, які потайки шепочуться, про щось радяться, посміюються, злостяться.

 

             "Джонатан Лівінґстон, вийди на середину!

             Тебе покрито ганьбою!" – оголошує рішення Ради Зграї сірих чайок Старійшина.

             Зонґ (за формою-рондо), хор, балет, соло Старійшини, пантоміма, клоунада.

             Хор: ''Ти нам більше не брат!"

 

Джонатан усамітнюється, він підіймається вгору, вище скель, які залишилися далеко внизу (там внизу – вже темно, крики чайок розтанули в нічній безодні), ганьба і сором тільки збільшили відстань між незалежною чайкою Джонатаном Лівінґстоном і його сірими родичами.

Він був посередині між небесним склепінням і землею, коли дві білі граціозні чайки з'явилися поруч нього, що надихнули його до польотів з нечуваною раніше швидкості.

Трюки ставали тільки майстернішими, цікавішими, оригінальнішими.

Це були дві жінки, чайки, які вміли робити дивні трюки у повітрі, не падаючи у безодню, не повертаючи на землю, закликаючи його до невідомої подорожі, у безвість, у майбутнє.

 

 

 

             Тріо двох білих чайок і Джонатана.

             (Білі чайки: "Ти закінчив одну школу.

             Тепер настав час іншої – школи Любові").

 

Крізь хмари (світлоефекти) з небес спускаються на рухливій платформі, поєднані у складній акробатичній фігурі (еротично-томливій) дві прекрасні білі чайки і Джонатан Лівінґстон.

Осяяні срібні скелі. Срібні скелі, де живуть і тренуються білі чайки.

Віднині – Джонатан Лівінґстон їм брат, віднині він теж – біла чайка.

 

             Балет білих чайок під музику білих чайок.

             Хор: ''Джонатане, віднині ти – Біла чайка''.

 

 

--------------------------------

 

 

Частина ІІ. "Джонатан – Біла чайка"

 

 

 

 

На незначній висоті а-труа розпадається, і дві білі чайки зникають, бажаючи Джонатанові доброї посадки.

3’являються 10 білих чайок (повітряні акробати) на середній лінії скель (висоті) – вони, і трохи згодом Джонатан, який приєднується до них, виконують складні трюки.

Починається пантоміма білих чайок, які, стомлені, теж засинають поруч з Джонатаном, стоячи на березі.

Серед білих птахів, майже нерухомих, відбувається пантоміма білої чайки – Старійшини Чіанґа. Це мудра, сильна і майстерна чайка. Джонатан, немов загіпнотизований.

Їхня пантоміма символізує поєднання реального і удаваного, вічного і ефемерного, яву і сну.

 

             Дует Джонатана і Чіанґа, який завершується Зонґом Чіанґа,

             під час якого останній ділиться з Джонатаном своїм досвідом.

             (Джонатан: "Навчи мене…"

             Чіанґ: "Треба літати зі швидкістю думки").

 

Складні фокуси Чіанґа, пантоміма, до яких приєднується Джонатан не лише як акробат.

Він учиться – і в решті решт…

У якийсь момент ілюзіон достигає свого піку.

Джонатан і Чіанґ опиняються на іншій планеті з зеленим небом і подвійною зіркою, замість сонця.

(Хор: "Вихо́дить!")

 

              Балет невідомої планети

              (Музична тема невідомої планети "Карнавал").

 

 

 

Міфічні, фантастичні істоти панують і керують одна одною.

(Тварини в дивовижних костюмах, дресура, клоунада, пантоміма, всілякі номери, які підкреслюють незвичайність планети та ії населення).

Ілюзіон закінчується відразу по зникненні балету невідомої планети.

(Хор: "Вихо́дить!")

Вони побували в іншому світі, не застосувавши крила, а поклавшись на думку. Їм це вдалося.

Джонатана і Чіанґа обступають здивовані білі чайки, їхня поведінка – шанобливий трепет і поздоровлення, які перетікають у танок.

 

              Балет (танок вітання білих чайок).

              Зонґ (аріозо) Чіанґа ("Ти навчишся, Джонатане,

              літати ще й у минуле і в майбутнє»…").

 

Так просто і беззастережно прощався з білили чайками їхній старійшина Чіанґ. Він зник, мабуть, так само, як і з’явився – несподівано і красиво. Він ставав золотою чайкою, своїм новим промінням освічуючи налякані, але вдячні очі учнів. Чіанґ співав кожною пір’їною, кожним порухом, він дивно розчинявся у просторі, стаючи віднині золотою чайкою і зникаючи назовсім. (ілюзіон).

 

              Дивовижна музика зникнення Чіанґа.

             (Речитатив Чіанґа: "Джонатане, намагайся осягнути, що таке любов").

 

 

 

– Любов – це коли хочеться повернутися назад, на Землю, де потрібна твоя допомога, хай двом, або навіть якійсь одній чайці, – гадав вражений останніми словами вчителя Чіанґа Джонатан, просуваючись між закляклих у різних позах білих чайок. (Вони стоятимуть так доти, доки Джонатан про це не заспіває).

 

              Третій зонґ Джонатана, який вирішив повернутися на Землю

              і відчував у собі цю потребу, бо сам ставав учителем (аріозо).

 

Балет білих чайок, які сумували за Чіанґом, ще не встиг розбрестися з місця останньої події, як таке ж зникнення Джонатана Лівінґстона примусило його завирувати і стати однією з небесних стихій.

 

              Балет виріїв білих чайок, наземна і повітряна акробатика,

              елементи пантоміми, т. і. – феєрія. (Феєрична музика).

 

 

--------------------------------

 

 

Частина ІІІ. "Джонатан – Золота чайка"

 

 

 

Земля.

Земля наближається, як наближається музика, інша, земна, музика, шум моря, шум, ґвалт, крики обурення і звинувачень.

Розкривається ясна картина.

Рада Зграї сірих чайок виносить своє консервативне рішення. Чуємо (той же самий, що і в першій частині) голос Старійшини Зграї. Молоді сірі чайки – Флетчер Лінд, Теренс Лоуел, Керк Мейнард – знаходяться у центрі осуду. На авансцені по колу зібралися сірі, неповороткі чайки, які викрикують слова: "Ганьба!" і "Геть!"

(Пантоміма, балет мімікрічі).

Ця церемонія дуже нагадує сцену вигнання свого часу самого Джонатана Лівінґстона.

 

              Музична тема та ж, що й у першій частині (Зонґ – рондо).

 

Трійка осуджених з полегшенням виривається з цього страшного кола і впевнено летить на далекі скелі, де мріє усамітнитися. На висоті поруч з ними з’являється Джонатан, вони виконують дивні трюки на очах спантеличеної Зграї.

 

              Дует (зонґ) Флетчера і Джонатана.

 

Джонатан вдало керує своїми учнями, вчасно їх підстраховує, а Зграя внизу шумить і вирує ще більше. (Акцент на Зграї, як світловий, так і музичний). Лунає хор.

 

              Хор Закону Зграї як приспів до попереднього зонґу.

              "Вигнанці ніколи не повертаються! Хто покидає Зграю, той ворог.

              Анафема на їхні голови! Анафема!"

 

Так Рада Зграї сірих чайок вигнала наступних шістьох своїх родичів, які симпатизували більше, ніж інші, Флетчерові та Джонатанові.

 

              "Геть!"

 

 

Шестеро повітряних акробатів – сірих чайок піднімаються вгору, де разом з "трійкою" і Джонатаном продовжують виконувати трюки повітряної гімнастики та акробатики. Вони – вже єдине ціле. В єдиному промені серед темряви проходять їхні тренування. То з’являється окраєць сонця (світлоефект). Це лишається поза увагою.

 

              По закінченні хору Закону Зграї розпочинається

              музична варіація (тривожна) на тему ночі "Блюз ночі".

 

Флетчер Лінд виконує один з повітряних трюків. (Трюк з підлітком, маленькою сірою чайкою). Пташеня летить прямо на Флетчера – можливе зіткнення! Флетчер змінює траєкторію, аби врятувати пташеня, ударяється об гостру скелю і розбивається на смерть!

Жах оволодіває Зграєю і, мов один великий потік, вона збігається на місце страшної події.

ЗТМ. Під звуки спокійної та сумної музики з'являється промінь, який під самісіньким куполом цирку освітлює Флетчера. Він лежить там на рухливій основі – нерухомо.

Здається: це відлетіла його душа.

 

 

 

              Музична тема душі, що відлітає. Дует Флетчера і Джонатана.

               (Флетчер: ''Я не помер?"

              Джонатан:"Обирай. Залишатися мертвим або живим").

 

На пів висоти нижче сидить на гойдалці безтурботний Джонатан Лівінґстон.

Флетчер виконує ще більш смертельний трюк.

Летить з висоти купала вниз, пробиваючи перепони часу. ЗТМ.

Висхідна позиція.

Зграя, що скупчилася над трупом Флетчера, пожвавлюється, розступається. (Сонце майже повністю проглядає з-за скелястого обрію (світлоефекти)).

Лунає хор.

 

              Хор Зграї. ("Він живий! Він помер і знову живий!").

 

Джонатан, який опинився знову поруч, біля Флетчера, допомагає тому підвестися.

Флетчер безболісно встає і готовий летіти знову.

 

              Продовження дуету Флетчера і Джонатана.

              Флетчер: "Я не розумію, як можна любити знавіснілу

              Зграю пташок, яка намагалася тебе вбити".

              Джонатан: "Ти зовсім не повинен платити лю6ов’ю за ненависть

              і злість скажених птахів. Треба тренуватися і бачити істинно

              добру чайку в нас самих. Ось це я і називаю любов’ю…"

 

 

 

На тлі великого Молодого Сонця літають дві осяяні чайки (повітряні акробати) – Джонатан Лівінґстон і Флетчер Лінд.

(Купол цирку поволі наповнюється туманом).

Навколо Джонатана збираються його учні, кожен з них робить свій власний маленький трюк.

(У кожного – своя заявка – коротенький трюк).

 

              Четвертий Зонґ Джонатана (прощальне аріозо):

               ("Я вам більше не потрібний. Продовжуйте пошуки самих себе").

 

3’являється фантастичне сяйво.

Море світла.

Золота чайка Джонатан Лівінґстон виконує свій коронний трюк.

Високо підстрибує і зникає в тумані, під куполом.

 

               ("Джо-на-та-не!" – крик Флетчера в кінці Четвертого Зонґу

              Джонатана Лівінґстона).

 

Сяйво померкло. Туман розсіюється. Довкола Флетчера – його учні – сірі чайки, їх багато.

Повітряна акробатика (масова). Лунає музика звільнених чайок, музика освоєного простору і часу.

 

 

 

              Флетчер Лінд співає гімн "Немає меж".

              ("Чайка – це втілення ідеї безмежної свободи!")

 

Флетчер робить заключні трюки...

Повітряні і наземні акробати, балет сірих чайок, різних стихій, клоуни, жонглери, ілюзіоністи, еквілібристи, пантоміма, дресирувальники, тварини…

Вінчальний і урочистий гімн усіх-усіх, під час якого танцювальне шоу – в апогеї.

 

              Гімн "Немає меж!"

              (Хор: Немає меж! Немає меж! Немає меж!"

 

Балет, усі артисти шоу, вийшовши на сцену, співають гімн "Немає меж!"

 

ФІНАЛ.

 

 

Від автора сценарію:

 

"Творчість – породжена безмежністю."

 

Сергій Губерначук,

26 листопада 1995 р., м. Київ.

 

 

 

 

ОСНОВНІ НОМЕРИ І ТЕМИ СПЕКТАКЛЮ

 

 

 

 

 

 

ОПИС І ПОСЛІДОВНІСТЬ НОМЕРІВ СПЕКТАКЛЮ

 

(розширений варіант)

 

 

 

Матеріали люб'язно надіслано родиною поета для опублікування на "Малій Сторінці".

 

 

 

Більше віршів Сергія Губерначука на нашому сайті:

"Я вбачаю у цьому крила..." - поезії Сергія Губерначука