Публікації за тегом: Драми, комедії, трагедії

Сортувати:    За датою    За назвою

Письменницький конкурс #безпробілів. Умови літературного конкурсу. Підліткова література. Письменники та письменниці 12-19 років.

Письменницький конкурс #безпробілів чекає на тексти письменників та письменниць 12-19 років і підліткову літературу, написану людьми будь-якого віку. Прозу, поезію та п’єси, сміливі експерименти на межі стилів і жанрів. Новаторські за формою та змістом історії з різноманітними персонажами й актуальними темами. Нас цікавить увесь спектр людських почуттів — від надії до відчаю, від бунту до прийняття. Все, що болить, дратує, радує і змушує підлітків вставати з ліжка щодня. Влучно підібрані слова, яким віриш, й образи, які потрапляють просто в серце. Ми не боїмося складних у будь-якому сенсі тем і хочемо читати про те, що зазвичай замовчують, але ми завжди вловлюємо стереотипи і будь-яку дискримінацію у тексті. Нас захоплюють персонажі й автори з незвичним поглядом на світ і небачені реальності чужої свідомості. Тексти переможців проілюструють молоді українські ілюстратори й опублікують на сайті Букмоль, а на авторів 10 найкращих текстів чекають й інші приємності.

 

Сценарій "Чайка, для якої немає меж" написаний Сергієм Губерначуком у 1996 році за мотивами філософської повісті-притчі Річарда Баха "Чайка Джонатан Лівінґстон". Твір американського письменника присвячений безмежній свободі духу, самопожертві, прагненню людини до самовдосконалення, алегорично виражає вічні ідеї про невичерпний потенціал людини, доленосність вибору й мистецтво життя, і тому залишається актуальним і сьогодні. Втілення сценарію спрямоване на синтез музичного та видовищного мистецтв. Постановка за представленим сценарієм може бути цікавою і корисною для всіх поколінь.

 

Олександр Олесь. По дорозі в Казку. Етюд на 3 картиниДраматичний етюд «По Дорозі в Казку» Олександра Олеся є одним із взірців української символістської драми. Вона присвячена завжди актуальній проблемі вождя і народу. Поступ, мета завжди досягаються сміливістю одиниць, їхнім подвижництвом, а нерідко й смертю. Образ Казки як символ у цьому творі багатогранний. Це і держава, і мрія, і земля обітована – тобто все те, що манить і тривожить людські уми, спонукає до руху вперед. 

Тетяна Строкач. Яблуко в осінньому саду (інсценівка за твором В.О.Сухомлинського)​. Малюнок Олександра Кошеля."Настала осінь. В нашому саду
 Хороший урожай зібрали люди.
 Вже листя з яблунь облетіло все
 І шурхотить попід ногами всюди.
 Гуляли Оля й Ніна у саду,
 Ногами жовте листя підкидали.
 Рожеве яблуко на дереві вони
 Побачили, зраділи і зірвали..."

(Тетяна Строкач)

Драматичні твори для дітей (п'єси, інсценівки, сценічни картини)Читайте у цьому розділі твори Марійки Підгірянки, Олександра Олеся, Нелі Шейко-Медведєвої,  Івана Франка, Івана Андрусяка, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської та інших українських авторів. 

Неля Шейко-Медведєва. Лисиця, що впала з неба. П’єса-казка. Художник В.І. Анікін

Неля Шейко-Медведєва - українська письменниця, поетеса, драматург, театральний критик, член Національної спілки письменників України. Неля Семенівна є авторкою збірок п'єс-казок для дітей "Квітка щастя" і "Чари осіннього лісу". Як і народні казки, твори Шейко-Медведєвої повчальні, в них завжди добро перемагає зло, а правда торжествує над кривдою. 

П’єса-казка "Лисиця, що впала з неба" створена за мотивами українських народних казок. У ній швидко змінюються події, героїв легко розпізнати за мовленням і вдачею.

Іван Андрусяк. Як подружитися з Чакалкою. Мізансцена з п’єси для дитячого театру за мотивами повісті Івана Андрусяка Стефа і її Чакалка. Ілюстрації Ольги Кузнєцової "Як подружитися з Чакалкою" - мізансцена з п’єси для дитячого театру за мотивами повісті Івана Андрусяка "Стефа і її Чакалка". Чакалка, казкове страшидло, приходить уночі до неслухняної дитини, забирає її у звуконепроникний мішок, несе в темний ліс... Так починаються веселі розбишацькі пригоди дітлахів…

Іван Карпенко-Карий, Безталанна, драмаІван Карпенко-Карий не  раз  кардинально  переробляв  п’єсу,  яка  й  не  раз  підлягала  забороні, але  все  ж  таки  була  дозволена  під  випадковою  цензорською  назвою  «Безталанна»  (замість  більш  узагальненого  -  «Безталання»).  «Ця  драма, - слушно  зауважив  І.  Франко  у  рецензії  на  виставу  Львівського  українського  театру  1889  року, - показує  з  якоюсь  майже  відчутною  пластичністю душну  й  темну  атмосферу  сучасного  українського  села,  де  є  тисячі  причин для  того,  щоб  підірвати  у  людях  все  чисте  й  здорове,  але  ніщо  тут  не  збуджує, не  підтримує  в  них  почуття  обов’язку  і  громадської  свідомості.  Можливо, що  саме  в  цій  моральній  атмосфері  автор  хотів  дошукатись  головного джерела  вини  і  трагічного  конфлікту  осіб,  що  діють  у  його  драмі».

 

Іван Карпенко-Карий, Сава Чалий, трагедіяІван Карпенко-Карий  реалізував  українську  історичну  тему  з  часів  Гайдамаччини  першої  половини  XVIII  століття  в  трагедії  «Сава  Чалий»  (1899),  що  стала  справжнім  шедевром,  вершиною  української  історичної  драматургії. В  основу  твору  було  покладено  історичну  пісню,  але  не  тільки її.   Дослідники  справедливо  визначали  "шекспіризм"  цього  твору,  що  полягав  у  поєднанні  відтворення  духу  історії,  широкого  історичного  фону  з  високою  поетичністю,  мистецтвом  творення  повнокровних  людських  характерів.

 

Іван Карпенко-Карий, Мартин Боруля, комедія у 5-ти діяхУ  комедії  «Мартин  Боруля»  (цій,  породженій  характером  тогочасної української  дійсності,  версії  мольєрівського  сюжету  «Міщанин-шляхтич») йдеться  начебто  про  інші  речі  -  про  намагання  простої  людини  вибитись у  пани,  намагання  відновити  втрачене  предками  дворянство.  Але  за  усим цим  другим  планом  вбачаємо  сатиру  на  існуючі  соціальні  порядки  - осуд  прагнення  простої  людини  до  утвердження  себе  в  суспільстві  шляхом протиставлення  іншим,  таким  самим  гречкосіям,  викриття  тодішніх  судових порядків,  немислимих  без  хабарництва,  бюрократичного  крючкотворства. Комедія  не  сходить  зі  сцени  українських  театрів,  що свідчить  про  її  неперехідні  мистецькі  цінності.

 

Іван Карпенко-Карий, Наймичка, драма у 5 діяхП’єса «Наймичка» є однією  із  перших  зразків  соціально-психологічної  драми в  українській  драматургії  другої  половини  XIX  століття і вражає глядачів силою  життєвої  правди. «Наймичку» відносять  до  жанру мелодрами  і  до  романтичної  системи  українського  театру. Ніхто  із  сучасників,  які  витирали  сльози  від  неперевершеної,  геніальної  гри  Марії Заньковецької  в  головній  ролі  нещасної,  знедоленої  «рідним»  українським  глитаєм простої  української  дівчини  -  сироти  Харитини,  не  був  байдужим  до твору,  не  сумнівався  у  правдивості  зображеного  там  життя.  На  виставах цієї  «мелодрами»  плакав  не  тільки  простий,  демократичний  глядач,  якому була  близькою  понівечена  доля  безталанної  наймички,  а  й  сановний. Цьому  не  завадили  тут  формальні  особливості  п’єси,  які  лежали  ще  в  площині  етнографічно-побутового  театру.

 

Іван Карпенко-Карий, Розумний і дурень, комедія у 5-ти діяхУ комедії  «Розумний  і  дурень» Іван Карпенко-Карий  уперше зобразив тип  українського чумазого,  глитая. Новоявлений  куркуль  Михайло  Окунь  —  аморальна людина:  він  не  зупиняється  ні  перед  чим  для  нацьковування  рідного  батька на  рідного  брата,  аби  тільки  прибрати  до  рук  батькове  господарство,  відбити у  рідного  брата  наречену,  яка,  врешті,  ставши  його  дружиною,  стає  такою самою  глитайкою.  Мотивація  поведінки  Михайла  Окуня  йде  не  тільки, так  би  мовити,  через  генетичний  код  поганої  людини,  а  й  через  соціальні причини,  через  прагнення  наживи,  через  капітал,  який  калічив,  нівечив піддатливих  його  владі  і  морально  нестійких  людей. Комедія  «Розумний  і  дурень»  мала  цілковите  визнання  публіки  і ніколи  не  випадала  з  репертуару  українських  труп  на початку ХХ століття.

 

Іван Карпенко-Карий, Хазяїн, комедія у 4 діяхП’єса «Хазяїн» - одна з найкращих  сатиричних  комедій  в  українській  драматургії,  що  увійшла  до  нашої  літературної  класики і  становить  золотий  фонд  класичного  репертуару  в  українському  театрі. «Хазяїн»  -  сатирична  комедія, хоч  комедійність  її  глибоко  захована  за  дією,  більш  властивою  драмі.  Головні  персонажі  у п’єсі  -  не  комедійні,  а  характерні: Терентій Гаврилович Пузир  уособлює  ту частину  суспільства,  яка  у  погоні  за  наживою  не  гребує  жодними  засобами. Він -  куркуль,  який  став  мільйонером. Скнарість  призвела  Пузиря  до  смертельної хвороби:  він  не  міг  змиритися  з  тим,  що  гуси  скубуть  копу  пшениці,  побіг  відганяти,  впав  і  відбив  нирки;  на  смертному  ж  одрі  відмовляється  від  лікаря, задовольняючись  лише  послугами  ферщала,  бо  йому  можна  менше  заплатити. Образ  Пузиря  мав  свої  прототипи  в  житті, але  драматург  зумів  створити  тип,  який  перевершив  своїх  прототипів.

 

українська література, Іван Карпенко-Карий, Сто тисяч, комедія у 4 діяхУ комедiï «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого викривається патологiчна зажерливiсть багатiя Герасима Калитки, який добре розумiє, що його багатство створюється працею наймитiв, ïх нещадною експлуатацiєю, проте шкодує для них поживноï страви, навiть шматка хлiба. Калитка  вважає  панською примхою  здобутки  культури  господарювання,  бо  через  це,  мовляв,  розорилися  пани. І  скуповує  він  землю  не  тільки  у  розорених  панів,  а  й  у  селян,  до  яких  не  має  милосердя.  Свої  глитайські  почуття  і  думки  він  камуфлює  святенницькою,  псевдоліричною,  фарисейською  патетикою:  «Ох,  земелько,  свята  земелько,— божа  ти  донечко!  Як  радісно  тебе  загрібати  докупи,  в  одні  руки... Приобретав би  тебе  без  ліку.  Легко  по  своїй  землі  ходить.  Глянеш  оком  навколо  —  усе твоє:  там  череда  пасеться,  там  орють  на  пар,  а  тут  зазеленіла  вже  пашниця і  колосується  жито:  і  все  то  гроші,  гроші,  гроші...».

 

Іван Карпенко-Карий, Іван Карпович Тобілевич, біографія і творчість В  історії  української  культури Іван Карпенко-Карий  займає  одне  з  найпочесніших  місць. Активний  діяч  аматорського  театру  в  60 - 70-х  роках ХІХ століття, театральний  рецензент,  прозаїк,  драматург,  актор  і  організатор  театральної  справи  -  ось  ті  означення,  які  складають  узагальнену  формулу історичної особистості  Івана Карпенка-Карого.

Украдене щастя. Екранізація драми Івана Франка, 1984 рік.На відео - екранізація драми Івана Франка "Украдене щастя" - 2 серії (1984 р.). Кіностудія - "Укртелефільм".  Режисер-постановник: Юрій Ткаченко. Оператор-постановник: Геннадій Енгстрем. Художник-постановник: Борис Жуков. Композитор: Євген Станкович. Актори: Нелє Савиченко, Богдан Ступка, Григорій Гладій, Анатолій Білий, Микола Гудзь, Юрій Дубровін, Микола Олійник, Юрій Рудченко, Микола Шутько, Тамара Яценко.

Іван Франко, Украдене щастя, драма, вистава, відео онлайнНа відео представлена вистава "Украдене щастя", поставлена на сцені Міського муніципального театру "Київ" у 2011 році за однойменною драмою Івана Франка (режисер-постановник - Микола Яремків).

Іван Франко, Украдене щастя, драма Вперше драму Івана Франка "Украдене щастя" надруковано в журнал «Зоря» (1894, № 9). Того ж року п’єса вийшла окремим виданням у Львові. Драму написано на конкурс, де в січні 1893 року драма була відзначена другою премією і рекомендована для постановки. Виставу «Украдене щастя» було поставлено на сцені театру «Руської бесіди» у Львові 16 листопада 1893 року. Відтоді драма зайняла почесне місце в репертуарі українських театрів.

Олександр Олесь, Микита Кожум’яка, Казка в чотирьох картинах"Сумний наш Князь, сумний наш Князь,
Лягли йому на чоло хмари,
Неначе ждуть нас знов удари,
Неначе знов орда знялась..."

(Олександр Олесь)

П'єса Івана Котляревського Наталка Полтавка

«Наталка Полтавка» Івана Котляревського - перша класична українська п’єса, написана в дусі просвітительського реалізму, з помітно виявленою тенденцією до романтизму. Ця «свіжа, незаймана квітка народної поезії» відкрила нові широкі можливості для ідейно-художнього зростання нової української драматургії, закладала основи національного театрального репертуару, визначала його подальші шляхи і перспективи.

 


Всього:
25
Поточна сторінка: 1
1   2  
Наступна
В кінець
Топ-теми