Сергій Губерначук. «Час, вік людини, наші дні» — роздуми, вірші, цитати зі збірки «Розсипане золото літер»



Painting by Jason Anderson

Painting by Jason Anderson.

 

 

Сергій Губерначук

«Розсипане золото літер»

ЧАС, ВІК ЛЮДИНИ, НАШІ ДНІ

(роздуми, вірші, цитати)


* * *
Кожна річ має свій час під небом,
тому під небом – час.

 

* * *
Наш світ многоликий перетворює час на портрет.

 

* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.

 

* * *
Вишуканість часів є диво, що дано.
У них поет і композитор – лиш зерно.

 

* * *
Позаяк час кругом є непостійним, коливаючим,
то нам здається вічним наше сьогоднішнє життя.

 

* * *
Люди живуть так, ніби попереду
довгі роки спасіння євреїв.

 

* * *
Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів.

 

* * *
Женуть по снігу, по весні
з обрубком нас у стремені
космічні коні навісні,
годин – хвилини, років – дні.

 

* * *
Летять віки, приходять діти – до́чки та сини,
і сивий дід онукам каже:
«Пошли вам, Боже, кращий час».

 

* * *
Відкрий очі на зупинці часу –
і побачиш обриси майбутнього.

 

* * *
Не будьмо сумні у поточному часі.
Кохаймо себе – і свій час.

 

* * *
Час – божественна пісня про відстань,
упокоєна і сокровенна –
ні біжить, ні стоїть на місці –
лине.., лине хором святих сподівань.

 

* * *
Час – метелик над’ідей.

 

* * *
Перед любов’ю завмирає час,
наповсякчас і ще на повсякчас.

 

* * *
Сьогодні – вічним бути варто.

 

* * *
Не згадуй вічні вчора й позавчора.
Лети ще вище, звідки час відпуст.

 

 

Painting by Jason Anderson

 

 

* * *
Є один суддя – всевладний час.

 

* * *
Немає часу, а лише тепер.

 

* * *
Чредою руйнуються дні та покоління.

 

* * *
Час – загострювач лез… поміж сцілл і харібд…

 

* * *
Тепер несеться час, а раніше – рівно йшов.

 

* * *
Що день, що ніч – одна малина:
так само б'є годинник, б'є.

 

* * *
Коло по колу котила літа
зе́рном по зе́рну земля прасвята.

 

* * *
«На все свій час»,–
так мовить Той, Хто Вічність.
Але всяк раз
існує Потойбічність.

 

* * *
На все свій час: час пісні співати, і час труд вершити.

 

* * *
У тривожний час вінчальні пісні не звучать.

 

* * *
Час кудись вітрує.

 

* * *
Як чайка летить над водою,
так дні стрімголові і ночі.

 

* * *
День випав із орбіти,
душі сумні трембіти.

 

* * *
У темному платті йшов день на дно –
на самісіньке дно, занурюючись у ніч.

 

* * *
М'ятний вечір, оксамитове сонце,
на прощання – вся краса і ніжність дня, що минає.

 

 

Painting by Jason Anderson

 

 

* * *
Сьогодні – виткане рядно,
а далі – рушники по морю.

 

* * *
Із вечора, що йде на всю ніч, вийде ранок.

 

* * *
Геть ніч, що мучить день
і всі його дерзання,
і всі страждання!

 

* * *
Ніч не зупиниш, мить не розтягнеш,
а все ж…

 

* * *
Ніч – вправна швачка, яка латає снами
од куль уденяшніх дірки.

 

* * *
Тільки себе вини в тім, що бездарно уходять дні.

 

* * *
Наввипередки мчать літа, так одчайдушно!
Свята мета давно не та – смішна й неслушна.
Змінились цінності, і сни не позбувались.
Лише щороку, восени, сини ховались.
За ними скралась сивина і сльози смутку…
Наввипередки мчать літа, так одчайдушно!
Моя мета давно не та – смішна й неслушна.
Найкращі мрії всі – вони не позбувались.
Літа мої! Куди ж ви, любі, заховались…

 

* * *
Перед великим завмирає час,
де кожна мить – скупенька панахида.

 

* * *
Час летить, мов птаха.

 

* * *
Ми не цінуємо роки, й життя наші рвуться,
лише тому, що завжди прагнемо назад.

 

* * *
Немає більше часу для сумнівів.

 

* * *
Мов стріли, дні летять у ціль
з оруд земних до знань небесних.
коли ти молишся про біль
нас, многогрішних і безчесних.

 

* * *
Наші дні ефемерні, як квіти.

 

* * *
Кожен день приносить свою привабливість
і забирає нашу красу.

 

* * *
Усе мине – смішне й сумне.

 

 

Painting by Jason Anderson.

 

 

* * *
Найточніший час для людини – биття її серця.

 

* * *
Згадай день рік тому.
Як було чудово…
Чи й сьогодні не гірший день?
Гадаю – ні…

 

* * *
Розмножилися дні, – що значить – «суєта».

 

* * *
Хочеться забути нескінченність суєти.

 

* * *
Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.

 

* * *
Дні – в турботах, а ночі – в тривогах.
Ранок звабить, а вечір – промучить.

 

* * *
Розкрию очі – і здивую ніч небаченням своїм…
Закрию очі і згадаю день, бо ніч…

 

* * *
У неділю допонеділкову на вулиці виходить усе місто,
щоб провести в останню путь свій вихідний.

 

* * *
Подивися в понеділок, у вівторок зазирни.

 

* * *
Тільки себе вини в тім, що безцільно минають дні.

 

* * *
Справи біжать безперервним кросом.
Поки ще живий – за часом біжи.

 

* * *
Весь вільний час – це екстаз, чи право на ривок.

 

* * *
Ті, кому ледь-ледь за двадцять, схильні теребити час,
хвилюватись, підкорятись та безцільно поспішать.

 

* * *
Мало землі під ногами й повітря для юних легень.

 

* * *
Молодість поверне лиш той, хто постарить вічність.

 

* * *
Усі муки – на старості літ.

 

 

Painting by Jason Anderson.

 

 

* * *
Біжить,
іде,
чвалає
обтяжена гріхами
молодість,
зрілість,
старість.
І немає гріхів після неї.

 

 

* * *
Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль,
хоч падай, хоч кричи.

 

* * *
Ти молодим терпів тяжкі докори,
тепер виносиш їх на старість літ мені.

 

* * *
На старість погляд втрачає свіжість.

 

* * *
Любити свою осінь, мабуть, так важко.

 

* * *
По́ро моя пізня, злякана зимою,
не тремти останнім листом, не біжи за мною
жовтим вітром, шляхом битим,
полем, полем, полем…

 

* * *
Вік, як за́вше, вминатиме тіло в могилу,
викликаючи «пам’ять» і «час».

 

* * *
День обожнює секрети,
ніч – любов…
Ніч обожнює секрети,
день – любов.

 

* * *
Ще один день подаровано нам.

 

* * *
Я не боюсь стрічати нові дні,
хоч що не день, то вогняна безодня –
безодня невідомих відкриттів,
непередбачених, непередчутих.

 

* * *
Якщо цей день і означає щось,
так тільки те, що вже чомусь відсутнє,
що з пам’яті таким дзвінким відлунням
нагадує – чому́ ж пережилось.
Якщо цей день і означає щось,
то свіжу усвідомлену секунду,
з якої невідомо, що ще буде,
якщо забути – що́ ж пережилось.
Якщо цей день і означає щось,
то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати,
щоб пам’ятати – я́к пережилось.

 

* * *
Ще якщо вчора це було твоїм життям,
то стало збігом смішних ієрогліфів цього дня.

 

* * *
Як вода, спливають роки в нікуди.

 

* * *
Дай день волі.

 

* * *
Дай, Боже, вам так само, як мені,
цінити ночі й зустрічати дні.

 

* * *
Не будьмо сумні у поточному часі.
Я ще озиваюсь до вас!
Я вас так люблю! Як на іконостасі!
Кохаймо себе – і свій час!

 

* * *
Ощасливлені часи,
як утримані знамена,
дивом спали звідусіль
на уславлені рамена.

 

Painting by Jason Anderson


У розділі використано картини британського художника Джейсона Андерсона

(Jason Anderson)

Публікацію створено за книгою Сергія Губерначука "Розсипане золото літер".

 

 

Більше творів Сергія Губерначука на нашому сайті:

"Я вбачаю у цьому крила..." — поезії Сергія Губерначука

 


Останні коментарі до сторінки
«Сергій Губерначук. «Час, вік людини, наші дні» — роздуми, вірші, цитати зі збірки «Розсипане золото літер»»:
Богдан , 2023-02-10 10:49:47, #
Вячеслав , 2023-05-10 10:34:31, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми