Сергій Губерначук
«Розсипане золото літер»
ЧАС, ВІК ЛЮДИНИ, НАШІ ДНІ
(роздуми, вірші, цитати)
* * *
Кожна річ має свій час під небом,
тому під небом – час.
* * *
Наш світ многоликий перетворює час на портрет.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
Вишуканість часів є диво, що дано.
У них поет і композитор – лиш зерно.
* * *
Позаяк час кругом є непостійним, коливаючим,
то нам здається вічним наше сьогоднішнє життя.
* * *
Люди живуть так, ніби попереду
довгі роки спасіння євреїв.
* * *
Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів.
* * *
Женуть по снігу, по весні
з обрубком нас у стремені
космічні коні навісні,
годин – хвилини, років – дні.
* * *
Летять віки, приходять діти – до́чки та сини,
і сивий дід онукам каже:
«Пошли вам, Боже, кращий час».
* * *
Відкрий очі на зупинці часу –
і побачиш обриси майбутнього.
* * *
Не будьмо сумні у поточному часі.
Кохаймо себе – і свій час.
* * *
Час – божественна пісня про відстань,
упокоєна і сокровенна –
ні біжить, ні стоїть на місці –
лине.., лине хором святих сподівань.
* * *
Час – метелик над’ідей.
* * *
Перед любов’ю завмирає час,
наповсякчас і ще на повсякчас.
* * *
Сьогодні – вічним бути варто.
* * *
Не згадуй вічні вчора й позавчора.
Лети ще вище, звідки час відпуст.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Немає часу, а лише тепер.
* * *
Чредою руйнуються дні та покоління.
* * *
Час – загострювач лез… поміж сцілл і харібд…
* * *
Тепер несеться час, а раніше – рівно йшов.
* * *
Що день, що ніч – одна малина:
так само б'є годинник, б'є.
* * *
Коло по колу котила літа
зе́рном по зе́рну земля прасвята.
* * *
«На все свій час»,–
так мовить Той, Хто Вічність.
Але всяк раз
існує Потойбічність.
* * *
На все свій час: час пісні співати, і час труд вершити.
* * *
У тривожний час вінчальні пісні не звучать.
* * *
Час кудись вітрує.
* * *
Як чайка летить над водою,
так дні стрімголові і ночі.
* * *
День випав із орбіти,
душі сумні трембіти.
* * *
У темному платті йшов день на дно –
на самісіньке дно, занурюючись у ніч.
* * *
М'ятний вечір, оксамитове сонце,
на прощання – вся краса і ніжність дня, що минає.
* * *
Сьогодні – виткане рядно,
а далі – рушники по морю.
* * *
Із вечора, що йде на всю ніч, вийде ранок.
* * *
Геть ніч, що мучить день
і всі його дерзання,
і всі страждання!
* * *
Ніч не зупиниш, мить не розтягнеш,
а все ж…
* * *
Ніч – вправна швачка, яка латає снами
од куль уденяшніх дірки.
* * *
Тільки себе вини в тім, що бездарно уходять дні.
* * *
Наввипередки мчать літа, так одчайдушно!
Свята мета давно не та – смішна й неслушна.
Змінились цінності, і сни не позбувались.
Лише щороку, восени, сини ховались.
За ними скралась сивина і сльози смутку…
Наввипередки мчать літа, так одчайдушно!
Моя мета давно не та – смішна й неслушна.
Найкращі мрії всі – вони не позбувались.
Літа мої! Куди ж ви, любі, заховались…
* * *
Перед великим завмирає час,
де кожна мить – скупенька панахида.
* * *
Час летить, мов птаха.
* * *
Ми не цінуємо роки, й життя наші рвуться,
лише тому, що завжди прагнемо назад.
* * *
Немає більше часу для сумнівів.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль
з оруд земних до знань небесних.
коли ти молишся про біль
нас, многогрішних і безчесних.
* * *
Наші дні ефемерні, як квіти.
* * *
Кожен день приносить свою привабливість
і забирає нашу красу.
* * *
Усе мине – смішне й сумне.
* * *
Найточніший час для людини – биття її серця.
* * *
Згадай день рік тому.
Як було чудово…
Чи й сьогодні не гірший день?
Гадаю – ні…
* * *
Розмножилися дні, – що значить – «суєта».
* * *
Хочеться забути нескінченність суєти.
* * *
Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.
* * *
Дні – в турботах, а ночі – в тривогах.
Ранок звабить, а вечір – промучить.
* * *
Розкрию очі – і здивую ніч небаченням своїм…
Закрию очі і згадаю день, бо ніч…
* * *
У неділю допонеділкову на вулиці виходить усе місто,
щоб провести в останню путь свій вихідний.
* * *
Подивися в понеділок, у вівторок зазирни.
* * *
Тільки себе вини в тім, що безцільно минають дні.
* * *
Справи біжать безперервним кросом.
Поки ще живий – за часом біжи.
* * *
Весь вільний час – це екстаз, чи право на ривок.
* * *
Ті, кому ледь-ледь за двадцять, схильні теребити час,
хвилюватись, підкорятись та безцільно поспішать.
* * *
Мало землі під ногами й повітря для юних легень.
* * *
Молодість поверне лиш той, хто постарить вічність.
* * *
Усі муки – на старості літ.
* * *
Біжить,
іде,
чвалає
обтяжена гріхами
молодість,
зрілість,
старість.
І немає гріхів після неї.
* * *
Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль,
хоч падай, хоч кричи.
* * *
Ти молодим терпів тяжкі докори,
тепер виносиш їх на старість літ мені.
* * *
На старість погляд втрачає свіжість.
* * *
Любити свою осінь, мабуть, так важко.
* * *
По́ро моя пізня, злякана зимою,
не тремти останнім листом, не біжи за мною
жовтим вітром, шляхом битим,
полем, полем, полем…
* * *
Вік, як за́вше, вминатиме тіло в могилу,
викликаючи «пам’ять» і «час».
* * *
День обожнює секрети,
ніч – любов…
Ніч обожнює секрети,
день – любов.
* * *
Ще один день подаровано нам.
* * *
Я не боюсь стрічати нові дні,
хоч що не день, то вогняна безодня –
безодня невідомих відкриттів,
непередбачених, непередчутих.
* * *
Якщо цей день і означає щось,
так тільки те, що вже чомусь відсутнє,
що з пам’яті таким дзвінким відлунням
нагадує – чому́ ж пережилось.
Якщо цей день і означає щось,
то свіжу усвідомлену секунду,
з якої невідомо, що ще буде,
якщо забути – що́ ж пережилось.
Якщо цей день і означає щось,
то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати,
щоб пам’ятати – я́к пережилось.
* * *
Ще якщо вчора це було твоїм життям,
то стало збігом смішних ієрогліфів цього дня.
* * *
Як вода, спливають роки в нікуди.
* * *
Дай день волі.
* * *
Дай, Боже, вам так само, як мені,
цінити ночі й зустрічати дні.
* * *
Не будьмо сумні у поточному часі.
Я ще озиваюсь до вас!
Я вас так люблю! Як на іконостасі!
Кохаймо себе – і свій час!
* * *
Ощасливлені часи,
як утримані знамена,
дивом спали звідусіль
на уславлені рамена.
У розділі використано картини британського художника Джейсона Андерсона
Публікацію створено за книгою Сергія Губерначука "Розсипане золото літер".
Більше творів Сергія Губерначука на нашому сайті:
"Я вбачаю у цьому крила..." — поезії Сергія Губерначука
Змістовно, сильно.
Дякую за прекрасний розділ.
Влучно, майстерно, сучасно.
Дякую.